Сьогодні стало відомо, що зливний бачок Офісу президента Сергій Лещенко працює справно. Його нещодавні скандальні заяви про необхідність скорочення допомоги від країн Заходу українським біженцям, щоб вони поверталися до України, виявилися не особистими фантазіями, а новою “фішкою” влади.
Президент Володимир Зеленський дав інтерв’ю німецьким журналістам, у якому висловився саме в такому ключі. Ще й зробивши обмовку за Фрейдом.
Якщо коротко, то влада бажає сама розподіляти фінансову допомогу, яку ЄС надає українцям, що втекли від війни. І це не жарт.
“Для нас набагато краще, якби Німеччина підтримувала українців, даючи гроші до бюджету України, а потім Україна вже б перерозподіляла ці гроші в залежності, де перебуває ця людина», — сказав Зеленський.
Тобто він вважає, що країни заходу повинні здати гроші “монобільшості”, а та вже сама вирішить, яким біженцям і в якій кількості їх надавати. Або не надавати взагалі.
Більше того, Зеленського обурило, що українці вивезли з України “наші гроші”.
«І в кінці-кінців гроші наші виїхали, а європейські гроші лишались там, де залишились громадяни України. Поза територією України. Немає в мене ніяких питань (до цього). Просто хотів би, щоб ми звернули на це увагу. Коли весь світ каже про фінансову підтримку українців, то я хотів би звернути увагу, де залишається більшість цих грошей», − пояснив Зеленський.
Виходить так, що особисті збереження українців, переважну більшість яких становлять жінки, діти і літні люди, які вони брали з собою, рятуючись від російських бомбардувань і окупації, влада не вважає їхніми грошима. Це “наші гроші”.
Ця неприхована схильність до новітнього самодержавства у виконанні “слуг народу” вочевидь почала вихлюпуватися за межі країни. На голови стратегічним союзникам України.
Можна лише уявити очі німецького канцлера, який прочитає про те, що він, виявляється, має кошти своїх платників податків передати ОП, а не вирішувати на свій розсуд, що, кому і скільки давати людям, які живуть на території його країни.
Тут варто обмовитися. Дійсно, за різними оцінками на території тієї ж Німеччини перебуває приблизно 200 тисяч українських чоловіків призовного віку. Дійсно, деякі з них виїхали з України вже у часи великої війни і не завжди легально.
Але ми не знаємо достеменно, скільки таких людей, і чи отримують вони допомогу. Ми не знаємо, чи є в цій оцінці ті чоловіки, які жили в умовній Польщі задовго до повномасштабного вторгнення і переїхали до Німеччини.
Абсолютно точно відомо лише те, що більшість українських біженців – це жінки і діти. І українська влада робить цілком очевидні заяви про те, що “безконтрольне” отримання ними європейських грошей їй не подобається.
А ротом Сергія Лещенка влада прямим текстом каже, що цих грошей їх би треба було позбавити, щоб змусити повернутися до України. Зеленський також прозоро натякав про це у своєму інтерв’ю, розмірковуючи про те, як би він хотів, щоб всі українці працювали і платили податки в Україні.
І що допомога має бути не конкретним людям, а країні. Якій конче потрібні гроші, зокрема, на війну.
З останнім важко не погодитися. Однак, маємо підказку.
Є така штука, називається телемарафон. На яку йдуть мільйони бюджетних коштів. Є серіали, які за державний кошт знімають ліпші друзі ОП. Є державні мільйони, які отримує за електроенергію з окупованих територій родина заступника глави ОП Ростислава Шурми. А ще є тендери Енергоатому, 36 мільярдів дебіторської заборгованості Міноборони, будівництво дорогі між невідомими селами і ціла купа усього, про що криком кричать журналісти-розслідувачі.
Так може краще почати саме зі, скажімо так, раціонального використання державного бюджету, а не “розкулачувати” українських біженців, які отримують на життя європейські гроші? Якось воно логічніше виглядає.
