Зе-19: розвалимо країну разом. Новий тренд

У частини суспільства завжди діагностувалося непереборне бажання позбиткуватися з держави, країни, самоствердитися через приниження чогось українського. Але після перемоги «Кварталу-95» на президентських і парламентських виборах ця хвороба стала практично національною.

Читаю статус у ФБ: «Якщо вас зупинили на вулиці співробітники поліції та з’ясовують, де ваша маска, покажіть їм статтю 3 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відповідно до якого ВИМАГАЙТЕ, щоб вам видали маску або вказали місце, де вам видадуть маску за бюджетні кошти. Ви не зобов’язані за власні кошти вживати протиепідемічних заходів».

Справді, одна зі статей цього закону голосить, що фінансування протиепідеміологічних заходів здійснюється з державного бюджету.

І коли йшлося б про забаганки влади змусити всіх українців навчитися грати на балалайці чи зшивати косоворотки за 1 хвилину 15 секунд табельною голкою, тут ще можна було б фиркати і шукати бліх у законі. Але у разі з COVID-19 ідеться про безпеку громадян, кожного українця, і носіння маски, так само, як і носіння білизни (даруйте), є елементарною гігієнічною нормою в період пандемії. Ти можеш любити чи не любити цю країну, голосувати за Порошенка чи Зеленського, але якщо санітарно-епідеміологічна ситуація змушує до носіння масок, то свою особисту думку отой самий нещасний блогер-всезнайка має засунути куди подалі. Адже, ігноруючи правила санітарної безпеки, він наражає на ризики не лише себе, але й інших – добропорядних – громадян. Тим паче, що засоби гігієни ми купуємо особисто і не вимагаємо з державного бюджету кошти на них.

«Україна – це порноактриса з німецького кіно», «Якщо ви не виведете свої «зільоні» війська з Криму, ми виведемо всіх своїх дівчат із Москви», «Зеленський: всі історії про те, що в Росії відбувається інформаційна, антиукраїнська війна – це неправда, я підтверджую», «Російські війська досі стоять на кордоні, просто український кордон відсувають уперед». Це лише частина жартів «Кварталу-95» про Україну. Можна було б цитувати й далі, але суть і без того зрозуміла: Україна – це щось несерйозне, неповноцінне. Саме тому коміки мають керувати країною з Офісу президента, парламентської більшості та уряду. Ба більше, зараз у мери найбільших обласних центрів висуваються майстри озвучувати написані кимось тексти і відверто блазнювати в кадрі. Що характерно, свої власні бізнеси, активи, кошти, а також здоров’я кварталівці довіряють винятково професіоналам, тоді як місто Одесу чи Тернопіль, або Службу безпеки можна сміливо віддати фахівцеві із трендових жартів.

Це якраз приклад серйозного ставлення до свого особистого та байдужого до всього, що ми звикли називати державою.

Що відбувається на наступному етапі: жартівники і блазні підміняють роботу державної машини балаганом, замість заборонити вивозити маски за кордон, їздять по вухах українців самокатами і слайдами, а потім утридорога завозять такі самі маски з-за кордону, при цьому добряче нагріваючись на цих оборудках.

Куди б ви не тикнутись носом, ви побачите одне і теж: кварталівці, перефарбовані «януковичі» та інші державні діячі старої формації з «новим» обличчям імітують роботу державної машини.

Тому логічним є запитання: чи будуть люди довіряти такій державній машині та державникам? Якось не дуже, і тому коли в конкретних людей немає здорового глузду, вони починають говорити всіляку дурню на кшталт «а нумо не носити масок, бо нам держава їх мусить забезпечити»…

Можливо, лише у мене відчуття, що отой весь політичний кордебалет остаточно розвалює довіру до держави як інституту… Інституту, який свого часу демос створив для виконання певних функцій: управління та розвитку громади, захисту громадян і зовнішніх кордонів. Тоді як зараз ми перетворюємося на територію, на громадянах якої можна заробляти гроші, обмінювати національні інтереси на якісь закриті бенефіти з прямим інтервентом.

Ми втрачаємо країну. Все йде до того. І цей тренд називається Зе-19.

Орест Сохар

P.S. Хозяин с собачкой,на прогулке

Юрій Каракай:

Взагалі, не варто було очікувати від кишенькових політиків, «недорогеньких» журналістів і продажних блогерів, які власне і привели це дурне опудало до влади, іншої реакції на вагнергейт. Як там у Митця: «Люда, мені так не вигідно»?

Дмитрий Чекалкин