Після провального голосування в Конгресі США з питання підтримки України вся подляківська гопота взялась пояснювати українцям, що корупція і бикувата дипломатія Зеленського тут ні до чого, а винні вибори в США. Тому треба і далі красти, як в останній раз, і бикувати на союзників з новими вивертами.
Проблема в тому, що є причини (вибори), які неможливо усунути, а є фактори, які можуть дати козирі в руки ворогам, а можуть їх вибити з рук ворогів і полегшити роботу союзників. І цими факторами були гопницька дипломатія, яка зводилась до розчиняння міжнародних скандалів, зупинка реформ в правосудді, повальна корупція, яку вже неможливо прикрити навіть подляківським неначасництвом, відкат антикорупційних реформ по електронному декларуванню та електронним закупівлям, закриття опозиційних каналів, цькування опозиції та недопуск її на міжнародні майданчики.
У випадку з голосуванням в Конгресі Зеленський дав в руки трампістам стільки козирів, що крити їх було нічим. Зелена дипломатія та корупційна діяльність спростила завдання трампістам і не лишила шляху для маневру Байдену. Далі ці фактори будуть вибивати ґрунт з під ніг Байдена і допомагати прийти до влади Трампу. А поразка Байдена дорівнює поразці України.
І це не перший козир, який отримує наш ворог від Зеленського у випадку, коли вирішується доля України. Ще один козир вручив Зеленський путіну напередодні вторгнення, коли заявив на Мюнхенській конференції, що ми можемо вийти з Будапештських домовленостей. Зрозуміло, що така дивна заява не змінила рішення путіна вломитись в Україну, проте дала йому підстави оправдовувати вторгнення і розказувати, що Україна є потенційною ядерною загрозою.
Що цікаво, що голосування в Конгресі відбулось відразу після «успішної» поїздки Зеленського до США та «успішної» зустрічі Зеленського з республіканцями, де він відповідав на питання, як планує закінчувати війну. Відповідав «успішно» і голосування в Конгресі це оцінка його «успішній» зеленій дипломатії і «неперевершеній» комунікації, про яку нам постійно розказують. Що Зеленський відповідав, незрозуміло, проте реальність така, що закінчувати війну Зеленський не збирається. Збираються ЗСУ, збираються донори, а Зеленський навіть не спромігся відновити економіку, яка б мала наближати нашу перемогу. І ЗСУ воює завдяки волонтерам та міжнародній підтримці, і вже другий рік більший шмат витрат на наші мирні потреби покриває міжнародна підтримка. А наші податки йдуть на яйця та дебіторську заборгованість Рєзнікова, на фінансування зеленої енергетики Шурми на окупованих територіях, на рукавички окупантам на ЗАЕС, на барабани та овочерізки та іншу зелену екзотику.
А в разі перемоги Трампа, яку «успішно» наближає Зеленський, ми опинимось наодинці з ворогом і зі зруйнованою Зеленським економікою.
.
Ви, Володимир Олександрович, людина малоосвічена, з низьким рівнем інтелектуального розвитку, а інакше знали би старовинне іспанське прислів’я: Бог сказав: бери, що хочеш, але плати.
Ви ці півтора року як сир в маслі каталися. Неконтрольована фінансова допомога лилася в країну потоком, опозиція вмирала на фронті, народ і союзники носили вас на руках. А ви тріумфально каталися по світу в засмальцьованій футболці і купалися в обожнювані.
Але нічого не триває вічно. Якби ви в своєму житті прочитали хоч пару книжок, знали би. І ось вже задзвонили перші тривожні дзвіночки. США призупиняють фінансову підтримку. Поки на 45 днів, так. Але варто задуматися, правда, хоч це і не ваше. Рівень міжнародної підтримки України стрімко падає завдяки «професійній» діяльності нашого МЗС. А тепер ще й образливі мемчики, і не вперше. Прикро, правда?
Колись ми мали президента, якого поважали у всьому світі, і тільки вдячні співвітчизники поливали його брудом, оббріхували і знущалися. Тепер маємо президента, якого вишивають бісером виборці і зневажають всі притомні люди. Ви догралися нарешті. А далі буде гірше, повірте. Завжди так буває, книжки треба читати.
Чи зловтішаюся я? Ні. Мені дуже прикро і сумно. Бо ви на своїй шкурі не відчуєте наслідків вашої зарозумілої дурісті, і діти ваші не відчують. Відчую я, мої друзі, українці, які ще лишилися. А їх з кожним днем стає все менше.
Я боюся, що ці перші тривожні дзвіночки стануть похоронним дзвоном на цвинтарі, на який перетворюється Україна.
