1 жовтня відзначають День Українського козацтва, що збігається з новою датою святкування Покрови Пресвятої Богородиці. Українці святкують цей день, віддаючи шану відвазі, героїзму та звитязі своїх предків, які боролися за свободу і незалежність країни, а також вшановують козацькі традиції, дух братства та національну ідентичність, що надихають сучасне покоління.
Цікаві історичні факти, а також міфи й легенди про українське козацтво
З 2023 року День Українського козацтва офіційно святкуватимуть 1 жовтня. Це рішення було прийняте указом Президента України 28 липня 2023 року у зв’язку зі зміною календаря Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський. Це свято збігається з Покровою Пресвятої Богородиці, коли вшановують Божу Матір, небесну покровительку козаків.
Історія козацтва, що налічує понад 500 років, починається з кінця XV століття, коли козаки виконували роль охоронців кордонів між Литовським князівством і Кримським ханством. Вільні козаки заснували Запорізьку Січ на одному з островів Дніпра, мріючи про незалежну державу. Завдяки численним битвам під керівництвом гетьмана Хмельницького козацькі війська здобули великий авторитет, вселяючи страх у своїх ворогів.
Фото: facebook UkrCultArtНа жаль, на кінець XVIII століття Запорізька Січ була знищена за наказом Катерини II, що стало кінцем ери козацької незалежності. Запорізька Січ, яка була символом свободи і військової могутності, не змогла протистояти політичним змінам і тиску з боку Російської імперії.
В Україні на початку 1990-х років відбулося значне відродження інтересу до козацької історії та традицій. Це спричинило створення численних козацьких громадських організацій, які активно працюють над збереженням та популяризацією цієї важливої частини української культури.
Ці організації займаються не лише культурними заходами, але й освітніми програмами, що спрямовані на підвищення обізнаності про історію козацтва серед молоді. Вони також організовують реконструкції історичних подій, фестивалі та інші заходи, що допомагають зберегти національну ідентичність.
Фото: facebook UkrCultArtІсторія та традиції козацтва
Українське козацтво, організована військова сила, відіграло ключову роль у захисті рідних земель та формуванні державності. Відоме своїми військовими досягненнями та міжнародним визнанням, козацтво створило Запорозьку Січ і державу Військо Запорозьке, також відому як Гетьманщина, кордони якої були визнані за міжнародним правом.
Козаки також відзначалися своєю релігійністю, особливо шануючи Богоматір, яку вважали своєю заступницею на полі бою. Ця духовна складова додавала їм сили та впевненості в боротьбі за незалежність.
На Січі центральна церква завжди була присвячена Покрові, і її ікона займала важливе місце у кожному козацькому курені. Ця традиція мала глибоке духовне значення для козаків, які перед кожним походом звертались до образу Марії зі словами “Під Твою милість прибігаємо”. За юліанським календарем, якого дотримувалась Церква в Україні до 2 лютого 2023 року, Покрова святкувалась 14 жовтня.
Фото: facebook UkrCultArtСаме у цей день, щороку, козаки на Січі обирали свого очільника – кошового отамана. Це свято мало не лише релігійне, але й політичне значення, адже вибори отамана визначали подальший курс козацької громади.
У період козацького бароко був створений унікальний тип православної ікони – “Козацька Покрова”. На цій іконі зображували представників козацтва під покровом-омофором Богородиці, що символізувало їхню духовну єдність та захист.
фото з відкритих джерелЦікаві факти про козаків
Слово “козак” означає вільна, озброєна людина. Козак в українській культурі – воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього народу. Перші письмові згадки про козаків датуються 1489 роком.
Козаком міг стати будь-хто із бажаючих, якщо він: вільна і незалежна людина; сповідує православну віру; говорить українською мовою; пройшов семирічне військове навчання.
Перша Січ була заснована у 1556 році за дніпровськими порогами на острові Хортиця. Її засновником був Дмитро Вишневецький, в народних думах і піснях згадується, як козак.
Фото: УІНПНа Січі за крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що платив життям. Його могли поховати живцем разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Так, можна сказати, що це не гуманно, зате дисципліна була відмінна.
