Трагедія загибелі українського «Боїнга» стала першим серйозним іспитом для президента Зеленського. Корабель як відомо, перевіряють штормом, а офіцерів – боєм. Політиків, аби знати їм ціну, перевіряють кризовими ситуаціями. Що показав у кризовій ситуації Зеленський?
Про загибель українського «Боїнгу» компанії МАУ преса повідомила 8 січня біля 6-ї години ранку. Приблизно двома годинами пізніше президент Зеленський висловив співчуття рідним і близьким пасажирів і членів екіпажу – з Маскату (Султанат Оман) де перебував на скандальному відпочинку, який ОПУ старанно називає «робочою поїздкою». Буквально через 15 хв. видання «Daily Mail» повідомило, що український літак міг бути збитий. Ще через 15 хв. Зеленський заявив, що припиняє «робочу поїздку» в найдорожчий готель Оману і терміново вилітає до Києва.
Отут і почалися дива. «Терміново» у виконанні Зеленського – це через 18 годин. До Києва Зеленський прибув о 2.30 ночі 9 січня приватним літаком. Видання «Тексти» встановило, що літак був замовлений і прибув до Маскату ще до аварії, тож затримала Зеленського не відсутність транспорту. Що конкретно – не зрозуміло.
По прибуттю до Києва Зеленський провів нараду в своєму офісі, на якій були відсутні голова СБУ Баканов і голова ОПУ Богдан. Обоє все ще перебували на відпочинку. Існує інформація, що лише увечері 9 січня з відпочинку повернувся міністр інфраструктури Криклій, в підпорядкуванні якого знаходиться Державіаслужба. Незрозуміла інформація по міністру МВС Арсену Авакову – схоже він відпочиває ще й досі.
Далі більше. До вечора 9 січня керівники Британії, Канади і США зробили заяви про те що український літак схоже був збитий іранською ракетою. Україна… промовчала. Про можливість ракетної атаки президент заговорив лише о 9-13 10 січня. Нагадаю, вперше про можливість ракетної атаки преса повідомила через 2 години після аварії. Але й це не межа. У Верховній раді де у президентської сили монобільшість, на момент написання цих рядків не відбулося засідань комітетів ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки і комітету з іноземних справ. Це – у парламентсько-президентській республіці.
І на біс. СБУ так і не відкрило справу про теракт – МВС натомість шукає помилку пілотів «Боїнга».
Аби зрозуміти те що сталося, я наведу простий приклад – уявіть собі загострення на фронті, під час якого начальник Генштабу – на пляжі, командувач ООС – у відпустці, командири бригад – на дачах, і що в неповному складі їх вдається зібрати лише через 18 годин після події, а МО загострення взагалі ігнорує. Питання на кмітливість – де на той час уже буде ворог? Очевидно, свій перший справжній іспит президентська команда провалила з тріском, виставивши себе – негідною, а країну – незахищеною.
Колишні працівники адміністрації президента уже пишуть, як з початком війни з Грузією (!) у Києві на Банковій вони зібралися через дві години – прямо з курортів. Це – за «слабкого» Ющенка. Коли стався напад на українські кораблі в Керченській протоці, про агресію Росії президент Порошенко заявив того ж 25 листопада 2018 р., у ніч на 26-е засідало РНБО, а о 16-й 26 листопада Верховна Рада вже зібралася по питанню впровадження Воєнного стану. Порівняно з нині… Як там кажуть прибічники Зеленського? «Дайте йому ще 100 днів — навчиться»? А не запізно вчитися?
Все це на тлі іміджу «крутого мачо зі вдачею гопника» який Зеленському ліпили весь рік – ще до виборів. Правда дивно? Президент який погрожував посадками політичним опонентам. Який на засіданнях звільняв міністрів. Який визначив винних у вбивстві Шеремета ще до суду і завершення слідства. Який розповідав добровольцям, що він «не лох якийсь». Але коли лідери трьох провідних країн уже говорять що літак був збитий – той самий президент тягне час, чекає доказів, з’являється в столиці через 18 год. після катастрофи – і нездатний зібрати та поставити задачі власним підлеглим.
Про таке український народ від роду віку казав: «Був молодець проти овець, а зустрів молодця – і сам як вівця».
АПДЕЙТ. А тим часом вже й сам Іран визнав що український літак був збитий іранською ракетою.
В сухом остатке лично у меня остался только один вопрос.
Вот смотрите, краткая хронология:
1) Ночь с 7-го на 8-е января — сбивают наш борт. Рано-рано утром 8-го января Зеленский уже знает про сам факт. И на перекладных стартует домой.
2) Ночь с 8-го на 9-е января — он проводит в ОП совещание. Прошли уже сутки. Американцы, канадцы — уже точно знают все в деталях. Данные основаны на методах ОБЪЕКТИВНОГО контроля. Воздух и космос в районе Тегерана был под мониторингом до молекул, до атомов. Там столько сил и средств разведки было задействовано, что скрыть что-либо изначально было невозможно. Возможно не передают информацию в Украину, такое возможно.
НО! Я точно знаю, что подробный доклад от НАШИХ спецов был передан на то совещание. Там было две версии: теракт или ПВО, с последним в приоритете.
3) Зеленский пишет видеообращение, нейтрально-без-версий, тут ок.
4) 9-го января вечером США, Великобритания, Канада, Австралия предают огласке причину крушения самолета. Выбирая слегка обтекаемые фразы про «непреднамеренность», четко говорят — ракета.
5) ВЕСЬ ВЧЕРАШНИЙ ДЕНЬ наш президент продолжает играть в «не все так однозначно». Хотя он уже точно знает, в деталях, в подробностях.
Вопрос — почему? Вопрос — для чего?
Я — не понимаю.
Особа, яка обіймає посаду глави моєї держави, вимагає від держави, яка збила наш літак, і вбила наших (і не тільки) громадян — відповідальності, компенсації і співпраці… під серйозним тиском глав інших держав.
До цього він встиг:
Максимально затриматися десь між каламутними терками і відпочинком, маючи у державі максимальну авіакатастрофу за всю історію України.
Заявити, що версія ракети виключається (потім здати назад).
Триматися твердої лінії — «все не так однозначно».
Пожурити союзників «за спекуляції».
Дотримуватися в версіях і риториці — позиції Ірану і росії. На противагу позиції Канади, Франції, США та Австралії.
Подякувати вбивцям за співпрацю, і разом з ними відбиватися від усього світу, вимагаючи доказів, і знов кажучи про «неоднозначність».
Тобто, вести себе не як «найвпливовіший», а як звичайне с***ло.
Або як сторона, що зацікавлена в іншому варіанті «істіни».
Єдине, що забезпечило в цей раз торжество справедливості — наявність на борту громадян інших держав. Держав, які всіма силами відстоюють права своїх громадян — живих або мертвих. Вмикаючи всі свої ресурси і взаємодію.
В іншому випадку, боюся, ми б разом з Іраном відстояли якусь із версій власної провини. Найбільш зручної.
(Дуже, ДУЖЕ хотів би подивитися три ЗАКРИТІ версії власної держави).
Вітаю вас, тих, що постали під зелений прапор «джихаду» малоросії проти України.
З вами можна робити все, що завгодно.
З вами будуть робити все, що завгодно.
І винними в цьому завжди будете ви самі.
Хоча…ви і так переконані «терпіли» по життю.
