Зеленський — неперевершений продавець надій тим, хто хоче бути обдуреним.
Кадровими призначеннями він хоче перебитимега корупційний скандал і фактичний провал мирних переговорів.
У Президента був вибір: піти на нову коаліцію, створення Уряду народної довіри, або знайти чергову надію, яка продовжить його правління.
Президент обрав призначення Буданова в Офіс на Банковій.
Не чергового ноунейма з обойми Єрмака, якого за пару днів до цього анонсували зелені трубадури.
Ні. Він не викликав надії ні у суспільства, ні у партнерів, ні у детективів.
Тому крайнє звернення Президента було таке очевидно непідготовлене і ображене.
Бо прийшлося змінити план і піти на співпрацю з відверто самостійним і амбіційним Будановим.
Очільник ГУР знав, що з посади керівника офісу Президента ще ніхто не зробив політичного трампліна. Знав, але хотів спробувати.
Чим і скористався Зе.
Для діючого Президента в оточенні корупційних скандалів та провалів на фронті та в енергетиці це було вимушене рішення.
Але тільки так Заходу продемонстрували, що нові плівки не актуальні, а зрозумілий їм Буданов очолить переговорний процес і почне давно потрібні реформи в оборонно- безпековому секторі.
А Президент, звичайно, усім допоможе. І в разі успішного виконання задач навіть підтримає нового главу Офісу на президентських виборах.
А в разі проблем — ще один генерал повторить досвід Залужного.
Буданов зробив вигляд в те, що у це повірив. І сподівається переграти ослабленого скандалами і невдачами гаранта.
І вже через день пересвідчився в зовсім інших правилах зеленого серіалу.
Нові призначення в ГУР, план заміни глави СБУ чітко демонструє: відповідальність на Буданові, кадри — від Єрмака.
На вербі груші, обіцянка цяцянка.
Ці перестановки мають не дозволити Буданову отримати власний інф-аналітичний ресурс впливу. І зберегти контроль за силовиками за зовсім іншим, вічнозеленим кандидатом в Президенти.
Для якого важливіші не спецоперації Малюка, а політична охранка його одноосібної зе-влади.
Не реформи в МО, а піар і рейтинги слуг.
І тут вже не про почуття Буданова.
Тут — про те, що Зеленський робить усе можливе для перемоги.
Не у війні. А на примарних виборах.
Кількість та швидкість переставляння ліжок у борделі Зеленського доводить, що ЗЕмафія змінятися не хоче і не буде.
Головне, що жодного мародера з команди не викинули.
Якщо міністра звільняють, то він не справився із завданням. Але Імітатор його пересаджує в інше міністерське крісло.
ЗЕ тупо робить рокіровку крадійкуватих бездарів, видаючи це за реформи.
Людям остогидло дивитись московський Квартал, який нищить Україну.
Проблему може вирішити лише одне питання:
усунення самого Зеленського з посад.
З кадрової політики блазня ржуть 6,5 років,
але цей сміх коштує країні сотень тисяч життів і поразок на фронті.
Український Самодуро
Ідея Зеленського про всезагальне «перезавантаження» керівництва Збройних сил та цивільної влади — це потенційна катастрофа для держави; це пахне повним руйнуванням держапарату, коли замість худо-бідно працюючих чиновників він обіцяє особисто призначити нових — вірогідно, без досвіду, а можливо — і без жодного відношення до даної ділянки управління — ви лише подивіться на кандидата на пост міністра оборони Федорова!
Оголошена ідея зняти ефективного главу СБУ Малюка, який зі своєю командою знищує російські нафтові та військові обʼєкти в глибокому тилу — ще один яскравий приклад.
Чи мало нам було «перезавантаження» зі зняттям Залужного??? — після чого не було жодної перемоги!
Ми вже бачили одне таке піар-перезавантаження — у вигляді звільнення під копірку всіх керівників ТЦК — досвідчених, які виконували свою роботу, і призначення замість них «шнурків», які поняття не мали, як вербувати людей на війну, окрім як ловити їх на вулиці як собак. Тобто — «перезавантпженння» ТЦК закінчилося катастрофою на цій конкретній ділянці; якщо ж це торкнеться не лише конкретної ділянки, а держапарату в цілому, в тому числі — військової сфери, та сфери спецслужб, то це може закінчитися не більше, не менше як поразкою у війні проти Росії — те, про небезпеку чого частина народу, сидячи в глибокому тилу, вже й думати призабула.
Щоб цього не сталося, велика відповідальність лягає на новопризначеному голові президентського офісу Кирилові Буданову — тому що саме він тепер має привілей особисто спілкуватися з президентом, а відтак — має можливість відмовити його не робити дурниць, які могли б дестабілізувати будь-яку країну в мирний час, а в час війни можуть виявитися для нас просто актом колективного самовбивства.