Як свідчать історичні дані, гопак – окреме бойове мистецтво. Маленьких хлопчиків вчили танцю від самого дитинства. Гопак також став і способом бойової підготовки на Січі. Та згодом плавні рухи почали ставати ритмічними, а після знищення Січі взагалі перетворилися на український народний танець, який зараз часто виконують на сценах.
Фото: facebook UkrCultArtКурені козаків були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язує її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить у володіння того, хто її знайшов.
Кожен воїн брав з собою якісь обереги у бій. Найпоширеніші серед них – хустка, вишитий рушник, хрест або жменька рідної землі – на випадок, якщо доведеться вмерти на чужині.
фото з відкритих джерелІснують легенди, що деякі козаки володіли надзвичайними вміннями. Про них говорили, що їх “шабля не рубає, куля не влучає, вороже око не бачить”. Таких козаків називали характерниками. Одним із найбільш відомих козаків, про надзвичайні здібності якого говорять і досі, є Іван Сірко.
На початку Січі головним Гетьманом був “кашовар”, тобто кухар. Недаремно і назва була Кошовий Отаман. Кошових отаманів до середини XVII століття часто називали гетьманами.
Улюбленими стравами запорожців були бринза – солений овечий сир і пастрома – в’ялене м’ясо. Козаки жили в куренях, які плели з хмизу й укривали кінськими шкурами.
Фото: facebook UkrCultArtЗнаменита “Конституція Пилипа Орлика” 1710 року закладала підвалини антикорупційного законодавства, які й нині застосовуються. Так, вона унеможливлювала узурпацію влади. Наприклад, документ передбачав, що військові старшини мають бути обрані вільним голосуванням, що гетьман не має права самовладно привласнювати те, що належить громаді, не має права розділяти громадське майно між іншими людьми.
Під час степових походів запорожці розбивали табір. Його огороджували декількома рядами возів, скріплених ланцюгами. Найзагрозливішою силою запорожців була кіннота. У військових походах козакам пиячити було суворо заборонено. Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю.
Фото: facebook UkrCultArtКозаки завжди вирушали у похід тільки з правої ноги. Таким чином вони засвідчували, що йдуть на “правеє діло”.
Зброя в козаків: гармати-гаубиці, мортири (гармати з коротким дулом), самопали, пістолі, списи, шаблі, луки, стріли, клинки й кинджали. Військо запорізьке було озброєне найкращою зброєю тих часів.
Фото: facebook UkrCultArtМорські походи козаки вирушали на великих човнах – “чайках“. В один човен поміщалось від 50 до 70 осіб. Козацький флот налічував до 300 суден. Для морських походів обирали найхмарніші дні й найтемніші ночі. “Чайки” виходили із Січі та спускалися до Чорного моря. Шлях від гирла Дніпра до Малої Азії козаки долали за 40 годин.
“Чайку” можна назвати “прабатьком” сучасних підводних човнів. Він складався з двох днищ, між якими розміщували вантаж, аби занурити судно у воду. Так козаки непомітно підпливали до ворогів. Перед початком наступу вантаж викидався, а судно раптово піднімалось на поверхню.
Козаки і гетьмани багато мандрували світом, тому знали про культуру та звичаї інших народів, переймали у них бойові прийоми. Звичним одягом козаків були штани-шаровари, каптани, широкі кольорові пояси, чоботи з гострими носами й високі загострені шапки.
Фото: facebook UkrCultArt“Оселедець” для козаків був важливим атрибутом. Носити його мав право тільки той козак, який пройшов усі випробування. А одним із покарань було саме відрізання чуба. Традиція голити голову та обличчя відома ще з часів Київської Русі, а поступово дійшла і до козаків. Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодних згадок про богів з бородою чи довгим волоссям, тому можна припустити, що такий образ вважався здавна божественним.
Козаки вважали, що завдяки “оселедцю” вони потраплять до раю. Вірили, що коли вони загинуть у бою, Бог витягне їх із пекла за чуба. А ще козаки казали: “Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну”.
Фото: facebook UkrCultArtРозваги козаків: пісні і танці, гра на різних музичних інструментах і показові бої, в яких кожен мав проявити свою силу і спритність.
У козаків була досить своєрідна медицина. Для зупинки кровотечі козаки використовували все, що було під рукою: цукор, мед, тютюн, сажу, пережований хліб. Рану ретельно присипали сіллю, вважаючи, що вона хоч і пече спочатку, але сприяє загоєнню. Так само для загоєння рани вони могли прикласти до хворого місця розтерту із слиною землю.
