Заготовочки
В КВНі прийнято готуватися до конкурсу “Імпровіз” так, щоб у команди було кілька заготовок. Є приказка: найкращий імпровіз — це підготована і відредактована реприза/скетч.
Тому нечистоплотні команди часто домовлялися між собою: обмінювалися питаннями. Щоб підготувати заготовки і у відповідях виглядати бодрячково.
Вчорашня прес-конференція — була просто парадом заготовок.
Найбільш вражаюча: це про кількість загиблих. 31 тисяча втрачених нами воїнів за 2 роки — це комплекс почуттів: біль, жаль, гнів і ще тисяча відтінків.
Це була, звичайно, заготовка. І питання, і відповідь, прораховувалися в офісі. І це було (на мою думку) єдине, що офіс зробив правильно, по дорослому.
Я не знаю, чи правильна цифра, бо говорять різне.
Притнаймні, не враховується велика кількість пропавших безвісті.
Але це вперше, коли влада не зве на шашлики і говорить з суспільством.
Все решта — це класика жанру. Навіть було намагання пожартувати про путіна.
Це коли президенту задали питання: а що ви робитимете, якщо вам подзвонить путін?
Ну і відповідь: а путін не користується мобільним, а я не користуюся телеграфом зразка 1917 року.
Ну, для рівня кварталу годиться.
Більшість інших заготовок — це перекидання стрілок в інших, там де слизькі теми.
А теми майже усі слизькі.
Банально, про Залужного: питання задав іноземний журналіст і Володимир Олександрович заявили:
— Чому я когось змінюю, вибачте, це наш внутрішній момент
Отак. А те що і в Україні 100500 людей бажають знати “ЗА ЩО?” — то неважливо.
Це питання, яке пропрацьоване. Взяти і перевести стрілку в площину: не ваше собаче…
Взагалі, при використанні такого методу відповідей на питання — редакціям треба готувати журналістів задавати одразу купу уточнюючих питань.
От Зеленський, зокрема, отримав питання:
— а що там із законом про мобілізацію?
— о, ви знаєте, там нардепи понаприймали три тисячі поправок. Тепер що приймуть, те і матимемо.
І ось тут би купу додаткових питань:
— так ви ж верховний головнокомандувач? Вам що пофігу, що вони там наприймають?
— якщо ні, може підкажете своїй фракції, які поправки приймати, а які валити?
— ви що, не маєте впливу на свою фракцію і залежні від вас опзж і “За майбах”?
Але ж ніт. Питання незручне і Зеленський всі стрілки перевів на парламент.
А ми тут типу не в курсі, що парламентом заправляє Єрмак. Ми тут всі на концерті кварталу і чекаємо, на щоб іще вибухнути громом аплодисментів.
Або питання про Бігуса.
Зеленського запитали, що там із розслідуванням.
А він такий та я там всіх вже познімав (винуваті, чи просто стрілочники — уже викинули). І мені взагалі все рівно на кого там вийдуть, хай слідство розбирається.
Та ну?
— А якщо слідство вийде на Татарова? — мають задати додаткове питанняь допитливі журналісти
— а як це вам все рівно? Та ви ж тут всю дорогу кажете, що ви за свободу слова і права журналістів?
Ну і особливий шлягер — це про призначення послів. Володимир Олександрович взяли і ляпнули, що у нього з Британським прем’єром такі відносини, що і без посла спілкуватися можна.
Красава. Вам це нічого не нагадує?
А мені слова підзабутого Богдана, який якось на почутку царствування говорив, що йому журналісти не потрібні.
Зелені напряму через відосіки з суспільством спілкуватися будуть.
Ну і так про все. Щось гарне — Зеленський молодець. Щось слизьке — перехід ходу до інших.
Ну і щось із незбагненного.
Це про кротів. Літній контрнаступ типу здали. Та воно на карту глянути — і одразу ясно, що контрнаступ потрібно проводити на півдні. І Росіяни бачили карту. І там півроку будували лінію суровікіна.
Але меседж з прицілом на майбутнє.
Бо не в офісі ж крот. А або в команді Залужного, або між союзниками.
І це може бути не смішно.
Не буду усі питання/відповіді аналізувати.
Хочу щоб у нас було розуміння: офіс приміняє квартальні методи.
Прес-конференція — це планування і підготовка.
Які будуть незручні питання? Такі і такі.
Відповідаємо на них або так, або якщо відповіді нема — заявляємо щось ліве (внутрішні питання, технічні можливості), або зіскакуємо на інші теми.
Плюс своїх журналістів налаштовуємо на правильні питання. Ось, Подоляк вже підготував.
Плюс якщо вже взагалі щось не так — хамим журналістам.
А потім, в кінці усіх своїх по зеленому свистку заставляємо аплодувати.
Совок відпочиває.
Пєсков заздрить.
Ті хто вірить в європейські цінності — хапаються за голову.
І тепер зустрінемося з президентом 20 травня при підведенні підсумків п’ятирічки.
Viktor Bobyrenko
Жаби почали здогадуватися, що це не spa, але вистрибнути уже не можуть…
Коли я спостерігаю за реакцією суспільства на заяви президента, які би мали спричинити інформаційний вибух, мені видається, що всі довкола між собою домовилися, всі все знають, тільки мені не шепнули.
Слова про те, що плани контрнаступу знали росіяни…
Це мало би бути якесь цунамі реакцій. Бо ж це про життя наших захисників, хіба ні? Це ж про тих, які загинули через витік інформації?
Оскільки останнім часом було тільки одне гучне звільнення, то який висновок напрошується?
Не звинуватить Залужного у зраді? Та камон!
Ми ж казали, що звільнити не дамо…
А що чи хто йому завадить посадити Залужного? Тільки от не треба про «реакцію суспільства».
Реагувати на це суспільство буде так само, як на справу Червінського — горстка горланить, позитивні «не розібралися» досі, більшості відверто pohui.
Що би вони не зробили, яку би дічь (як зараз видається) не утнули, суспільство відреагує пшиком.
А далі буде пздрз такий, що жертвами стануть не сотні тисяч, а мільйони.
