Епіцентром боїв знову залишається Бахмут, який тримає оборону вже 262-й день, а от з Авдіївки акценти дещо змістилися в бік Мар’їнки. Втім головний підсумок за тиждень – це відсутність суттєвих змін на всіх ділянках фронту
Бахмут
За тиждень росіянам вдалося захопити кілька кварталів на південь від залізничного вокзалу, а також дещо просунутися на півночі міста в районі Алеї троянд. І це все. Незважаючи на перекидання в Бахмут спецпризначенців з інших ділянок фронту, зокрема з-під Авдіївки, ворогам не вдалося здобути перевагу на жодній із ділянок, де вони здійснювали потужні атаки. Так, бої й далі тривають за територію довкола залізничного вокзалу, а залізничне полотно стало неподоланним бар’єром для рашистів, окрім того, бої ведуться між вулицями Корсунського і Чайковського й у районі Алеї троянд.
Поки що росіяни не проводять жодної ротації і стягують нові сили в Бахмут тільки для підсилення наявного угруповання та заміни втрат. Сили Оборони натомість проводять доволі часту ротацію підрозділів, зменшуючи частково їхню кількість у міру зменшення площі, на якій ведуть бойові дії. Таким чином тактика наших військ полягає в тому, щоб знищувати ворога в точці його найбільшої концентрації, а самим натомість уникати надмірного перенасичення лінії захисту. Крім того, ротація дозволяє залучати свіжіші частини проти сильно втомлених частин окупантів і в такий спосіб мінімізувати втрати.
Ця тактика за останні тижні дала змогу не лише втримати лінію фронту, а й проводити регулярні успішні локальні контратаки. Ймовірно, в одній із таких контратак наші воїни захопили важку вогнеметну систему ТОС-1 «Солнцепек», якою загарбники раніше випалювали наші позиції. Ще однією ефективною тактикою ЗСУ стало мінування окремих стратегічно важливих будівель, які в підсумку під своїми завалами хоронять кілька десятків рашистів.
Чергові спроби перерізати логістичні артерії та окупувати села Хромове й Іванівське знову були відбиті, як і намагання пробитися на трасу Костянтинівка – Бахмут у районі Ступочків.
Чому відступ із Бахмута – це погана ідея
Попри планомірний розмін вулиць і будинків Бахмута на значну кількість убитих рашистів, все одно часто лунають запитання, чому ЗСУ тримають Бахмут і не відходять від нього. Такі заяви є вигідними тільки росіянам. Щоб переконатися в цьому, достатньо глянути на географічну карту цієї місцевості й побачити, що між Бахмутом та агломерацією міст від Слов’янська до Костянтинівки розташована височина, панування над якою є визначальним для успішної оборони. Саме на цій височині розташоване місто Часів Яр, втримання якого є життєвою необхідністю.
У разі, якщо ЗСУ відступлять до Слов’янська та Краматорська, а росіяни захоплять Часів Яр і всю височину, то з неї вони розстрілюватимуть наші міста, як у тирі. Окрім того, після нашого відходу з Бахмута може посипатися лінія оборони як на півночі, в районі Сіверська та Лимана, так і на півдні, в районі Торецька й Авдіївки. Тому що довше Сили оборони втримують основні сили окупантів у вуличних боях в Бахмуті, то більша ймовірність, що там вони й застануть наш контрнаступ.
Контрнаступ ЗСУ
Питання довгоочікуваного та доленосного контрнаступу нашого війська не може серйозно обговорюватися в медіа, адже вибір його часу й місця – це виключна прерогатива Генштабу. Водночас що більше зростання військової допомоги ми бачимо, то чіткіше розуміємо: його час невпинно наближається.
Карта кількості розташування окупаційних військ наочно демонструє слабкі місця ворога. Концентрація окупантів на східному фронті в кілька разів більша, ніж на південному, де вони хоч і викопали шанці в три ряди, а найдовший з них має понад 70 км, однак тримають тут не більш ніж 100 людей на кілометр. Тим часом навіть Оперативне командування «Південь» неоднозначно натякає на те, що рашисти готуються до відступу саме на цій ділянці фронту.
Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.
espreso.tv
