— Людина, яка за свої 18 років здійснила більше чоловічих вчинків, ніж більшість чоловіків у нашій неньці Україні, — сказав командир про загиблого Героя.
Як мало любові було у житті цього, по суті, хлопчика — Ростислава Романька.
Коли йому було девʼять років, помирає тато, а маму позбавляють батьківських прав. Мама — якщо її так можна назвати — прихильниця того самого міра.
Хлопчина сам, без неї, переїхав у 16 років у Хмельницький з рідного Маріуполя.
Я читаю ці сухі цифри та факти і фізично відчуваю, наскільки не по-дитячому складним було життя у того, хто має радіти кожному дню за замовчуванням — в силу віку, в силу законів природи.
Заледве дочекавшись 18-річчя, Ростислав підписав контракт і приєднався до 3-ї штурмової бригади «Азову».
— Казав, що хоче на першому ж танку приїхати в Маріуполь і подивитися в очі тим, хто там залишився…
Загинув Ростислав 5 жовтня, провоювавши 4 місяці…
Звернула увагу на те, що у публічному просторі є дише одна світлина хлопчини. І це в наш час, коли підлітки мають десяток фотографій щогодини…
Спочивай у кращому світі, Герою.
Яка велика трагедія твоя загибель! І яка люта несправедливість…