Я не пишу останнім часом багато постів.
Події розвиваються шалено.
Є багато несправедливості, яка демотивує.
У 22-гому році пішло багато ветеранів у бригади, у нашій 1 Окрема Бригада Спеціального Призначення ім. Івана Богуна , яка отримала Прапор з рук Президента, були ветерани ампутанти з військовим стажем, було купа людей з вислугою, з трьома неповнолітніми дітьми, були люди за 60, за яких ми просили подовжити службу, всі були мотивовані, а тепер демотивовані.
Багато звільняються.
Жоден закон про мобілізацію не добере людей, бо є об’єктивні речі, які демотивують.
Аби мотивувати людей, ми маємо робити просту річ — показати ефективність їх задіяння, забезпечення, їх цінності, як людей.
Для цього потрібні:
А) Визначення реальної цілі, цілей.
Б) Планування. Як ми цілі досягнемо мінімальними втратами ресурсу.
В) Комунікація. Пояснити задачі виконавцям.
Г) Ресурс. Забезпечити матеріально-технічними засобами для досягнення цілей усіх виконавців.
Д) Контроль.
У нас у Державі проблеми у А, Б, В і Г, а тепер і Д.
У нас ставляться різні цілі і контроль. І навіть там де забезпечення більш менш, ми не зможемо мотивувати через брак, планування та комунікації. Так не працює.
У мене було багато випадків, що я досягав цілі без пункту Б або Г. Але це скоріше рідкість. Але без А, В і Д — ніколи.
А в нашій Державі не поставлена реальна мета, немає планування, бо нам вже сказали, що немає другого плану, а мало б бути, як мінімум три, є брак комунікації, брак ресурсів і немає реального контролю.
Це означає програш. Не досягнення мети, бо її немає. Це процес заради процесу.
Я дуже хотів би аби політичне керівництво озвучило мету.
Для мене метою є збереження Держави, Нації та українців, як населення цієї країни.
Під це я планую своє життя. Під ці цілі я будую комунікацію з однодумцями та рідними. Під це я організовую ресурси.
Держава теж має оголосити цілі, плани та застосовувати обмежені ресурси на досягнення цих цілей. Ми маємо з державою іти в одному напрямку, чи не так?
Бо здається, що Держава не має цілей, а відповідно і обмеженні ресурси розподіляє бозна як.
Мені легше б було, аби прозвучала фраза Черчілля » Я Вам пропоную тільки кров, працю, сльози та піт». Але ж і цього не звучить.
Фронтмен гурту ТіК Віктор Бронюк озвучив прописну істину:
якщо сантехник погодився на операцію на серці, чи танцюрист викладає дітям математику, — то це вбивця та моральна потвора.
Якщо паяц з підмостків ворога пішов у президенти під час війни — він вбивця-негідник, позбавлений честі.
***
Ukrainian@ukrainiansfirst:
«Погодитись під час війни на посаду преЗЕдента без досвіду та найменших уявлень про держуправління, не маючи військового досвіду, це злочин перед українським народом».
Погодитись під час війни на посаду преЗЕдента без досвіду та найменших уявлень про держуправління, не маючи військового досвіду, це злочин перед українським народом. 😠 pic.twitter.com/kk6gL0U0UX
— 🔰Ukrainian🔰 (@ukrainiansfirst) January 21, 2024
