І до речі: а чому це в 2019 «Медведчук не переміг»?

В 2019 переміг саме «медведчук», навіть гірше.

Бо що було б, якби на президентських виборах переміг Віктор Медведчук?

Медведчук тут же оголосив би відновлення дрючби з росією, що українська мова, НАТО, томос забороняються, а ракетна програма скасовується через «нецільове використання коштів», як колись при Януковичу зробив росіянин-міністр оборони Лєбєдєв.

І от це спровокувало б українців, всі побачили, яку загрозу з дуру обрали, і у нас стався б черговий Майдан. І цей Медведчук висів на ліхтарі, нарешті понісши відповідальність за все.

Але в 2019 році переміг хитріший «медведчук». Він українську мову заборонив де-факто, але не оголошуючи це. Він виступив перед стадом і заявив про какую разніцу. Не всі зрозуміли, що це означало, але в 2021 році кількість російської мови на ТВ стала вищою за кількість української.

Практичну реалізацію Томоса цей медведчук заблокував. Але теж не оголошував це українцям. Згідно закону про релігійні організації прийнятому ВР після отримання Томосу, всі релігійні організації з центром управління у Москві мали розірвати стосунки з агресором впродовж трьох місяців або будуть фактично заборонені. Але Зеленський дозволив, щоб закон не діяв. Результат: мракобіси в Київській лаврі у 2022 році наводили ракети.

Нарешті він на догоду путіну скасував рух в НАТО де-факто. Бо «він до НАТО охолов» було ще в квітні 2022 року в розпал вторгнення.

Ну і ракетна програма. Її він поховав рішенням РНБО від 2020 року, зробив це під виглядом: «ви ракети ждіть, вони не скасовані, просто будуть вони не в 2021 році, як узгодив Порошенко, а в 2030-му» (тобто ніколи). Результат: початок вторгнення цей «медведчук» примусив нашу армію зустрічати без ракет.

У 2019 році у нас переміг саме «медведчук». Зеленський це і є медведчук. Він і його банда робили все в інтересах РФ.

Якби президенту Медведчуку президент Байден за місяць до нападу через главу ЦРУ передав дані про підготовку російського десанту на Київ через аеродром Гостомель, то президент Медведчук тут же прибрав би 4-у бригаду НГУ з Гостомеля.

Саме це і зробив Зеленський.

Стверджувати, що медведчук не переміг — брехати суспільству.

Джон Сміт

Не розумію багатьох, хто витратив свій дорогоцінний час на обговорення халтури Казаріна.

Ну, хто він такий?

З родини русофілів, нащадок окупантів, якими «засєлялі» український Крим для поглибленого насадження русскага языка. Діди — червоноармієць і білогвардієць, батько — замполіт, з кар’єрою секретаря парткому КПРС, який згодом підтримав на виборах не свого вошьдя Симоненко, а Януковича, за що його поперли з лав КПУ. Наполегливо виступав за надання російській мові статусу другої державної.

Але головне, батько Казаріна — колаборант, після окупації Криму прийняв громадянство рф, працював в окупаційному універі та очолював товариство російської культури Криму при окупантах!

Після переїзду до Києва занесений до Реєстру корупціонерів, приховав російську пенсію, має підозру у розтраті шляхом начислення з/п «мертвим душам».

І після цього хтось сподівається, що син колаборанта не буде працювати на таких само малоросів з ОПи Єрмака?

Не чекайте від П. Казаріна критики Зеленського. Вони однієї крові.

Леусенко

Віталій Капранов, як двічі по два, доводить ,що у випадку готовності України до війни — путін не ризикнув би нападати.

Віталій Капранов:

«Для того, щоб зрозуміти, чи напав би путін, якби замість Зеленського президентом був би хтось притомний, не потрібно робити припущень. Вистачить фактів.

Факт: Військом у 180 тис. (а саме стільки мала армія вторгнення) НЕМОЖЛИВО захопити таку велику країну, як Україна.

Є заперечення? Немає. Це очевидно не лише для нас, але й для Герасимова, який керує російським генштбом.

Москва не розраховувала отримати спротив. Вона сподівалася на капітуляцію. Чому? Звісно, не лише тому, що Медведчук її обіцяв. Ознаки небоєздатності країни ми з вами й самі бачили — сумнозвісні шашлики, дороги замість війська і т.д.

Отже кинутись із малими силами на таку велику країну Москва наважилася тільки через недооцінку супротивника.

А якщо б Україна активно озброювалася і демонструвала зуби, москві довелося б збирати значно більші сили.

Які?

Чи вистачило б угрупування, яке зараз воює з їхнього боку — тобто мільйон людей, з якого десь половина на фронті?

Як бачимо, не вистачило б. Та й цю кількість путіну вдалося зібрати тільки завдяки мобілізації та фантастичним грошам за контракт. Чи можливі були б такі заходи в мирний час? Звісно, ні. Я навіть літер не витрачатиму на обґрунтування цього, все і так зрозуміло.

А без залучення такої кількості людей Росія не змогла би почати вторгнення.

Ну і техніка, само собою. Маючи 1200 танків не можна розраховувати на успіх. І маючи удвічі більше — теж, те саме про артилерію, авіацію та інше.

Згодні?

Таким чином ми доходимо однозначного висновку — якби ми демонстрували готовність до оборони, вторгнення не почалося б взагалі і вже точно не почалося б у 2022 році, адже воно би вимагало більшої та довшої підготовки.

Утім путін все одно хотів напасти. Хай так. Тоді залишався сценарій ракетного терору — власне, те, що він робить зараз. Тільки без наземної війни і відповідно без таких шалених втрат. Звісно, безглуздість подібної тактики нам із вами очевидна, але вони з іншого тіста, тому вірять, що українців можна залякати. Проте я все одно не уявляю собі плану їхньої перемоги у такому випадку. Шахедів тоді вони ще не мали. Ракети були, але в непереконливій кількості. Німці під час Другої Світової висипалв на Лондон десятки тисяч ФАУ-1, які мали про всяк випадок по 900 кг. вибухівки, плюс звичайкі бомбування — і те не змогли вибити Британію з війни. То як маючи кілька тисяч значно менш потужних ракет можна розраховувати на успіх? Тоді як виготовлення великої кількості ракет знов-таки потребує часу, так що у 22-му році такій сценарій початися не міг.

Ото і все.

Так що висновок однозначний — у разі нашої підготовки до оборони, вторгнення або зовсім не було би, або воно було би пізніше, що у свою чергу дало б нам додтковий час на підготовку.

Ну а коли «баришня лягли і просют», тут навіть такий нікчема, як путін, повірить у свої сили.»

Путч