Спочатку влада заявила про державний переворот, а далі сама злякалась своїх фантазій. Але Володимиру Зеленському так подобається бути президентом, що його нарцисизм цвіте буйним цвітом. І тому в повітрі розлились тривожні нотки: «Це ж було вже?”
Урядовий квартал перед посланням Головнокомандувача, пардон, Верховного головнокомандувача уперто нагадував 1 грудня 2013 року.
Перекриті вулиці і автозаки, купа силовиків і обмежений прохід. Невже боялися, що Ахметов нападе чи новий Майдан почнеться? Чи Порошенко на бульдозері на Банкову приїде?
То нічого, що учора президентська фракція разом із групами Коломойського під овації Данила Гетманцева протягнула закон 5600, який стає податковим зашморгом для фермерів та малого і середнього бізнесу. Вони ж за президента, не за Україну. Чи не уперше в парламенті персональні інтереси одної особи були поставлені вище за державу. Вибачте, але навіть Партія регіонів публічно шифрувалась і якось стриманіше возвеличувала Януковича.
А тепер, власне, до послання Зеленського із суфлера.
Перше. Наш Шостий не може сказати кілька слів про агресію РФ, про підтримку армії і економічну стратегію без суфлера. Інша справа, якщо треба розповісти журналістам, як вони позбавляють його сну, здоров’я і соків. Зовсім інакше, якщо треба захистити своїх друзів, свого Єрмака, Демченка і гуляння в Гуті. Тоді президент може 5,5 годин видавати довгі монологи від душі — з вогняними цитатами. Питання, коли він думає щиро — відпадає саме собою.
Друге. У всій промові Володимира Зеленського не було жодного слова про помилки та зловживання його влади. Жодного «вибачте, я помилився!»» на всі найсерйозніші закиди та звинувачення. Цілий нуль по «вагнергейту». Жодного «вибачте» за те, що президент минулої п’ятниці розповідав, що розвідка така-сяка і соромила нас на весь світ. Нині розвідка була уже нічого і допомагала вивозити людей із Афганістану. Але про те, що її гучно зливають в унітаз — про це ми мовчимо. Не було жодного слова самокритики щодо себе. Думаю, Зеленський у захваті від світу, де всі прославляють його на футболках, а Коля Тищенко тицяє у камери жести «все супер».
Третє. Я не почула жодного слова про «державний переворот», який у нас готують злісні громадяни за гонорар у 1000 гривень. То нічого, що гучні заяви без серйозних доказів уже б’ють по нашому ІТ і іміджу нашої армії у світі. Головне — «вагнергейт» перебили і Єрмака ненадовго врятували від злісних ЗМІ.
Якщо розібрати уважно виступ Зеленського — у нас в державі все офігенно. Ракети літають, медицина з киснем і грошима, все відновлюється, ми попереду всієї планети. «Люди з рівними правами їздять рівними дорогами». Кібербезпека, інновації, енергетична незалежність, люта діджиталізація. Де ж тут місце обіцяному путчу? По-моєму, нас розводять як кошенят.
Четверте. Головний посил виступу президента — подвійне громадянство і електронне голосування. І перше і друге — єдине, що може залишити його на другий термін. Саме для цього Зеленський та його прислужник Олег Татаров днями вирішили протягнути двох своїх людей до Конституційного суду. Щоб ця уже суддівська президентська більшість освятила «вибори по-новому». Що це може дати на практиці? На словах нам із суфлеру розказуватимуть про досвід Естонії, а на практиці Росія із ФСБ радо підтасує нам вибори з проросійськими партіями — вписавши так 6-10 мільйонів виборців. Вся ця проукраїнська електоральна карта, яка в унісон росте від Заходу до Сходу стрімко обнуляється — і привіт, Пушилін — в новій українській Раді. Ще далі — Зеленський з Єрмаком приміряють на себе лаври Путіна. Чи бодай парочку його маленьких васалів, які успішно торгують серіалами і концертами десь в Сибіру.
