Рішення щодо окремих районів Донецької і Луганської областей президент Володимир Зеленьский має приймати після спілкування з народом України, а не на підставі зустрічі з Володимиром Путіним, який не поспішає бачитися з ним й натомість висуває все нові й нові вкрай небезпечні попередні умови
Про це 12 жовтня 2019 року заявив відомий журналіст, публіцист і громадський діяч Віталій Портников в програмі «Суботній політклуб» на телеканалі Еспресо.TV.
«У Росії є проста мета — дестабілізувати України. І Зеленського вона просто хоче використати як інструмент цієї дестабілізації. Він прагне зустрічі з Путіним. Значить, «ми (Росія — ред.) маємо продиктувати йому таку кількість умов, які викличуть цю дестабілізацію». Ось ці протести, Росія хоче збільшення цих протестів. Вона буде робити все можливе, щоб зіштовхнути владу і народ, вона буде шукати серед українських силовиків тих, хто буде стріляли в народ. І Ви запитаєте: «Для чого?». І я Вам відповім: тому що під час попереднього Майдану Росія відкусила Крим з частиною Донбасу, а хотіла весь Схід. Так ось зараз план простий — довести ситуацію, щоб спокійно забрати цей Схід», — пояснив він.
За словами Портникова, наразі Кремль послідовно втілює життя свій план з подальшого загарбання українських земель.
«Це (попередні умови зустрічі в Парижі, які Путін одну за одною висуває Зеленському — ред.) не для щоб зустрітися в Нормандського форматі, це не для щоб домовитися про мир. Росії не потрібен ніякий мир. Це для того щоб викликати тут таку дестабілізацію, яка дозволить Росії забрати всю територію України до Дніпра. І це план, який є в Кремлі», — зазначив журналіст.
Як наголосив Портников, щоб цей план не був втілений в життя українській владі «не треба виконувати умови Володимира Путіна».
P.S.
На саміті СНД в туркменській столиці російський президент Володимир Путін заявив про нездатність свого українського колеги Володимира Зеленського забезпечити розведення військ, щодо якого домовилися на останній зустрічі Мінської групи. «Підтримувати потрібно не конкретних людей, а їхню політику» – сказав Путін білоруському президентові Олександру Лукашенку, що закликав підтримати нову українську владу.
Що ж сталося? Чому ще кілька днів тому російський президент відгукувався про Володимира Зеленського з очевидним ентузіазмом – як про людину, яка хоче домогтися миру в Україні – а тепер змінив свою риторику? Чому поряд із Путіним змінили свою риторику й інші російські чиновники – зокрема, міністр закордонних справ Сергій Лавров, якому тепер і підписання українською стороною «формули Штайнмаєра», на якому так наполягала Москва, здається недостатнім, обтяженим «незрозумілими застереженнями»?
Відповісти на це питання, звичайно ж, дуже просто. Справа зовсім не у відповідальності Володимира Зеленського за розведення військ. Це розведення зриває сама Росія за допомогою своїх найманців на Донбасі. І коли, з одного боку, тривають обстріли і гинуть люди, а з іншого – стверджується, що це не привід не розводити війська, це і є неприкритий цинізм.Росія звинувачує Зеленського тому, що перша частина її гри з українським президентом відбулася. В Україні почалися масові виступи проти політики нової влади – що, звичайно ж, відіб’ється на рейтингу глави держави. При цьому дати зустрічі лідерів в «нормандському форматі» все ще немає, хоча сам Зеленський продовжує розраховувати на її проведення.
І тепер Кремль може ставити нові умови українському президенту. Наприклад, спочатку ввести «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство, а потім вже в якості нагороди отримати можливість зустрітися з президентом Росії. Або відвести війська без конотації з продовженням обстрілів. Або розігнати «націоналістів» на лінії розмежування. Я не знаю, що придумає Путін. Але в фантазії господаря Кремля не сумніваюся. Він знайде, що запропонувати президенту України.
І готовність погодитися з цими новими пропозиціями і навіть їх розглянути підвищить градус протесту і посилить конфронтацію влади з активною частиною суспільства. А якщо Зеленський відмовиться? Що ж, у відповідь він отримає продовження війни і активізацію проросійської частини свого електорату. Тобто все те ж зниження рейтингу, але іншими засобами.
Путіну не потрібне припинення війни. А дестабілізація України – дуже потрібна. Тому він буде міняти маски у міру потреби. Вчора – робити Зеленському компліменти. Сьогодні – оголошувати українського президента мало не представником «партії війни». Завтра – запрошувати на «конструктивні переговори». Потім знову висувати нові умови і звинувачувати Зеленського в невиконанні попередніх. Він змусить українського президента або погодитися з неприйнятними пропозиціями – або встати на шлях жорсткої конфронтації з Росією.
І той, і інший варіант Кремль цілком влаштовує. І той, і інший варіант означає дестабілізацію. Тільки в першому випадку це буде конфлікт влади і суспільства, а в другому – конфлікт, який організовують ззовні.
Мінімізувати ризики можна тільки в тому випадку, якщо Зеленський і його команда зможуть реалістично оцінити цілі російського президента і зрозуміти, що домовитися з ним – принаймні, у найближчому майбутньому – не вдасться нікому.
Віталій Портников