Новий звіт Тома Купера доволі саркастичний. А що його сарказм стосується, у більшості, наших ворогів, то читати огляд (особливо в частині «ПОВІТРЯ» дуже приємно):
ВІЙНА В УКРАЇНІ, 14-15 КВІТНЯ, 2022
Доброго ранку всім! [Допис опубліковано 16 квітня 2022 р. о 10.15 за Києвом].
Ось мій огляд за два останні дні війни в Україні : 14.04 (50-ий день цієї війни) та 15.04.2022 р.
СТРАТЕГІЯ
Загалом, якщо цими днями проглядати російські ЗМІ та соціальні мережі, складається враження, що відбувається не щось, а власне агресія НАТО. Якщо 43-річної давності російський ракетний крейсер вибухає в Чорному морі (чисто випадково, звісно ж), а потім «українські націоналісти» збивають черговий Ка-52 (93-тя механізована бригада під Сумами), а ще український спецназ чинить саботаж у брянській, орловській, смоленській, курській облястях південного заходу росії – то це все НАТО; і саме НАТО слід звинувачувати, що Фінляндія та Швеція хочуть приєднатися до Альянсу якомога скоріше. Саме час, відповідно до плану геніального стратега та командувача всіх часів владіміра, розгортати тактичні ядерні озброєння. Це має «провчити всіх їх» і спонукати НАТО до переговорів. Ну й, звісно, звинувачувати в усьому цьому слід тільки не росіян…
Та врешті… Київ та Люди-яким-слід-на-свіже-повітря (Пентагон) повідомляють, що слід у слід за 1-ою гвардійською танковою та 41-ою загальновійськовою арміями росіяни перегрупували в район Ізюма також 36-ту [оту, побиту в боях на захід від Києва – перекл.]. Більше того, на підкріплення до 8-ої армії, що відповідальна за Донбас та Маріуполь, підійшли підрозділи з північного та балтійського флотів (останній надіслав по одній батальйонній групі від 126-ої бригади берегової оборони та 127-ої розвідувальної бригади).
Тобто сили росіян в Україні складають близько 65 БТГр, що приблизно дорівнює 65.000 осіб (просто цитую офіційні Київ та Вашинґтон). Якщо взяти до уваги звіт Пентагону, що з’явився кілька днів тому, згідно якого є ще принаймні 30 російсько-сепаратистських БТГр на Донбасі, то це означає:
а) Люди-яким-слід-на-свіже-повітря тепер вважають, що кожна батальйонна група рф тепер нараховує 1.000 осіб (а не 600-800, як вважали донедавна);
б) генерал армії дворніков може мати під своєю командою 95.000 солдатів – включно з резервом 20 БТГр в самій росії близько до кордонів з Україною (які, поза тим, не в стані вести наступальні операції).
Для порівняння, в інтерв’ю BBC президент Зеленський вказав, що чисельність українського угрупування на укріпленій лінії розмежування на Донбасі складає 44.000 осіб (а не 70.000-100.000, як стверджують різні західні експерти). Беручи до уваги, що ЗСУ має підтверджених вісім регулярних та три тероборонівські бригади на лінії розмежування плюс ще п’ять регулярних та три тероборонівські бригади, розгорнуті між Харковом та Слов’янськом, тоді, якщо лише ці цифри правильні, 95.000 російських солдатів діятимуть проти 57.000 українських військ.
(Це якщо ми не враховуємо 3-ю та 4-у танкові бригади зі стратегічного резерву, які – після близько двох місяців посиленої підготовки – врешті, як видається, відправляють на схід).
Всі ці міркування спонукають мене дивуватися, а де ж перебувають всі частини української Нацгвардії або 96.000 вояків Тероборони (тому що, так, немає сумніву, що в Україні зараз при зброї більш як 300.000 осіб). Утім, ще зверніть увагу: медіа тут на Заході стверджують, що «нема жодних ознак оголошуваного раніше повномасштабного російського наступу». Дехто вже припускає, що все це через паскудну погоду, яку ще погіршують постійні дощі – настає «распутіца» і робить рух колісної техніки поза головними шляхами особливо проблематичним. Що ж, побачимо…
[КОМЕНТАР ПЕРЕКЛАДАЧА: В попередніх звітах Купер писав принаймні про три речі, які підважують ризиковість співвідношення 57.000 / 95.000. По-перше, лінія розмежування дуже добре украплена й такого співвідношення вкрай замало для успішного штурму – так само інші аналітики ще перед війною писали про необхідні 700 тис. для успішного вторгнення, а не 150 тис., які настягали росіяни. По-друге, Купер неодноразово говорив про «низьку якість» наново мобілізованих в росії, яких приєднують до – і тут третій фактор – дуже побитих у попередніх боях росчастин. Для нього все це зрозуміло саме по собі, але нам не зайво нагадати].
