«Навіщо ти це їм пишеш?»
«Навіщо ти до них звертаєшся?»
«До них не доходить»
«Вони нічого не зрозуміють»
Пані і панове, я це добре знаю.
Я це усвідомив ще задовго до виборів, десь в 2015-2016 роках.
Інша справа в тому, що я не усвідомлював, що їх так багато.
Хто вони?
Вони — це всі, для кого не існує держави.
Тобто, формально вона існує: гімн, вишиванка, для декого навіть мова, прапор, правильна відповідь на запитання «Чий Крим?», вигуки «Україна понад усе!», але фактично її не існує.
Це типовий білорусько-«опозиційний» варіант існування, де за біло-червоно-білим прапором і пагонею — пустота. Тобто, якби в Білорусії бацька зробив державним прапором біло-червоно-білий, то «опозиціонери» б не мали причин бути опозиціонерами.
Оскільки в нас ці формальні ознаки незалежності є, політики яких вони підтримують, відповідають правильно на запитання «Чий Крим?», то межу державності нібито не порушено. А що робиться насправді вже нікого не цікавить.
Тобто, з впевненістю можна сказати, що станом на 21 квітня 2019 року для мінімум 72% населення держави не існувало. Для них існувала «формальна держава» — географічна територія з формальними символами державності, але аж ніяк не спільнота громадян, в якої спільні цілі і ці цілі пов’язані з розвитком.
Станом на початок 2014 року таких громадян було значно менше, тобто держава існувала для значно більшої кількості громадян.
Станом на 21 липня 2019 року держава буде існувати ще для меншої кількості громадян ніж станом на 21 квітня 2019 року.
Чому? — А ви спитайте прихильників різних партій за що вони голосують, послухайте їхні відповіді і знайдіть там державу.
Там про все що завгодно: про молодих політиків, про абстрактну корупцію, про тарифи, але не про майбутнє держави. В усіх, крім партії Порошенка.
Ви послухайте риторику тих, хто голосував за Порошенка, а тепер буде голосувати, наприклад, за Голос. У відповідь на жорстке запитання про реванш, про повернення до Росії, вони починають тебе заспокоювати, що ти перебільшуєш, все буде добре, в умовах війни і оточення Янека, клоуни у владі без будь-якої системи стримування — це те що треба, бо нам треба молоді.
Тобто, і ці люди також, втратили страх за себе, страх втратити державу. В них держава також набула формальних ознак.
Саме тому ми зараз рухаємося по низхідному тренду до дна. Де це дно і чи дозволить рівень опору прихильникам формальної державності зберегти країну — ми побачимо зовсім скоро.
Але не про це мова.
Мова про те, що «формальна держава» існує завдяки 4 основним стовпам: відчуття безпеки, «хліб», «видовища», можливість використовувати цю державу (вкрасти, нити, отримати безкоштовно).
Тобто, поки населення буде почувати себе в безпеці, поки буде мати що їсти, поки буде мати можливість наіпати інших, поки видовища (селфачі, концерти, співоча гречка) будуть актуальніші і на часі, то всі ваші і мої пафосні слова про «зберегти державу» і державність для них матимуть протилежний ефект.
Якщо політики нічого з вищепереліченого не зачепили, їх це не стосувалося особисто, то відтак — ти їм збрехав, коли це все розказував.
Тому зараз для прихильників Зелі майже не діють будь-які аргументи пов’язані з ПАРЄ, зливом позицій, невиконаними обіцянками — вони ніяк їх не стосуються, а якогось черв’ячка який міг би почати їх гризти, Зеля і ті хто за ним стоїть, якісно гасять добротними шоу з чиновниками, червоними трусєлями та іншим.
Оскільки в них держава — це набір формальних символів, які ніхто не порушив.
Тому можна і далі розважатися, далі брехати (а вони прекрасно знають що вони брешуть, вони знають правду, але їм так зручно).
То для чого ж я їм говорю багато пафосних і високих речей про державу і державність?
Все дуже просто: відповідальність.
Кожен з них буде відповідати за свої дії.
В епоху цифрових технологій і соцмереж кожному з них прийдеться відповісти якщо не перед законом, то перед своїми нащадками за те, що він робив в 2019 році, за його вибір і за брехню, за маніпуляції, за подвійні стандарти, щоб потім ніхто з них не казав, що я чогось не знав, мене ніхто не попередив.
І напевне через років 5, не кажучи вже про 10-20-30, вже не проканає варіант про свинарчуків, про вкрадені мільярди, яких так і не знайшли тим більше про нестримне бажання бачити «молодих політиків» в умовах війни і повернення тих, хто вбивав державу.
І напевне через роки 2, не кажучи вже про 5-10-20-30, вже не проканає варіант, коли у відповідь на зашквари Зелі, тобі тицяють маніпуляціями про Пороха, не бажаючи застосувати до реальних фактів про Зелю ту ж логіку і ті ж підходи, які вони застосовували до фейків про Пороха.
Добре, для вас Порох був поганий, але що доброго для вас зробили ті, за кого ви збираєтеся голосувати? Сварили Пороха? Кросіво співали? Ви за це ставите під загрозу державність?
Відповідати прийдеться незалежно від того, чи завдяки їхнім діям Україна зараз рухне, чи завдяки самопожертві тисяч людей, серед яких можливо будуть і вони, ми встоїмо.