У Ватикані пояснили слова Папи Римського Франциска, які він сказав в інтерв’ю швейцарському радіо і телебаченню — Папа Франциск закликає до припинення вогню та відновлення переговорів, а не капітуляції України.
Керівник пресслужби Ватикану Маттео Бруні в коментарі італійському агентству ANSA заявив, що Понтифік не мав на увазі капітуляцію України, передає Цензор.НЕТ.
«Папа використовує термін «білий прапор», запропонований його інтерв’юером зі швейцарської телерадіокомпанії RSI, щоб вказати ним на припинення військових дій, перемир’я, досягнуте за допомогою сміливості переговорів. В іншому місці інтерв’ю, говорячи про іншу конфліктну ситуацію, але посилаючись на кожну військову ситуацію взагалі, Папа чітко заявив: «переговори ніколи не є капітуляцією», — наголосив він.
Він додав, що думка Франциска залишається незмінною упродовж останніх років і він підтримує Україну.
Бруні нагадав про заяву Франциска з нагоди другої річниці війни, де він «підтвердив свою глибоку прихильність до змученого українського народу і молиться за всіх, зокрема за численних невинних жертв та благає про те, щоб знайшлася та частка людяності, яка дозволить створити умови для дипломатичного вирішення в пошуках справедливого і тривалого миру».
Слова Папи Франциска про «відвагу білого прапора» для України
Нагадаємо, в інтерв’ю, про яке йдеться, інтерв’юер Лоренцо Буккелла запитує Папу: «В Україні є ті, хто закликає до мужності здатися, показати білий прапор. Але інші кажуть, що це легітимізує найсильніших. Що ви думаєте?».
І Франциск відповідає: «Це інтерпретація. Але я вважаю, що сильнішим є той, хто бачить ситуацію, хто думає про людей, хто має відвагу білого прапора, щоб вести переговори. І сьогодні можна вести переговори за допомогою міжнародних сил. Слово «переговори» — це сміливе слово. Коли ви бачите, що ви переможені, що справи не йдуть добре, ви повинні мати мужність вести переговори. Вам соромно, але скількома смертями це закінчиться? Ведіть переговори вчасно, шукайте якусь країну для посередництва. Сьогодні, наприклад, у війні в Україні, є багато тих, хто хоче бути посередником. Туреччина, вона запропонувала себе для цього. І інші. Не соромтеся вести переговори, поки не стало гірше».
Власне, Папа не сказав нічого нового.
«Просто пєрєстать стрєлять»
«Посмотрєть в глаза»
«Сойтісь гдє-то посєрєдінє»
Все це ми вже чули, навіть проголосували за це у 2019.
Не вистачає хіба: «Порошенку вигідна війна». Ой, тобто тепер виходить, що Зеленському.
Маю дві думки з приводу заяви папи.
Думка перша.
Папа — йо*баний чорт. Причому саме в релігійному розумінні цього словосполучення.
Чому? — тому що його слова суперечать суті релігії як такої і суті християнства, зокрема.
Релігія — це набір уявлень про спосіб життя, цінності життя і справедливість, основою релігійного уявлення. Справедливість завжди перемагає.
І навіть якщо вона не перемагає в земному житті, то вона перемагає після нього.
Саме тому за справедливість і правду треба боротись і відстоювати її до кінця. Це моральний дороговказ для мільярдів людей на планеті, внутрішній стержень, який дозволяє знаходити сили і боротися за правду і справедливість.
Боротися в тому числі, жорстко і криваво, нещадно для ворога.
Біблійна легенда про Давида (який був предком Ісуса) і Голіафа каже нам про те, що Давид у битві за звільнення окупованих земель вбив Голіафа, відрубав йому голову і настромив на спис.
Не поклав на лопатки і підставив щоку, не викинув білий прапор, а вчинив з окупантом саме так.
І це не тільки виправдовується, а й глоризується.
Те саме стосується Мойсея, кар господніх, вбивств невинних єгипетських дітей, тому що їхні батьки не звільняли євреїв з рабства.
Тобто, будь-яка релігія і християнство зокрема, цілком таки однозначно каже: боріться, йдіть до кінця, відстоюйте правду, відстоюйте справедливість, боріться навіть тоді коли ви маленький Давид, пастух (не пам’ятаю точно) а проти вас здоровенний вишколених військовий, будьте нещадними до окупанта.
І ви будете виправдані. І ви переможете.
Саме тому, те що висрав ссучений чорт — це не просто антиукраїнська риторика, це антихристиянська риторика і антирелігійна. Це риторика проти суті релігії. Вона каже про те, що треба здатися злу, що немає справедливості, немає в що вірити. Немає Бога, відтак.
Думка друга.
І я радий, що українці відреагували на цю чортівню достатньо однозначно
Водночас я не можу позбутися одної з ключових миттєвостей в моєму житті. Ця миттєвість суттєво підірвала мою віру в український народ.
Я не можу забути як два роки тому, українців як баранів вели на убой, готуючи Стамбульські «мирні» угоди з фактичною забороною Україні мати армію, визнанням Криму та Донбасу.
І мої спроби апелювати до цілком таки нормальних людей (не тих, що кричали «боневтік сталеві яйця») наштовхувались на склянні очі моїх співрозмовників і белькотіння про «чому НАТО не закриє нам небо? Нам треба справжні гарантії безпеки!11!!».
Тоді, від смерті зі зв’язаними руками у себе в підвалах (через півроку після «мирної» угоди) українців врятувало лиш диво. Мабуть, сам Бог. Бо це, має мою думку, був один з найкритичніший моментів. А може і найкритичніший.
Але ж нічого не змінилося. Зрадники, які свідомо провели ворога через кримський перешийок, а на наступний день побігли з ним домовлятися про само роззброєння нікуди не поділися і досі перебувають у фаворі попри зраду, розкрадання і брехню.
І ця травматична миттєвість, цей травматичний досвід разом з відсутністю суттєвих зрушень у свідомості, не дають мені спокою.
Я не впевнений, що українці, які сьогодні об’єдналися проти йо*баного чорта і його ідеї здатися, завтра не піднімуть той білий прапор самі, тому що для них придумають чергову брехливу байку.