Середня тривалість життя запорожця – 80-90 років (якщо, звичайно, йому вдавалося пройти всі битви та вижити).
Фото: facebook UkrCultArtП’ять популярних міфів про козаків
Роками українцям нав’язувався міф про те, що українські козаки ходили в червоних шароварах Або ж міф про те, що козаки були неосвіченими задираками, які весело й гучно писали лайливого листа турецькому султанові. Але в ході розслідування з командою документально-історичного проекту “Скарби нації” було доведено, що правда зовсім інакша, а міфи спотворюють уявлення людей про становлення і розвиток української держави.
Міф №1: Українські козаки відрізнялися від європейських сусідів скромністю у побуті і невибагливістю до їжі.
Правда: Історичні документи доводять, що гетьман Богдан Хмельницький дуже любив каву, а козаки вирощували спаржу, яку мандрівники називали смачнішою, ніж в Італії. Старшина надавала перевагу елітним медовим напоям, на святковому столі була ікра і страви з каракатиці. Звичайні козаки теж любили смачно їсти і мали неабиякий хист до кулінарії. У кожному домі було пиво й фруктові настоянки, а м’ясо готували із додаванням великої кількості прянощів.
Фото: facebook UkrCultArtМіф №2: Шаровари – традиційний одяг козаків.
Правда: На жодному малюнку XVII століття немає козака, зображеного в шароварах. За часів гетьмана Богдана Хмельницького козаки носили зручний одяг європейського стилю. Еліта вдягалась за останніми трендами французької моди, а тканини для одягу замовляли з Персії та Китаю.
Міф №3: Козаки написали лайливого листа турецькому султану Мегмеду IV.
Правда: Цю подію на своїй картині змалював художник Ілля Рєпін. Робота стала дуже популярною і до сьогодні вважається достовірним образом українського козака – військового, який лається, нюхає порох і розмахує шаблею. Та історики доводять, що козаки не писали султану Мегмеду IV. Творці фільму дізнались, якою була справжня переписка між турецьким султаном і козаками, переклавши оригінальний лист Мегмеда IV до Богдана Хмельницького.
Фото: facebook UkrCultArtМіф №4: Булава гетьмана Хмельницького зберігається у Польщі.
Правда: У музеях України та світу зберігаються булави XVII ̶ XVIII століть, але невідомо, кому вони належали. Булаву, що зберігається у музеї Війська Польського, привозили до України на найвищому державному рівні. Але вона походить із XVIII століття, тож гетьману Хмельницькому точно не належить. Булаву Хмельницького розшукував ще гетьман Кирило Розумовський. Автори стрічки “Скарби нації” провели своє дослідження, аби віднайти справжній символ влади та української державності. За допомогою електротомографа вони перевірили тунель, що веде до церкви-усипальниці Богдана Хмельницького в Суботові. За переказами, в одному з таких тунелів зберігаються скарби гетьмана, серед яких може бути і булава.
Міф №5: Богдан Хмельницький об’єднав “братні” російський та український народи, підписавши Переяславську угоду.
Правда: У Російській імперії Богдана Хмельницького завжди зображували гетьманом, який привів під царську руку український народ, підписавши Переяславський договір. Та історики стверджують, що цей міф сформований на московських копіях документу, а оригіналу договору ніхто й ніколи не бачив. Дослідники доклали неймовірних зусиль, аби пролити світло на історію з Переяславською радою і дізнатись, про які домовленості йшлось в оригіналі угоди.
Фото: facebook UkrCultArtП’ять цікавих легенд про українських козаків
Меч Єдності
Після знищення Січі, козаки розійшлися по різних куточках: на Кубань, за Дунай, у Галичину. Проте, коли вони знову зберуться разом, з їхніх шабель ковалі почнуть кувати Меч Єдності. Цей процес буде тривалим і вимагатиме великої кількості зусиль та нових учасників.
Будуть сипатися іскри з-під величезних ковальських молотів, піт заливатиме очі в цій нелегкій справі, червонітиме метал у величезній печі. Тим часом злі сили намагатимуться завадити ковалям, спокушаючи їх золотом, владою та прославлянням. Однак ковалі не здадуться і продовжать свою справу, незважаючи на всі перешкоди. Меч Єдності стане символом відродження та об’єднання всіх козаків.
