Я аж ніяк не збираюся виправдовувати екс-заступника голови РНБО Олега Гладковського.
Мені самому до сказу цікаво, здійснив він якісь злочини, чи все що ми почули раніше було просто черговою журналістською байкою не підтвердженою нічим? Але. Те, що відбувається зараз, нагадує звичайнісіньку політичні розправу, при чому таку, що виконується украй непродумано й відтак – зухвало й нахабно.
По-перше, Гладковського затримали НЕ через справи по «Укроборонпрому». По справі яку розголосили журналісти напередодні президентських виборів (і яку піарили всі від «Національного корпусу» до Юлії Тимошенко) прокуратура і НАБУ наразі пред’явити Олегу Гладковському не може НІЧОГО. Якщо на те пішло – навіть у розслідуванні журналістів, нічого конкретного не було сказано про Олега Гладковського. Вся його провина полягала в тому, що він був батьком свого сина, про якого журналісти показали гігабайти мультиків – ніби переписки невідомого походження. До сина НАБУ наразі не має ніяких претензій.
Слідчим нічого не заважало провести розслідування. Незважаючи на повну відсутність звинувачень щодо нього особисто, Олег Гладковський президентом Порошенком був звільнений з посади керівника РНБО. Президент Порошенко сам звернувся до НАБУ з проханням провести об’єктивне розслідування. Результат – нуль.
По-друге. Погляньте на мотивації сторін під час судового слухання. Мотивація звинувачення по затриманню: наявність «інформації від компетентного органу, ніби Олег Володимировч хоче залишити Україну, аби уникнути кримінальної відповідальності», «інформація про наявність у нього майна за кордоном та в офшорах», та «необхідність встановити істину та МОЖЛИВО, притягнути підозрюваного до відповідальності». Питання, а кого ще можна вже зараз затримувати за таким самим звинуваченням та садити в буцегарню? Відповідь – президента Зеленського, з його офшорними фірмами та віллами і готелями за кордоном. Треба ж «встановити істину та можливо притягнути до відповідальності»?
А тепер позиція захисту. Детективи не мали ухвали слідчого судді, а відтак затримувати Гладковського не мали права. У протоколі затримання була відсутня інформація про підстави затримання та злочин, в якому затриманого підозрюють. Олег Гладковський на момент затримання у статусі підозрюваного не був. До цього треба додати, що після затримання Гладковського НАБУ ще цілу добу не могло сформулювати підозру – воно її просто не мало.
Відтак, давайте називати речі своїми іменами. Відбулося не затримання – відбулося ВИКРАДЕННЯ Олега Гладковського. Нині ж цьому викраденню намагаються надати вигляду бодай якоїсь законності – так само криворуко як вчинили викрадення. Один хибний крок породжує наступні – САП і НАБУ вже не можуть дати задню, просто тому що вони уже наробили на кілька статей КПК. І вже неважливо, що стало справжньою причиною затримання – заява Зеленського про завдання правоохоронцям вчинити гучні посадки до 1 листопада, погроза Андрія Портнова Петру Порошенку через провал зави в прокуратуру Панами, чи бажання НАБУ виправдатися за провалене розслідування щодо Гладковскького і «Укроборонпрому». Мова не про це.
Олег Гладковський – такий самий громадянин України як будь-хто інший. Права на законність він має не менше ніж кожен інший громадянин. Безкарне свавілля щодо нього обернеться тисячами випадків свавілля поліції щодо дітей простих громадян по відділках. А свавілля влада практично не заперечує. «Це те, чого вимагали дуже багато виборців» — цинічно заявляє голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
«Ще з римських часів популісти при владі завжди керують за принципом «хліба й видовищ». Коли недодають хліба, то годують шоу. Феєричними затриманнями можна зривати оплески, але до першого антракту, коли глядачі побачать, що в театральному буфеті – порожньо» — сказав з цього приводу екс-президент Петро Порошенко. Додати – нічого. Якщо влада уже вдається до таких заходів – кепські її справи.
P.S.
Нет… я сейчас не про арест Пашинского за возможное превышение пределов допустимой самообороны. И даже не про суд над Гладковским (Свинарчуком), которому внезапно инкриминируют какую-то мутную историю 2016 года. Кстати, а как же блистательные мультфильмы Бигуса «Следствие ведут колобки»? Там же всё было так гениально доказано, что и доказывать ничего не нужно. Вот же мультфильм, читай, что это готовая доказательная база. Осталось только в суд отнести. Но как-то всё сдулось к октябрю. Как-то всё сошло на нет. Оно то и понятно, ведь цель этих мульти-пульти была совсем иная и стоит заметить, что цель была достигнута. Даже фигуранты скандала стали среди свиты Слуг мелькать! Странно, да?!
