«Хто дав тобі гроші?», «тебе хтось проплатив?», «ти тут лише за гроші».
Останнім часом все більше подібного пишуть аватарки з котами волонтерам, військовим, адекватним журналістам і небайдужим громадянам.
Після того, як це озвучила одна хабалиста пєвіца надутими губами в Харкові до неповнолітньої активістки — про це варто поговорити.
Цей наратив є чистою імпортованою історією з РФ. Де свобода думки, свобода творчості, власна позиція і суб‘єктість обов’язково пояснюється тим, що тебе «хтось проплатив».
Це слизька дорога, адже Путін та основні планувальники війни в Україні були упевнені, що варто тут проплатити кількох гельмінтів у виглядів Медведчука, Мураєва та їхній ляльковий театр на телебаченні — і все схвачено. Ще донині Путін упевнений, що у нас тут є західні господарі, завербовані США і якісь нацисти, яких хтось проплатив, аби вони не давали р2сск4м1 народу розправити тут проперджені сімейні труси на повну потужність.
Коли чимало років працюєш на РФ, і в цьому бізнесовому полі — у тебе атрофується відчуття власної країни. Так от, дорогенькі мої розумники — левова частка реально важливих справ у нашій країні робиться абсолютно безкоштовно і на горизонтальних зв‘язках. Якби українці чекали від когось гонорарів, то у нас би не було ні виборів, ні революцій. І війну давно би просрали. Не робилось би ні-хє-ра.
Кожен, хто сьогодні заговорює про «вас проплатили», «ти тут лише за гроші» до людей, які своїми горбами тримають крихку незалежність і стоять над прірвою авторитаризму — це к3рв8йші к3рви, які самі звикли скуповувати все за гроші. Ефіри, лояльність і впізнаваність.
Купити за гроші справді можна багато. Кружевні труси, хамон і мавіки. Можна найняти спеціаліста, який трошки повитирає твої зашквари в інтернеті.
Однак є речі, які не купуються на базарі. Реальна людська суб‘єкність. Елементарна гідніть. І врешті Батьківщина — як би зараз не намагалися торгаші із нульових вигідно продатись.
Я рада, що зараз повсюдно лускаються мильні бульбашки Насті Камєнскіх, Потапа, Лободи, Ями та інших. Треба чітко бачити, яким гнилим м’ясом з зеленими мухами нас годували двадцять років. Зросійщення і того часу, коли можна було купити зірковість за гроші пузатого папіка.