ПОВІТРЯ
Зазвичай бойові дії в повітрі — принаймні офіційні повідомлення щодо них — зостаються найкумеднішою, найіронічнішою та найабсурднішою складовою будь-якої війни, і війна в Україні бездоганно підтверджує це правило.
Так, «вишестоящі органи» в москві стверджують, що 14 квітня їхні протиповітряні комплекси С-400 збили український гвинтокрил Мі-8 біля Городні, в Чернігівській області (після того, як він нібито завдав чергового повітряного удару по якійсь цілі на території росії), а також літак Су-27 над Лозовою, в Харківській області. Трішки дивні заяви, якщо врахувати, що «вишестоящі органи» проголосили Повітряні сили ЗСУ «знищеними» щонайменше місяць тому… Хоча, які проблеми: тепер ясно, що українські фермери вирощують на своїх городах не тільки зернові, огірки й томати, але й літаки Су-27.
До того ж, дуже по-московськи, звитяжні воєнно-космічні сили росіян розбомбили аж 13 військових цілей (усі вильоти відбувалися вночі), зокрема два склади зброї та десяток «місць зосередження українського озброєння та військового обладнання». Оце думаю собі, скільки ж командних пунктів, укріплень і зосереджень особового складу війська має Україна? Якщо вірити звітам із москви, кілька десятків тисяч…
Зачекайте, це ще не все: «вишестоящі органи» заявляють, що їхні «високоточні далекобійні ракети морського базування» — себто крилаті ракети «Калібр», випущені з кораблів у Чорному морі, — вночі з 14 на 15 квітня завдали удару по «військовому об’єкту в передмісті Києва». Відповідно, влучили вони нібито по машинобудівному заводу «Візар», що в Жулянах, і «знищили засоби виробництва та ремонту протиповітряних та протикорабельних ракет великої та середньої дальності».
Слухайте! Але ж якщо ракетний крейсер «москва» втопився «через нещасний випадок», як наполягали московські офіційні джерела два дні тому, то чого ж вони заходилися стріляти по заводу з виробництва протикорабельних ракет?..
Ох, біда з цими моїми незручними питаннями…
До речі, ходять чутки, що командир крейсера «москва», капітан 1-го рангу антон купрін (на доданому фото) загинув під час першого вибуху, а врятувати вдалося лише від 17 до 58 (звіти різняться) членів екіпажу із 510. Якщо це справді так, то вибух відправив корабель прямо на [ви ж знаєте, куди — перекл.] Марс, кільком членам екіпажу з корми вдалося вижити, а затонуло тільки дно «москви».
Але я відволікаюся… Окрім ударів крилатими ракетами, «вишестоящі органи» також використали «високоточні ракети повітряного базування» (ого, то в них тепер і повітряні бази є?), щоб завдати удару по одній українській пусковій установці балістичних ракет «Точка-У», а ще по складах ракет, артилерії та пального у Миколаєві, Парутиному, Дергачах, Новоєлизаветівці та Повстанському. Нарешті, росіяни вдарили балістичною ракетою по «зосередженню українських націоналістів» у Ясеновому, де нібито було знищено 20 броньованих машин та 50 націоналістів. Однією ракетою… Так, звісно… А ще російські ракетні війська «ліквідували цілий приватний підрозділ польських найманців» в Ізюмському, що в Харківській області, загинуло аж 30 вояків.
Цей «ракетний наступ» теж тривав цілу ніч із 14 на 15 квітня. Серед іншого, росіяни заявили про знищення 12 цілей, зокрема складів зброї у Великій Михайлівці, Богатирі та аеропорту Дніпра, де вони нібито знищили літак МіГ-29, «Байрактар» і гвинтокрил Мі-8.
