Я из тех людей, которые называют вещи своими именами.
Давайте потренируемся.
— Не «отведение войск», а «сдача территорий».
— Не «мирный процесс», а «подготовка к капитуляции».
— Не «многие люди в Золотом за разведение», а «нам похеру на тех, кто против».
— Не «мирные инициативы», а « Мариуполю трындец».
— Не «просто поверьте мне», а «позакрывали пиз*даки».
— Не «давайте попробуем», а «сотни убитых и раненых».
— Не «проплаченные фотожабы», а «почему вы не вписываетесь в мою картину мира?».
Тем, кто пишет, мол Вовчик хороший пацик, просто попал, как кур в ощип, я тоже скажу прямо.
Есть один вид хороших пациков во главе страны.
Те, которые МОГУТ дать отпор РФии.
Которые просто ХОТЯТ- нет.
Поэтому или вылечите Вову от политической импотенции, или несите нового.
Понедельник. 16-00. Парк Шевченка.
Я буду там в 15, присоединяйтесь.
Таня Адамс
P.S.

Коротше, вот оно. Президент не знає, як воно пишеться. Президент України не знає, як пишеться назва регіону України.
ДоМбас. пеллять. ДоМбас.
Бляха, жесть…
Павло Бондаренко
Для нас важливо розуміти, що Зеленський не є жертвою обставин, маріонеткою чи виконавцем чужої волі. Зеленський є повноцінним співучасником і співорганізатором злочинної схеми.
Він є частиною групи, яка швидко і технічно заблокувала усі важелі інституційного впливу на свою діяльність. Фактично, у державі більше немає легального механізму припинення корупційних діянь чи державної зради з боку найвищих посадових осіб.
Тому ті перли, якими щедро сипав Зеленський під час «марафону», слід сприймати виключно як димову завісу. Що саме ховається у диму? Що завгодно. Доки ми обговорюємо «привіт мертвим Бабиного Яру» чи «сир по 58 гривень», повз нашу увагу пройде мільярдна «компенсація» Коломойському за Приватбанк. Або виділення трьох мільярдів доларів на утримання «бюджетників» ордло. (До речі, ви в курсі, що саме таку суму росія щорічно виділяє на соціальну та бюджетну сферу Донбасу? Це не рахуючи прямих воєнних витрат, це тільки на чиновників).
Але ми відволіклися. Якщо вдати, що ми сприйняли це дійство всерйоз, то слід виділити два аспекти.
По-перше, проведення такої тривалої прес-конференції є реакцією на акції протесту «Ні капітуляції» і спробою збити градус суспільної напруги. Наскільки це вийшло у Зеленського, побачимо у понеділок, 14 жовтня.
По-друге, глава держави власними руками і власним ротом поховав міжнародну коаліцію на підтримку України. Визнавши можливість втручання у американські вибори, він технічно перевів Україну у розряд кислотних, небезпечних і токсичних партнерів. Причому він це зробив свідомо, ретельно, повторивши кілька разів. Погодьтеся, є різниця між «я не можу сказати напевно, не знаю, може і втручалися» і «на мою думку, виходячи з наявної у мене інформації, такого втручання не було». У першому випадку – це визнання провини, у другому — реакція президента здорової людини на подібну ситуацію.
Не сумніваюся, що американські ЗМІ пережують і виплюнуть саме цей епізод «марафону». І колись ми прокинемося у країні, яка буде відповідальною не тільки за збиття Боїнгу, але і за перемогу Трампа. А на відносно чистому клаптику нашої репутації висітиме табличка: «місце для навішування всіх собак.»
Просто пам’ятайте, що такі речі не робляться експромтом.
Донбас почався з мовного питання, передайте привіт тим, хто загинув у Бабиному Яру, спитайте на вулиці, чи винен Пашинський , і вам сто відсотків скаже, що так, іноземці не повинні засновувати медіа- він стільки антилюдської і антиукраїнської маячні наговорив через власне невігластво, а усі форму обговорюють і «відвертість». Головне, що за себе людям не страшно. Це як п‘яному водієві шкільного автобуса віддавати власну дитину.
PS. Ще, як завжди було щось про Бендеру ( замість Бандери) і про те, що вулиці треба називати іменами живих людей.