П’ять років тому, 29 червня 2016 року, від кулі російського найманця загинув Герой України, оперний співак, що став воїном, Василь Сліпак!
Він був солістом Паризької опери, але повернувся з Франції захищати Україну. Його позивним був «Міф», але він став легендою!
Президент мовчить і нічого не каже сьогодні про Василя Сліпака. Мабуть тому, що йому ближче Кіркоров.
Але ми ж не Зеленський. Тож пригадаємо загиблого героя. Вічна пам’ять всім загиблим захисникам України! Щира подяка всім героям війни за Незалежність проти Росії.
Слава Україні! Героям Слава!
Borislav Bereza
29 червня 2016 року у бою з російськими окупантами біля с.Луганське загинув Василь Сліпак «Міф» (1974-2016) — Герой України, оперний співак, соліст Паризької національної опери, вояк ДУК ПС.
У травні 2015 року Василь Сліпак поїхав як воїн-доброволець на Донбас. Раніше, під час Революції гідності він, як волонтер, допомагав майданівцям, а з початком війни збирав допомогу для українських воїнів.
Ще у перші дні 2015 року Василь Сліпак написав Валерії Бурлаковій, волонтерці, воїну добровольчого батальйону «Карпатська Січ»: «Хотів з Вами товаришувати. Тяжко сидіти в тому Парижі. Душа рветься до вас».
За спогадами друзів Василя Сліпака, 9 травня 2015 року він виступив із прощальним концертом у Парижі, а 10 травня поїхав в Україну. Воював під псевдо «Міф», бо найулюбленішою була його партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Наприкінці вересня він повернувся в Париж. Вдруге приїхав на фронт наприкінці травня 2016 року. Ще 27 травня виступав із концертом. Тоді, відповідаючи побратимам, на скільки приїхав, відповів: «Побачимо».
Валерія Бурлакова востаннє бачила Василя у ніч проти 29 червня 2016 року. Тоді дві групи українських добровольців пішли на штурм блокпоста російських сил. Через кілька годин стало відомо, що Василь Сліпак загинув від кулі снайпера.
Загибель Василя Сліпака стала потрясінням для багатьох людей в Україні та світі. Чимало хто запитував, чому талановитий співак з успішною кар’єрою в мистецькому світі, живучи у Парижі, виступаючи на світових сценах, узяв зброю в руки і пішов захищати Україну?
«Бо інакше не міг. Інакше не зміг би дивитися собі в очі у дзеркалі. Це дуже поширена мотивація, як на мене, він хотів не просто ілюзії причетності, він хотів у бій. Міг завжди десь «відсидітися», де тихіше – і всі думали б, що герой все одно. Але навіть на Світлодарці, він від початку не туди планував їхати, але я його вмовила приїхати до нас, навіть на дузі, де він зрештою загинув, він перший час вмовляв мене поїхати звідти в Авдіївку – бо «нудно». Адже боїв у перші дні не було, штурм ще не планувався. Він хотів у саме пекло, якщо вже вирвався на фронт, нарешті, то максимально діяти, максимально приносити користь.
Люди, далекі від війни, часто намагаються знецінити жертовність бійців і самих бійців. Мовляв, та там всі за гроші. Чи там якісь «алкаші» та «авантюристи» поголовно чи «спеціально навчені люди», а я, мовляв, на строковій службі лише раз «калаш» розібрав. Чому такі розмови? Мабуть, щоб самих себе заспокоїти і не гризти за те, що вони самі свою країну не захищають. Ну, і от, участь у війні таких людей, як «Міф», – найкраще свідчення того, що ні, там – найкращі. І гинуть найкращі. І у 2014-му, і зараз», – каже Валерія Бурлакова.
За матеріалами Радіо Свобода.
