Ану нагадайте, яке слово приходить вам на думку в доповнення до назви селища Шевченко Покровського району. Так, саме ЗДАЛИ. Тільки думка така про саме селище й про якусь унікальну для цієї війни еталонну фортифікацію. Її єдину на всі фронти збудували так, як слід. Не було лише кому воювати й захистити цей укріпрайон. Командування не направило туди жодного солдата й залишило цілу ділянку фронту відкритою, щоб туди без бою зміг зайти ворог.
Ми обурювалися фатальною нікчемністю й бездарністю командувачів, яких після кількохкратної зачистки таки нав’язав військам Zеленський. А ті, як колись сказав Арєстовічь про вихід з Криму — все про***лі. Ні, Шевченкове разом з укріпрайоном умисно здавали без бою. Бо так було дуже потрібно ворогу — щоб без бою. Бо ні його, ні Піщане по сусідству, ні дальше Удачне не мали бути серйозно зруйновані. Бо там був подарунок нашого Вовочки сусідському амбалу дяді вові. Два подарунки…
І це не лише остання шахта коксівного вугілля в Україні, без якої гаплик нашій металургії. Шахта ахметовського Метінвесту. Вона ще не вичерпана й ворогу потрібна без руйнувань. Так і здають. Принаймні, поки.
Але це ще не все. Далі мега-цинізм. Ви знаєте, що таке Шевченківське родовище? Ні, не вугілля. А як я підкажу, що це те, що наше Zе пообіцяло США й заходу, а віддало рашистам. Так — це головне родовище літію!!! Саме його так поспіхом здавали. Хоча все одно запізнилися на майже рік. Але зобов’язання виконали.
Отже, тепер увага — йтиметься про реально дикий треш! У перший тиждень 2024 року, приблизно 4-5 січня рашистська видобувна компанія під управлінням росатома «Атомредметзолото» погодила в фейковому окупаційному уряді динири (уже регіональної влади в рф) дозвільні документи на видобуток літію на Шевченківському родовищі. Про це 11 січня сповістив радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. На підставі цього погодження вже материнська структура росатом з 15 січня розпочав процедуру отримання в мінприроди рф ліцензії на видобуток літію на території Шевченківського родовища, яке тоді знаходилося на підконтрольній Україні території і в глибокому нашому тилу.
А ще тоді я прочитав у рашистських каналах наступне: «Скоро мы наконец то снимем Залужного и сможем продвинуться в направлении Красноармейска (стара назва Покровська) и Павлограда. Там для нас приготовлено много хороших сюрпризов». Залужного зняли за пару тижнів. І наступ ворога дійсно пішов саме в цьому напрямку. Отже, 11 місяців тому ворог уже знав і оформляв ліцензії на видобуток літію. Zе здав йому ці території ще рік тому! А тепер патякає про готовність передати вже здане американцям (титан віддав азербайджанцю, літій росатому, коксівне вугілля окупантам з Донецька!!! Скільки нашому вовочці за це заплатили з москви? Мільярд? Більше? Чи дали гарантії прихистку в підмосков’ї поряд з януковичем та асадом?
І ще одна історія. Нас здивували оті еталонні фортифікації в Шевченку. Влада таких не будує. Думав, що там лише відмивка коштів. А потім згадав — проскочило якось, що саме ці фортифікації будує й укріпрайон оснащує Метінвест Ахметова. Знову все стало на свої місця. Неподалік в Удачному розміщено основне виробництво Шахтоуправління «Покровське», раніше відомого, як ВАТ Вугільна компанія «Шахта „Красноармійська-Західна № 1“». А в Піщаному — зараз на лінії фронту, є частина наземної інфраструктури шахти й адмінкорпус. Ця шахта — останнє джерело коксівного вугілля для металургії в Україні. Ахметов розраховував, що фронт вдасться зупинити ще перед його підприємством, а після перемир’я продовжити там працювати, як раніше на Авдіївському коксохімі, що теж біля лінії фронту. Але в Zейла і в пуйла були інші наміри!!!