А тепер серйозно: немає жодних сумнівів, що росіяни побіліли від злості та значно посилили свої повітряні атаки. Їхні соцмережі переповнені вимогами застосувати ядерну зброю або, «принаймні», «перейти від бойових дій, які досі велися найгуманніше і найакуратніше у світі, до повного знищення військових цілей» (цитата звідси https://u-f.ru/news/society/u8/2022/04/14/335401 — що може бути краще, ніж мати під рукою такого гуманного журналіста). Що ж, це правда: використовувати військові засоби проти військових цілей замість того, аби тероризувати населення і знищувати інфраструктуру «подвійного призначення», — чудова ідея, безперечно. Шкода тільки, що думати про це мали б не отакі «журналісти», а політичне і військове керівництво росії…
ПІВНІЧНИЙ СХІД І СХІД
У цьому звіті я об’єднаю обидві території у один розділ з наступної причини: за останні 2 доби («плюс-мінус») український Генштаб здебільшого не випускав і пари з вуст відносно розвитку подій біля Ізюма та вздовж колишньої лінії розмежування. Ця тиша триває принаймні з того моменту, як росіяни, за чутками, відновили наступ у бік Барвінкового та Слов’янська – з півночі – а також атакували Горлівку з боку колишьної лінії розмежування, тобто на сході.
Чи може тут бути зв’язок із тим, що російський наступ уже розпочався та становище українських сил суттєво погіршилося за цей час?
Як завжди, мусимо зачекати – і побачимо.
Тим часом, згідно з даними агентурної розвідки, після того, як ЗС рф 3-4 дні тому закріпилися у Топольському [Ізюмський р-н – перекл.] – вони просунулися на південь та захопили Малу Комишуваху та Сулигівку [тижні півтора тому вони вже її захоплювали, ага – перекл.] – обидва села розташовані у напрямку Барвінкового на південний захід від Ізюма. Далі, росіяни – імовірно – увійшли до Довгенького, а українська армія, схоже, евакуювала населення з Борової (яку потому захопила одна з чотирьох БТГр зі складу військ 201-ї військової бази рф [у Таджикістані – перекл.], які були введені на територію України). Насамкінець, видається, що росіяни повторно ввели на фронт принаймні 2 БТГр зі складу 4-ї танкової армії в районі Рубіжного – і тепер атакують його з півночі. У той час, як українці відбили їхні атаки в Лисичанську, Попасній та Пантелеймонівці [тут не ясно, смт. Пантелеймонівка знаходиться на території т.-зв. «ДНР» між Горлівкою та Донецьком] у північні частині колишньої лінії розмежування, росіяни та сепаратисти, імовірно, захопили Мар’їнку, на захід від Донецька. І все це – за саме 14 квітня: станом на вчора, частини 1-го армійського корпусу (переважно у складі сепаратистів з батальйонів «Хан» та «Спарта») захопили Красногорівку та просувалися далі на захід вздовж траси N15.
Тобто, росіяни вже розпочали атаку, імовірно, менших масштабів, ніж очікувалися (може, через дощі), але вони вже атакують.
МАРІУПОЛЬ
Київ офіціно підтвердив, що «кілька десятків» морпіхів зі складу 36-ї ОБрМП здалися у полон росіянам в районі Азовмаша («вишестоящіє органи» москви повідомляли про понад 1120 полонених морпіхів).
[Імовірно, автор переплутав Азовмаш із Азовсталлю, Азовмаш – далеко на півночі міста, 36-та, за повідомленнями, була у західній та центральній частинах міста – перекл.]
Тим часом, «вишестоящіє органи» у москві стверджують, що армія рф та підрозділи народної міліції «днр» уже «повністю звільнили металургійний комбінат ім. Ілліча від українських націоналістів». Іншими словами: точаться тяжкі бої і територія під контролем українців продовжує зменшуватися, зокрема на сході – там 102-й МСП (у складі 150-ї МСД), сепаратисти і чеченці намагаються відрізати Лівобережний район від решти гарнізону.
Очевидно, оборонці надалі тримаються та сковують тисячі ворожих військових, однак, як ми побачимо далі, кількість стримуваних військових рф стає дедалі меншою.
ПІВДЕНЬ
Принаймні за офіційними даними, більша частина південного фронту лишалася спокійною за останні 2 дні… Однак, є серйозні – хоч і неофіційні – повідомлення про відновлення наступу росіян. Відповідно, 58-ма ЗВА рф прорвала лінію оборони 23-ї бригади НГУ та захопила Старомлинівку [захід Донецької обл.] – за допомогою підрозділів у складі 163-го окремого танкового батальйону та 70-го МСП [у автора вказаний як батальйон – перекл.]. Це цікаво з двох причин:
а) 163-й ОТП [у автора батальйон – перекл.] та 70-й МСП [тепер уже коректно названий у автора полком – перекл.] обидва входять до складу 150-ї МСД: вони приписані до 8-ї ЗВА рф та воювали у Маріуполі ще десь 2 тижні тому (і частини цих підрозділів досі там воюють). Однак, штаб 8-ї ЗВА рф, вочевидь, дійшов висновку, що ситуація у місті для них – достатньо сприятлива, тож вони вивільнили дві цінні БТРи.
