За будь-яких інших умов візит першої особи України до Берліна був би знаковим, як і очікування від переговорів з Ангелою Меркель. Однак, не цього разу. У столицю Німеччини президент Зеленський поїде на фоні не дуже сприятливого клімату, який сам і зіпсував (згадати хоча б офіційні зухвалі обвинувачення у відповідальності ФРН і Франції за окупацію Криму).
Не додають позитиву також історії з ПДЧ і Північним потоком 2, де Київ давно втратив відчуття моменту і пролітає повз всіх “вікон можливостей”. Критичною є ситуація і на міжнародному фронті протистояння російській агресії, де колишня токсичність Путіна швидко випаровується на догоду “business as usual”. Такий насичений проблемними питаннями порядок денний був би підйомним для розв’язок на рівні професіоналів з досвідом і стратегічним баченням. Меркель — саме той політик, з яким такі розв’язки і треба шукати.
На що варто звернути особливу увагу?
— Зустріч Зеленського з Меркель стане репетицією зустрічі з Байденом. Вийти за цей контекст не можна і не варто. Главі держави слід випробувати аргументи України у дискурсі з Канцлером, яка невдовзі бачитиметься з главою Білого дому. Це рівною мірою стосується всіх можливих тем — від пошуку шляхів деокупації Донбасу і Криму — до реформ в Україні, від енергетичної безпеки — до антикорупційної політики і судової реформи. Про те, які сигнали виявилися перспективними, а які не на часі, можна буде дізнатися в ході телефонної розмови з Меркель одразу після її повернення з Вашингтону, домовитися про яку слід ще у Берліні. Крім цього, дискусія з Канцлером стане доброю підготовкою і до особистого контакту Зеленського з Байденом у Вашингтоні. І Меркель, і Байден є схожими системними та стратегічно мислячими політиками, а відтак у несистемного популістичного очільника Банкової буде нагода випробувати та структурувати свої аргументи.
— Після серії публічних образ зустріч Зеленського з Меркель має стати нагодою для розставлення крапок над “і”. За 16 років при владі пані Канцлер перетворилася на гуру в «українському питанні» (особисто працювала з чотирма президентами України) і «майстером спорту» в підтримці України, особливо за останні 7 років, пов’язаних з протидією російській агресії та консолідацією ЄС і НАТО на підтримку Києва перед загрозами Кремля, в т.ч. через механізм потужних санкцій. Цей внесок заслуговує на відзначення, а не “кварталівські стадіонні претензії”. Якщо сьогодні ситуація змінилася і в Берліні більше уваги та сил кидають на відновлення діалогу з Москвою, у тому числі на рівні ЄС, то проблема не в партнерах України, а в керівництві України, яке своїми умиротворюючими підходами до Москви та безсистемним миротворчим спамом підштовхнув і інших до змін поведінки. Образами успіху не доб’єшся, лише довірою. Зрозуміло, що цей довгоочікуваний візит Зеленського до Берліну стане останнім за каденції Канцлера Меркель, а відтак завершити його на мінорній ноті образ та звинувачень буде помилково та несправедливо. Цікаво, чи зможе Зеленський відійти від егоцентричної поведінки «шостого президента» та вийти на переговори «з висоти стратегічного історичного польоту». А згадати і дякувати є за що!
— Так, невдовзі Меркель піде з посади Канцлера, але остаточно прощатися з нею Зеленському не варто. Вона залишатиметься голосом мудрості та безцінного досвіду не лише у внутрішній та зовнішній політиці ФРН і носієм цінної інституційної пам’яті щодо мирного процесу на Донбасі та протидії російській агресії, але й впливовими європейським політиком. Важливо забезпечити наступництво політики Меркель в питанні України там, де це принципово вигідно для наших національних інтересів.
Замість недолугих спроб проведення Зеленським «кастингу» на роль майбутнього Канцлера, Банковій слід зосередити зусилля на фіксації критично важливих для України питань у наступній коаліційній угоді (як колись про миротворчу місію ООН на окупованій частині Донбасу). Саме у такій коаліційній угоді, а не на деклараційних популістичних папірцях, має відображатись підтримка України на шляху членства в ЄС та НАТО, відновлення територіальної цілісності України, безпекова допомога, посилена енергетична та секторальна співпраця, сприяння децентралізації. Зрозуміло, що майбутня потужна коаліція у ФРН навряд чи можлива без «партії Меркель», а відтак треба домовлятись вже сьогодні про своєрідний «український заповіт Ангели”.
— З Берліна Зеленський має повернутися із згодою Меркель завітати до України. Об’єктивно на думку приходить 30-та річниця Незалежності України та Саміт Кримської платформи. Без сумніву й іноземні лідери, й українці будуть уважно спостерігати саме за цим елементом. Приїзд Меркель до Києва став би важливим символом підтримки України та сприяв би успіху Саміту. Це може статися, якщо Зеленському вдасться переконати Канцлера через презентацію чіткого бачення задуму і результативності заходу в Києві.
У свою чергу це рішення стане сигналом і для багатьох інших європейських та світових лідерів щодо доцільності участі у Саміті. Отже, успішність подальших зовнішньополітичних кроків Києва багато в чому визначатиметься на полях берлінських переговорів.
P.S.
