Мер Охтирки Павло Кузьменко розповів у інтерв’ю цікаві речі про окупацію та дії центральної влади:
«Перших 50 днів я вводив комендантську годину сам, одноособово, оскільки нікого в Охтирському районі не було, поки не повернувся голова обласної ВЦА і не став мені вказувати, що це не мої повноваження.
В усіх прикордонних областях СБУ поїхала, поліції також не було. Усі вони пояснювали, що був наказ, який вони мали виконувати, тому і доручень для нас ніяких не було.
У перший день війни у нас з’явилися перші поранені орки, яких привезли до лікарні. Я телефонував начальнику СБУ, щоб запитати, що робити з цими, так би мовити, полоненими, то у відповідь я почув: “Ти лікар, ти і розбирайся”. Зараз усі ці люди отримали підвищення у званнях.
Перші документи щодо наших дій, які нас змусили підписати, були в середині квітня. І там дуже цікаві документи, про те, кого ми першочергово повинні евакуювати і про кого повинні дбати. І це не діти або пенсіонери, а перелік чиїхось рідних і близьких.»
Дожовую вчорашній день, бо сильно дисонує та резонує в моїй голові, як казав один політичний неофіт.
Після прочитання інтерв’ю мера Охтирки Павла Кузьменка та десятку інших інтерв’ю з аналогічними тезами: після початку широкомасштабного вторгнення Нацполіція та СБУ виїхали, бо отримали наказ, співставляю слова Зеленського, сказані на прес-конференції «року незламності».
На питання: «Хто вас найбільше розчарував за цей рік?», Зеленський відповів: ті, хто втікли з прифронтових міст, оголосивши оборону.
Стоп, секундочку.
Сотні людей відкрито, публічно свідчать, що отримали НАКАЗ від Монастирського та Баканова на відхід. Такі накази в нас у час воєнного стану узгоджуються з Верховним головнокомандувачем, себто Президентом, яким на той момент і по цей день є Зеленський Володимир Олесандрович.
Тобто, Зеленський віддав наказ, який виконали всі працівники Нацполіції та СБУ прифронтових міст, сіл та селищ, а залишилися лише ЗСУ, яким такого наказу не віддавали, Головнокомандувач мав своє бачення захисту країни. Чи і йому віддавали такий наказ, а він ослухався, або зробив вигляд, що не почув? А потім хтось до нього прийшов і подякував за захист, цікаво? Думаю, що ні.
Так ось, резюмуючи: Зеленський розчарований людьми, які виконали його прямий наказ. Пр суті, він розчарований своїм наказом, а значить собою. А значить головне розчарування року — саме він, а не люди, яких поставили на розтяжку: не виконаєте наказ — звільнення, тюрма, виконаєте — будете звинувачені у здачі територій і президент на всю країну оголосить вас «розчаруванням року».
От тільки не ви розчарування року. І вже не першого року…
