ВЛАДА ПІШЛА В ГОРИ: УРЯДОВИЙ ДЕСАНТ СТАВИТЬ ВІЙНУ НА ПАУЗУ ЗАРАДИ КАРПАТСЬКИХ САМІТІВ
Три дні саміту в Буковелі — і майже три тижні інформаційної та парламентської пустки до наступного контакту уряду з законодавчим органом. 18 вересня традиційну «годину запитань до уряду» було скасовано фактично в останній момент. Частина депутатів дізналася про це вже біля зачиненої сесійної зали, тоді як прем’єр, спікер парламенту та цілий урядовий десант уже насолоджувалися статусом почесних учасників «Carpathian 8». Наступне спілкування Кабінету Міністрів із парламентом попередньо призначене аж на 1 жовтня — або й узагалі на середину місяця. Три тижні повної інституційної тиші у воюючій країні.
Але справжнє обличчя цього номенклатурного свята життя найкраще видно не на закритих панелях, а на українських дорогах. Поки країна живе в режимі жорсткої економії та логістичного колапсу, карпатський напрямок перетворився на декорації до поганого фільму про бананову республіку. Перекриті на години дороги, кілометрові колони заблокованих автомобілів, змушені годинами стояти на узбіччях громадяни, волонтери, військові на ротації — і все це заради проїзду кортежів «слуг народу», які їдуть обговорювати «інновації та стійкість» у комфортних готелях типу памятнику корупції та казнокрадства — Глейшер. Це класичний синдром маленького царька: війна війною, а статус ескорту і гірський релакс мають бути за розкладом.
Народові тим часом пояснюють суворі правила виживання на щодень: війна не має вихідних. Величезні бюджетні чорні діри — бюджетникам. Солдатові — на позицію. Енергетику — на розбиту підстанцію. Підприємцю — податки в строк, без жодних знижок на руйнацію економіки. Пересічному громадянину — жорсткі перевірки, блокпости, мобілізація, обмеження та персональна відповідальність за кожен крок. Але щойно справа доходить до вищої номенклатури, відкривається дивовижна опція під назвою «важливі міжнародні та регіональні заходи». Парламент зачекає, державний контроль зникне, а бюджетно-політичне життя ставлять на паузу.
Держава від цього не зникла фізично. Держава — це Україна, її інституції, військо, громади, право і мільйони людей, які щодня тягнуть цей фронт на власних плечах. Просто тимчасові розпорядники державного апарату демонструють хронічну, смертельно небезпечну звичку поводитися так, ніби вони є власниками країни, а не найнятими нею адміністраторами.
Ці три тижні парламентської тиші з абсолютно незрозумілих причин та перекриті заради урядових спин траси виглядають особливо огидно.
Війна тим і принципово відрізняється від корпоративного форуму чи зручної тусовки, що противник не надсилає календарне запрошення і не бере відпустку на час урядових поїздок у гори. Демонстративна управлінська розслабленість і панські звички — це найгірша і найдорожча реклама влади воєнного часу. Москва вже одного разу йшла на Київ, розраховуючи на тотальну прогнилість і аморфність державного управління. Не дай Бог, щоб за ці тижні штучного паралічу країна знову зіткнулася з наслідками чиєїсь політичної сліпоти, злочинної недбалості чи геополітичного замислу.
Це буковельське блядство в його кришталево чистому вигляді «озера молодості»: Україна стікає кров’ю безперервно, а її тимчасові начальники живуть у парадигмі феодального князівства, де відповідальність можна просто відкласти, а пересічних громадян — вигнати на узбіччя заради проїзду «еліти». Війна не ставиться на паузу заради гірських пейзажів і царських кортежів. І рано чи пізно за цю управлінську втечу доведеться платити повну ціну.
Спеціально для хорошого настрою зеленого пролетаріату хочеться його ще більше покращити кадрами велосипедного кортежу їх парня із народа дорогою на Буковель. Його та його урядовців.
Жмуть педалі, аж смереки гнуться…
Карпатський саміт, про який писали/читали, це, звісно, чудово. Реальна хороша ідея.
Але проведення кількаденних міжнародних форумів на дорогому гірськолижному курорті замість звичайних офіційних кабінетів у спеціалізованій та засекреченій локації викликає логічне обурення. Суспільство знову змушене спостерігати за тим, як під гаслами європейської інтеграції та транскордонної співпраці паралізується логістика цілих регіонів, а сумнівна безпека високопосадовців забезпечується за рахунок «космічно дефіцитного бюджету» (
Зеленський) .
Якщо державна казна порожня, можливо, варто починати з економії на масштабах власних кортежів та вибору скромніших локацій для зустрічей без логістичних втрат для бізнесу та армії?
Чому ці заходи безпеки є сумнівними? Бо сам формат і організація цих заходів безпеки несе виключно персоніфікований характер з елементами шоу. Забезпечення безпеки учасників саміту робиться інакше. Принципово інакше.
Ми ж бачимо демонстрацію пихатості. Ще й на фоні пам’ятного білборду для загиблих захисників…