Но речь про другое. Совсем другое!
Я сейчас про 2014, 2015 и наверное даже 2016 год. Нет, всё же лучше про 2014-й. Вот прямо хочется вспомнить лето — осень. Помните, в чем, на чём и с чем начали воевать? В марте 2014 года ни одного бронежилета, а в октябре уже батальоны территориальной обороны были на сто процентов экипированы брониками и шлемами. (Наш батальон уж точно. За день до отправления в АТО, каждый из нас получил на складе элементы индивидуальной бронезащиты). И если покопаться в наших эмоциях. Если вспомнить те дни, то скажите, сильно ли каждого из нас тогда интересовало каким образом на складах очутились тысячи бронежилетов и шлемов?! Не волонтерских, а уже тех, которые государство поставило. Кто задумался тогда таким вопросом, «Где взяли деньги? Тендер когда был?… Процедуру соблюдали?… А может стоило подождать и другие аналоги рассмотреть? Может дешевле получилось бы?».
Но!… На войне всё, что тебе необходимо, нужно здесь и сейчас. А желательно здесь и позавчера.
И ведь воевать начинали на технике, вежливо одолженной на заводах и фабриках. Видавшие виды «газоны», «зилы» и «буханки». Про школьные автобусы стоит вспоминать? Или не нужно? Армия требовала поставки техники как можно быстрей. Украинской, китайской, белорусской… да хоть мадагаскарской. Какой угодно! Но сегодня! Сейчас! Сию минуту! И продолжает требовать. Так как мы в своё время очень хорошо подготовились к войне. Практически идеально. Так охрененно, что выход любой бригады туда или обратно, превращался в многокилометровую вереницу умерших «бэтэров», «шишарей» и «газонов», которые одиноко стояли на обочине. И на новенькие «Кразы» или «Мазы… тобто Богданы» которые позже стали получать другие бригады или батальоны, мы смотрели открыв рот. И в голове была одна мысль, «Эхххх… Нам бы такие!». Но времена прошли. И теперь вдруг оказалось, что как-то не так техника была приобретена! Как-то не идеально! Нужно было наверное подождать сезонных скидок. Вот только воюющая армия ЖДАТЬ НЕ МОЖЕТ!
И вообще. Спросите сначала у тех пузатых и звездных, кто сейчас сидит в сторонке и хихикает злобно, звезды свои полируя, «Куда девались миллиардные оборонные бюджеты 2007…2010…2012 годов? Почему воевать начали в железных каска?». Но я уверен, что не спросят. Не хайпово это сейчас. Информационного шоу не получится. А после двух ооооохххх каких Майданов, нужно именно шоу. По громче. Да по ярче. А за этой, притянутой за уши ширмой, пока можно будет спрятать договорняки с россией. И даже то, что матерые сепары пешком гуляют по Киеву, никого не заинтересовало. Не то это шоу. Масштаб не тот!
P.S. А это еще некоторые слуги, по науськиванию одного контрацептива, не вспомнили про волонтеров, которые контрабасом (нарушение закона), как навьюченные мулы таскали через границу всё необходимое для воюющей армии. Но вспомнят… И не только это и не только им. В этом уже я не сомневаюсь!
P.P.S Фото было сделано почти пять лет назад. Где-то между Селидово и Донецком. Мы еще необстрелянные. Новенькие. Пороха не нюхавшие. В новеньких касках «Темп» и бронежилетах «Корсар». Интересовало ли меня тогда, сколько же стоит мой броник и можно ли было купить дешевле? Нет… Я об этом даже не думал! Другие мысли были!
Падає рейтинг?
Скорочуються субсидії?
Не ростуть пенсії та зарплати?
Закриваються підприємства?
Закуповуються російські енергоносії?
По Києву ходять сєпари і роздають інтерв’юхі?
Включай опцію про «арешт Гладковського» і крути шоу, це так свєжо та неочікувано, особливо при «на 100% своєму прокурорі» — але де збіса ділися ті мільярди, які мали б влитися в економіку після «свінарчуків»?