П’яте. Володимир Зеленський у своєму посланні привітав українців із прийняттям податкового проекту 5600. Того самого, який критикував бізнес і усі притомні економісти. Кого насправді вітав? Податківців і лівака Гетманцева — який давно вважає український бізнес особистим ворогом номер один. А чому вітав? Бо у податківців з’являється ще одна можливість для тиску — наприклад, право списувати податковий борг з рахунків компаній без рішення суду. А директорів компаній взагалі не випускатимуть за кордон у разі існування податкового боргу у підприємства. Тобто, про відрядження можна забути, якщо тебе повністю не витрусили, як Буратіно.
І головне: для чого були попередні 40 хвилин. Зеленський сказав це без допомоги суфлера — він готовий до прямого діалогу із Путіним. Він далі прагне заглядати ворогу до роту, шукаючи мир в очах Путіна. Тільки от сам володар Кремля не прагне цієї розмови. Йому потрібна покірна і політично залежна Україна — щоби її теж можна було грабувати і вивозити, як своє — на Захід. Про це писали цієї осені у своїх програмних статтям Володимир Путін, Дмитро Мєдвєдєв і ідеолог «русской весны» Владислав Сурков. Якщо Зеленський не розуміє, що всі ці люди розглядають Україну як харч — мені шкода нашого часу. І те, що президент у нас еволюціонував не так далеко як морські поліпи.
Уявімо, що Андрій Єрмак влаштовує Зеленському зустріч із Путіним у Кремлі. Починаються прямі перемовини на камери.
Розграбований Донбас із нашими престарілими зомбаками та «новыми русскими» росіяни і зараз не проти всунути нам на своїх правах. Скрізь і всюди Путін з Лавровим натякають на те, що ось є «Мінськ» і «формули Штайнмайєра» — як тільки Україна буде їх виконувати, нам все подобається. А з Кримом як бути?
«Владімір Владіміровіч, отдайтє Крим».
«Не могу, Вовочка».
«Ну, ладно, но в наш с Лєной пентхаус в Лівадії пустітє?»
«На дачу можно».
Ми уже кілька разів почули, і востаннє це було на прес-марафоні, що за прямі переговори з Кремлем у нас відповідає Єрмак. Той самий Єрмак, який і після «вагнергейту» вважає, що в нічому не винен. Я би такому пакет сміття не довірила постерегти, куди там прямі перемовини з Кремлем, які можуть поставити хрест на нашій суб’єктності.
Прямі переговори з Росією без надійних союзників типу США і Великобританії — це шлях в нікуди. Це десь так як Червона шапочка з Вовком, а поруч ніякого Залізного Дроворуба. Таке собі, якщо чесно. По суті Зеленський на правах головнокомандувача. Верховного головнокомандувача, пардон, — запропонував засунути голову в пащу тигра. Але хижак не збирається облизувати нам вушка, він хоче з’їсти нашу тушку на обід. Із нових неймовірних цитат сподобався іще один пасаж: «Ми знаємо, хто з європейських країн Україну підтримує, а хто з європейських країн робить вигляд, що підтримує Україну і нашу незалежність». Здається, у нашого МЗС буде безсонна ніч, бо треба телефоном пояснити всім іноземним партнерам, що президент мав на увазі і чому не треба сприймати це на свій рахунок».
Все, що було на недавньому прес-марафоні і в Раді — це двохактова вистава про дуже нещасного і наляканого президента. Хвацького і перспективного Голобородька, який зламався і тепер його крутять як плюшевого Хрюшу чи Стєпашку. Тільки от би президенту розібратись, на чиєму боці грають руки, які на словах підтримують його і бережуть, а по суті штовхають до прірви. Добре, якщо політична могила буде для одного державника, а не для всієї держави. Було б дуже зле закінчити нашу історію десь так, як наші попередники у 1922 році.
