Це що, він нас просто обдурив? Ну як же ж так, ми ж повірили?
І мені шкода цього вайлуватого немолодого чоловіка, у якого дружина працює завучем у школі, і вони дійсно голосували за підвищення зарплат і зниження тарифів. Ну і за все хороше проти всього поганого, у тому числі за мир на всій планеті.
Так само буває шкода жертв наперсточників або телефонних шахраїв, але одночасно дивуєшся – боже мій, сто років цьому трюкові, а люди все одно ведуться.
Так, він вас обдурив.
Він брехав, дивлячись вам у очі.
Брехав, коли висміював і принижував Порошенка, брехав, коли обіцяв вирішення проблем, які у принципі не мають вирішення, ні простого, ні складного.
Як там у нього було, пам’ятаєте? «Я розповім вам про Україну своєї мрії. … Де підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей.»
Міністр закордонних справ, для якого за щастя загибель 11 українців. Голова прес-служби, нездатна написати слово «Канада». Сивоха запихається піццою, приготовленою для полонених.
Му-му депутати тікають від телекамер. Повії, сутенери, злодії, любителі швидкісних машин і розкішних квартир, рєшали і випадкові перехожі, божевільні з довідками і без.
«Держава для Людини, а не Людина для держави. Повага до людської гідності повинна стати основним принципом у діяльності держави.»
Україна не стала країною, у яку повертаються. Україна стала країною, з якої тікають у страху за життя і свободу. Країною, у якій президент особисто призначає «винних» у вбивстві, керуючись голосами у своїй голові. Де «убивцею» може стати кожен неугодний, і тебе підтримає тільки купка друзів під будівлею бутафорського суду.
Де детінізація економіки, де референдум по НАТО, де недороге кредитування і розвиток внутрішнього виробництва, де дієвий закон про імпічмент? Де все, де ікебана, Вова?
Він вам брехав і продовжує брехати, нагромаджуючи одну брехню поверх другої. Він тримає людей за ідіотів, нездатних пригадати обіцянки річної давнини.
І вся різниця між нами, «порохоботами», і виборцями Зеленського у тому, що ми з самого початку бачили обман. Бачили, кричали, били на сполох, приймали насмішки, сварилися з друзями і родичами. А потім утішали себе тим, що хоч одного зі ста, хоч когось вдалося зупинити. Це була така собі втіха.
Не знаю, чи наступний рік стане роком масового прозріння. Для мене очевидно, що особа, яка прийшла до влади на брехні і править брехнею, не має права представляти мою країну і мій народ ні перед ким.
Є таке хороше слово, Вова, ти мусив його уже чути. Не-ле-гі-тим-ний.
Ну що ж, після іранського зізнання прийшов час підбити підсумки й порівняти результати попереднього аналізу і висловлених у попередні дні гіпотез із фактичною ситуацією.
1. Чи підтвердився факт, що наш цивільний лайнер збили іранці ракетою ППО російського виробництва? Безумовно.
2. Чи підтвердився факт проведення одразу ж після цього операції з інформаційного прикриття катастрофи, що сталася? Так, поза всяким сумнівом.
3. Чи брала українська влада (принаймні, певні її представники) участь у цій операції)? Ніякого сумніву. І приліт чартерного борту з Москви в Оман до Зеленського, що затримало на багато годин його повернення в Україну, очевидно, був частиною цієї операції.
4. Чи можна вважати, що цю спецоперацію проводили не іранські, а саме російські спецслужби? З максимальною вірогідністю — так.
5. Чи є причиною такої активності факт, що розрахунок батареї ППО міг бути російським? Така гіпотеза підтвердження не знайшла (принаймні, наразі). Виявилося інше: в автоматичному режимі за певних умов (при застосуванні РЕБ) ця система ПВО не розрізняючи цивільні цілі від військових просто збиває все, що рухається в небі. Таким чином, росіяни є не менш відповідальними за катастрофу що сталася, ніж іранці, їхнім позиціям на ринку озброєнь, зокрема, продажів систем ППО, завдано серйозного удару. Як на мене, суті питання ця подробиця (помилка російських інструкторів чи недосконалість російської військової електроніки) не міняє.
П.С. Оскільки мій попередній аналіз практично повністю підтвердився, дозволю собі ще одну невеличку спекуляцію: нас вдруге врятував збитий літак. У 2014 катастрофа зупинила заплановану військову інвазію в Україну. На цей раз вона виявила такий параліч державних інституцій і відкриту колаборацію з ворогом на найвищих рівнях влади, що це не може не обмежити коридор можливостей Зеленського в компромісах із Кремлем, котрі він вважає «пошуком миру», а ми — здачею українських національних інтересів.
Можливо, це було навіть початком зворотнього відліку зеленого етапу нашої історії.
«Ніхто не відкрутиться» — сказала чучундра, що відпустила беркут, бо «мертвим не поможеш».
Вони збиралися спихнути вину на пілотів, про що свідчать відкриті кримінальні провадження, про що свідчать вкиди про аналогічну проблему Боінга, що летів з Ізраїлю в Африку, про що свідчать вкиди 1+1 про те який поганий Боінг, про що свідчить обдзвін лідерів держав, громадяни яких загинули під час катастрофи.