б) Може ви й небагато чули про Старомлинівку, однак вона розташована десь за 40 км на захід від Вугледара і слугувала базою та ремонтним пунктом української армії. Тому не дивно, що росіяни захопили там певну кількість бронетехніки, а ще 1 пускову систему ППО С-300ПС та один ЗРК «Бук-М1». У той час, як Київ вперто намагається отримати важке озброєння від Заходу, це – точно не «добрі новини»…
Одразу після того, росіяни просунулися ще на 10км [на північ – перекл.] та атакували Велику Новосілку.
Проте далі на захід, 14-го квітня українська 80-та десантно-штурмова бригада доповіла про звільнення «декількох сіл» у районі Херсону, але не розкрила будь-яких подробиць.
Оригінал тут : https://medium.com/…/ukraine-war-14-15-april-2022…
За спрівпрацю в перекладі дякую Микола Ковальчук та Anton Shygimaga
.
Том Купер — австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.
.
Rostyslav Semkiv
Запуск кількох крилатих ракет «Калібр» із воєнного корабля російського флоту в Чорному морі, пізній вечір 15 квітня 2022 року.
Покійний антон купрін – шкіпер крейсера «москва».
P.S.
Пообіцявши звіти раз на 2-3 дні, Том Купер не може стриматися, щоб у міжчассі не дописати якогось «проміжного», «додаткового» тексту. Знову ж, нам не все в тому може сподобатися. Але за саму назву варто було перекласти й запропонувати вашій увазі :
.
ЗАГИБЕЛЬ «МОСКВИ»
Як уже повідомлялося, вчора на світанку російський ракетний крейсер «москва» затонув.
[Допис опубліковано 15.04 о 9:29 за Києвом]
[Коментарі до фото перекладені й додані до кожної свілини]
Ми досі не знаємо точної причини, але тепер принаймні немає жодних сумнівів, що корабель затонув: навіть «вишестоящі органи» в москві це офіційно підтвердили.
Цікаво було подивитися, як вони це підтвердження з себе вичавили. Ще вчора на світанку було напевно відомо, що корабель затонув, але ж ні, вони продовжували наполягати на своїх вигадках майже 20 годин. «Пожежа під контролем, екіпаж евакуювали», «відбуксирували до порту», навіть «дістався до порту своїм ходом»… що завгодно, але тільки не «потонув». Тільки коли заперечувати далі було безглуздо, вони визнали: «Перекинувся під час буксирування через шторм…»
Гмм…
Ще раз. «Чому»… Звичайно, я скептично ставлюся до заяв України щодо удару по «москві» двома протикорабельними ракетами «Нептун». У мене завжди так: «або надайте докази, або цього не сталося».
Разом з тим, немає жодних сумнівів щодо кількох речей:
— Більшість старих російських воєнних кораблів перебувають у жахливому стані.
— Власне, такі старі кораблі, як «слава/москва», були в жахливому стані ще на початку 1990-х.
— Іржава «слава/москва» теж була в жахливому стані ще в 1990-х. Корабель планували утилізувати, його врятувало тільки втручання мера москви. Проте «капремонт» переважно обмежувався очисткою від іржі та накладанням товстого шару свіжої фарби, знову і знову. Справді, відвідувачі корабля роками розповідали, що багато приладів були неробочими: просто вкриті свіжим шаром фарби, щоб здаватися цілими та охайними.
— Відтоді ним вихвалялися як «найпотужнішим воєнним кораблем Чорного моря». У 2015 році росіяни приперли його аж до берегів Сирії, нібито для «захисту авіабази “Хмеймім”».
Тепер, коли згадати це все, важко позбутися враження, що кораблем таки «вихвалялися», хоча цілком можливо, що багато його систем не працювали.
