— Виховайте своїх дітей українцями – і ВОНИ нам нічого не зможуть зробити! – сказала жінка, що стояла поруч на мітингу.
На мітингу за мову не треба нікому пояснювати, хто такі «вони». Вони – це ж зрозуміло, хто. Це вороги. Ці вороги ходять поруч з нами, працюють поруч з нами, живуть поруч з нами. І просувають закони проти нашої мови, а значить проти нас, українців. Проти України.
Яка глибока мудрість у її простих словах. Рецепт нашої сили. Рецепт нашого процвітання. Рецепт нашого успішного майбутнього.
— Виховайте своїх дітей українцями – і ВОНИ нам нічого не зможуть зробити! – сказала вона, і продовжила. — Я своїх дітей зробила українцями!
Смакую кожне слово. ЗРОБИЛА. Не виросли самі. А саме ЗРОБИЛА. Цілеспрямовано, усвідомлено. Зробила українцями.
Два дні поспіль пані Інна «тікала» з роботи на мітинг. Познайомилися на перший день, а на другий день, як побачилися, обнімалися, як сестри. Прізвище у пані Інни виявилося Марушевська. Думаєте, що не знаєте таких? А згадайте розумну, красиву, молоду керівницю Одеської митниці, яка прибрала хабарництво в наскрізь корумпованій конторі. Так. Це Юлія Марушевська, донька пані Інни. Достойна мама, достойні діти.
Трохи далі ще одна симпатична жінка. Коліно болить. Давня хвороба. На мітингу треба стояти, але це її не спинило. Приїхала. Стоїть. Відкрите лице, доброзичливий погляд. Як виявилося згодом, пише вірші, мріє про книжечку. Тетяна Георгіївна, вчителька, має двох синів:
— Старший з перших днів був на майдані. Залишився без пальців на правій руці. Я пережила шок. Але я ще щаслива, бо він живий. Далі пішов в полк Азов, де знаходиться й до цих пір. Він патріот, і цим все сказано. Менший – реабілітолог. Я їх виховала сама.
В горлі від її розповіді стискається. А вона:
— Знаєте, для мене особисто Україна і все що з нею пов’язано — це святе.
Звідки в нас беруться ці святі люди? Система робила все, щоб їх не було. Війна робить усе, щоб їх не стало. А їх повна площа біля ВРУ.
— ВОНИ кажуть, що ми тут зібралися за гроші. Нехай мені заплатять, щоб я звідси ПІШОВ, — сміється гарний літній чоловік поруч, роблячи наголос не на «заплатять», а на «пішов», мовляв, спробуй нас звідси з нашими переконаннями ще витурити.
— ЇМ не зрозуміти, — відповідаю новому знайомому, панові Олександрові.
І знову нікому не треба пояснювати, хто це «вони», і кому це «їм».
Увечері я пішла на ефір на «ЗІК» до Наташі Влащенко дискутувати з Бужанським, який подав законопроект про мову і накликав мітинг. Дискутувати з Чаплигою, підсадною уткою: в студії грає україномовного, який захищає російську, а в курилках російськомовний. Дискутувати зі Ставнійчук, яка допомагала Януковичу. Дискутувати з якимось Качним з ОПЗЖ…
На ефірі я озвучила слова пані Інни. «Виховайте дітей українцями – і ВОНИ нам нічого не зможуть зробити». Що тут почалося в студії. «Вони» — це хто? — лаялася ведуча. «Вони – це хто?» — верещали гості.
Та ж це ви. Вони – це всі ви, хто проти Української України.
І досі прокручую подумки. «Виховайте дітей Українцями».