Але спочатку Трюдо і світові лідери, потім медіа, а потім і сам Іран не залишив їм шансів.
А людське горе для них нічого не варте і навіть воно не змусило їх покинути курорти.
Не кажучи про чергові брехливі обіцянки.
Зеленський мав докази, як заявив секретар РНБО Данілов, раніше від Заходу… Мав докази і мовчав.
Іран вимушено признався під тиском інших країн світу, але зовсім не України.
Це не дипломатична пауза – це страх перед Москвою, бо ракета, що збила український літак виробництва Росії і технічно обслуговується росіянами.
Зеленський навіть у ситуації, коли цілий світ говорив про збиття українського літака, все озирався на Москву .
Джастін Трюдо виглядав більшим захисником України, ніж Зеленський.
Дмитрий Чекалкин
Новогоднюю и после новогоднюю вакханалию я «пересидел» в полях. Проще заниматься делом приносящим результаты в войне, чем жечь нервы. В том что они будут гореть, я был уверен на 100%. Поводов в любом событии, наша новая власть, дает более чем нужно. Просто не ожидал, что произойдет столько событий, которые позволят новым керманычам открыться во всей красе своей некомпетентности.
Поездка президента в офшорную дыру после новогоднего отдыха на курорте Коломойского, это еще будет отдельной темой для удивления. Не было и нет ни одной задачи, которую мог бы решать в Омане Зеленский для Украины. Потому что государству Украине Оман не интересен ни с какой стороны. Слишком токсичен. А вот вопрос где хранить и где отмывать деньги, вполне реален.
Но и это на фоне трагедии с самолетом мелочь. Особенно на фоне дальнейших событий. Самое страшное в том, что у нас нет высшего военно-политического руководства в стране, которое было бы способно оперативно реагировать на угрозы и вызовы. Просто нет. Потому что те люди, которые играют роль главы государства и ведомств, всего лишь играют роли в свободное и удобное для себя время.
Государственности и ответственности за государство у них в мозгах, как опции, нет. Чуваки просто продолжают играть, как для предвыборной кампании, работая на охват максимальной аудитории роликами, при этом ничего не делая.
Трагедия с самолетом вообще показала полную отстраненность от дел в стране. Совсем.
Банально не было никого на рабочих местах, для того чтобы даже отреагировать, не говоря о принятии каких то решений. Все руководство воюющей страны, было на отдыхе. И не спешило в срочном порядке вернуться.
Видимо не только отдых был на повестке, но и отчеты перед теми кто привел их к власти и дальнейшие консультации на предмет — «что делать то?»
Ребята пришли пилить и зарабатывать. Для себя и для тех, кто привел их к власти. И рассматривают Украину, как временную кормовую базу. Так учил дедушка Беня. По другому думать они не умеют. И интересы их и Путина совпадают. Потому что встреча в Нормандии, это была встреча про газ. И ни про что другое.
Давайте реально, вот что сделал Зеленский за время после своего избрания? Вот реальные дела на благо Украины и народа, давайте вспомним. Пилить видеоролики с рассказами, что он хочет и как он хочет — это всего лишь слова.
Кроме слов, кроме роликов, которые давят на эмоции, какие действия были сделаны для блага страны?
Нет ответственности за государство, которым, по иронии судьбы, их временно закинуло порулить с определенной целью — сделать прививку на будущее. Да, болезненная, да противная, но прививка. Или переболеем и сделаем выводы, или помрем. Ну, помереть то совсем вряд ли.
Украина живет по инерции. Без руля. Без понимания, что будет через пол года, или через год. Армия воюет по инерции. Без руля и понимания, что будет через пол года или через год. На международной арене, Украина дрейфует по инерции. Без руля. Без малейшего понимания, что будет через пол года. Более того, все иностранные партнеры не понимают, что происходит и где Украина будет через пол года. Потому что за предыдущие пол года разрушено практически все, что с таким трудом было выстроено за последние годы.
И если смотреть на вещи реально, то все идет согласно плана. И сейчас этот план — чем хуже, тем лучше. Управление государством — это не видосики и не посты в соцсетях. Это ежедневные вызовы и оперативное решение проблем воюющей страны.
Пока все идет так, как и должно идти. Руководство страны, показывает всему миру и в первую очередь своим избирателям, что оно не способно принимать решения. Не способно нести ответственность. Не способно даже из отпуска срочно вернуться. Это называется импотенция. Это то, что было очевидно для думающих людей, которые видели надвигающуюся опасность.
Но, к сожалению, это еще не предел. Будет еще хуже. Еще беспомощнее, еще глупее. И это тоже хорошо. Потому что пока стадо будет оргазмировать на видеоролики ниочем, в которых кроме слов ничего нет, значит время еще не пришло.
А оно придет. Холодильник сцуко умеет ждать. И он всегда побеждает телевизор.
Поэтому делаем все, что от нас зависит для победы и ждем. Их тушки еще не плывут вниз по течению. Но они уже подходят к реке.
И ни в коем случае, не спишите отстегивать ремни. Еще сильнее будет болтать. И не забывайте помогать армии. Нам все равно придется воевать за Независимость. Даже если это немного затянется. Другого пути для Украины нет.