[Коментар перекладача: Треба зазначити, що у 2020 році було чимало офіційної інформації про ремонт і оновлення корабельних систем «москви», зокрема радіолокаційних систем і систем протиповітряної оборони. Журналіст Іван Яковина у своєму відео від 15.04 із посиланням на висновки британської розвідки зазначив, що ракетний крейсер «москва» справді мав сучасне електронне обладнання та відігравав роль командного пункту російського чорноморського флоту. Можливо, у чомусь Купер має рацію, проте недооцінювати затонулий воєнний корабель не варто — попри всю притаманну росіянам любов до халтури та корупції, «москва» була найкращим, що росіяни мали в Чорному морі.]
Як на мене, корабель прирекла на поразку саме конфігурація його озброєння. Ракетні крейсери класу «слава/москва» насправді «переобтяжені зброєю». Чого тут тільки не було:
— башта зі 130-міліметровими гарматами на носі;
— чималий зенітно-артилерійський комплекс ближнього бою на надбудовах передньої палуби;
— додаткові зенітно-артилерійські комплекси по обидва боки від містка;
— величезні пускові установки протикорабельних ракет по обидва боки від містка;
— додаткові пускові ракетні установки у глибині корпусу (одразу за трубами);
— пускові установки торпед поруч із вертолітним ангаром;
— а також додаткові пускові установки протиповітряних ракет на кормі…
Багато боєголовок, багато снарядів, дуже багато ракетного палива — і все це чекає нагоди перетворити навіть найменшу випадковість на катастрофу.
Отже, «можливостей для виживання» у проєкті не передбачено.
Але це було типовою рисою проєктів найбільших совєтських воєнних кораблів у 1970-х: я досі памʼятаю дискусії щодо «озброєних до зубів» ракетних крейсерів проєкту 58 (як-от «Грозний», за НАТО: Kynda class), великих протичовнових кораблів проєкту 1134-А «Беркут-А» (як-от «Кронштадт», за НАТО: Kresta II class), а потім і ракетних крейсерів проєкту 1164 «Атлант» (за НАТО: Slava class [саме такою була свіжозатоплена «москва» — перекл.]) — особливо якщо порівняти з такими проєктами США, як ракетні есмінці класу «Spruance» або ракетні крейсери класу «Ticonderoga». Не кажучи вже про атомні (страшенно дорогі) крейсери класу «California» або «Virginia», які за розміром були приблизно такі, як «слава/москва», але у 1970-тих мали тільки дві 127-міліметрові гармати і дві-три пускові установки для ракет.
Отака «переобтяженість зброєю» мала наслідком, що корабель був буквально «начинений вибухівкою». На перший погляд, це може видатися «неважливим», але куди вже важливіше, якщо ще в середині 1980-х совєтському флоту бракувало грошей, аби належно підтримувати воєнні кораблі: російський флот «просто» перейняв цю традицію. До того ж, російські протипожежні технології та підходи завжди були сумнівними, як і поводження зі зброєю — питома риса всіх російських збройних сил.
Коротко головне: може, «москва» і справді отримала дві українські протикорабельні ракети «Нептун». Може, ні. Може, напоролася на міну. Може, це справді був «просто» якийсь нещасний випадок. Власне, це не важливо — флагман російського чорноморського флоту вибухнув і затонув. І в цьому немає нічого дивного.
.
…і скажу ще, щоб закінчити іншу історію (оту, про «український ракетний удар, що знищив російський десантний корабель в порту Бердянська 23 березня 2022 р.) – так зразу стане зрозуміло, чому я скептично ставлюся до версії про потоплення «москви» українським ракетами
Вибачте всі, але враження «саратова» (десантний корабель класу «Алігатор») це не був ракетний удар. «Просто-напросто» випадок. Ось на відео видно початок пожежі («екшн» з 20-ої секунди) : https://youtu.be/IkfzmglTxyM
А ось для порівняння – відео, зняте на 1-2 дні раніше. На цьому видно результати ракетного удару, який у ціль не влучив (серед них не влучено й у «саратов», що стояв у тому ж доці) : https://www.youtube.com/watch?v=G8DBb1Q-At8
[Нас усі ці відео не переконують, але маємо отаку альтернативну думку експерта – перекл.].
.
Оригінали тут: https://medium.com/@x_TomCooper_x
За переклад більшої чатсини тексту дякую Микола Ковальчук
Супутниковий знімок ракетного крейсера «москва» неподалік від порту в Севастополі 10 квітня: всього за 3,5 доби станеться катастрофа, що призведе до загибелі корабля.
Озброєння ракетних крейсерів класу «слава/москва».