Коли ж Меч Єдності буде готовий, козаки знову зберуться разом, піднімуть його і воскресять Козацьку Матір-Січ.
Фото: facebook UkrCultArtЯк Іван Сірко татар переміг
Запорожці, під керівництвом кошового отамана Івана Сірка, здійснили успішну операцію з визволення полонених християн, яких захопили татари під час їхньої відсутності. Сірко, дізнавшись про трагедію, негайно організував погоню за ворогом, використовуючи хитрість, щоб здолати чисельну перевагу татар.
Сірко почув за те й вирішив визволити полонених. Він наказав своїм козакам чекати, а сам перекинувся красивим хортом і побіг до татар. Татари, не підозрюючи хитрості, нагодували хорта та взяли його з собою. Як тільки всі татари заснули, Сірко знову обернувся на людину та порубав ворогів, визволивши полонених християн. Завдяки цій хитрості та відвазі, козаки змогли успішно завершити операцію та повернутися додому.
Фото: facebook UkrCultArtКозак-кобзар
На небесах розгорілася суперечка між Ангелами та Силами Нечистими за душу старого кобзаря, яка полетіла до хмар після його смерті. Ангели стверджували, що кобзар заслужив місце в раю, оскільки він захищав свою рідну землю в чесному бою. Водночас, чорти наполягали, що його місце в пеклі через пролиту в молоді роки кров.
“Душа козацька вільна, за життя ні під ким не був, і зараз нікому не належатиму! Безсмертна душа моя в кобзі, і я оживатиму щораз, коли хтось заграє на струнах!” – сказав кобзар.
Ангели продовжували захищати кобзаря, наголошуючи, що він не вбивав невинних, а лише захищав свою землю. Цей аргумент став вирішальним, і душа кобзаря отримала право на небесний спокій. Проте його безсмертна душа залишилася в кобзі, оживаючи кожного разу, коли хтось грає на її струнах.
Фото: facebook UkrCultArtЧуб козака
Козацький чуб, відомий як оселедець або чуприна, був символом відваги, мужності та готовності померти в бою. Ця характерна зачіска відзначала приналежність до лицарського стану і могла бути вистрижена лише після першого бою, морського походу чи інших випробувань.
Носили чуба завжди, закрутивши за ліве вухо, – йдеться в легендах про козаків. Джури, боягузи та селяни не могли носити таку зачіску, а для козака обрізання чуба вважалося ганьбою. Чуб був не лише символом, а й предметом гордості для кожного воїна.
За легендою, чуба козаки відрощували не просто так. Саме за оселедця Господь, змилостившись, міг витягти козака з пекельного вогню чи забрати на небеса з бою. Ця віра додавала воїнам сили та рішучості у найважчі моменти.
Питалися в козака: “Що то за причина,
Що у вас гола голова, А зверху чуприна?”
“А причина то така: як на війні згину,
Мене ангел понесе в небо за чуприну”.
Фото: facebook UkrCultArtКозацькі скарби
Запорізькі козаки, відомі своїми походами та переможними битвами, залишили по собі чимало скарбів, які досі шукають дослідники та шукачі скарбів на Дніпрі. Після ліквідації Січі козаки були переселені, але їхні скарби залишилися на місці, адже вони були певні, що скоро повернуться.
Козаки розселилися по різних куточках країни, помирали, старіли, а легенди про скарби та прикмети їх знаходження передавалися з вуст в уста внукам та правнукам. Такі перекази підтримують інтерес до пошуків скарбів, що зберігаються на дні Дніпра.
Українські козаки були кращими піхотинцями в Європі, мали великий флот та цікаві традиції. Їхні військові подвиги та легенди про козаків-характерників надихають сучасних українських воїнів. Пам’ять про козацтво живе в казках, легендах, книгах та історичному спадку, що надає натхнення і сьогодні.
Скарби, золото та трофеї, які козаки накопичували під час походів, зберігалися у надійно схованих місцях. Вони ділили нажите та ховали у Дніпрі, сподіваючись на повернення. Можливо, саме ви знайдете один із цих легендарних скарбів?
prm.ua
