Ультиматум Трампа та ключове підсилення України союзниками.
1. Для нас день почався з ультиматума Дональда Трампа Ірану — оголосити про закінчення блокування Протоки або… або він вимкне світло, знищуючи енергетику країни. Про подібну трампову можливість наслідувати власному куміру путіну ми говорили кілька днів тому. Я би ставився до такої можливості максимально реалістично. Це, звісно, може бути звичайний білий шум від Трампа, яким він насичує інформаційний простір. Мені навіть здається, його стратегія така — у звичайного американця на новини йде умовна кількість годин, умовно максимум півтори, у фоновому режимі включеного телевізора, так ось, якщо годину заповнити виділеннями лічильника випадкових чисел разом з погрозами та недожартами Трампа, ті пів години, що залишаться, буде наповнено коментаторами та трактувальниками Величного, а на все інше часу не залишиться.
Повертаючись до погрози, я би сприймав її цього разу максимально серйозно і ось чому.
2. Після чергового демонстративного посилення обстрілів Ірану минулого тижня, коли американці звільнили сектор біля газовидобутку та ГПЗ Південного Парсу, а Ізраїль, «не попереджаючи США», пошкодив суттєву частину газової інфраструктури Ірану, той відповів симетрично по газопереробці Катару та НПЗ у Хайфі. У результаті ще однієї ескалації з боку США та ударів по ядерним обʼєктам у Натанзі та АЕС у Бушері, Іран «симетрично» відповів, хоч і невдало, у бік ядерного центру в Дімоні у Ізраїлі. Здається, нерви у аятол набагато міцніше, ніж у Трампа, вони не звітують перед власним народом, Конгресом та світовим співтовариством, хоча б його демократичною частиною, про що забув Трамп та не нагадало вчасно його оточення. Для війн такого рівня кожен день затягування працює проти агресора. Яким би не був Іран жахливим сусідом, що нарощує військову наступальну потужність, погрожує сусідам знищенням, знущається над власним населенням, він є державою з сталими кордонами, вписаною у міжнародну систему торгівлі і довга війна не буде сприйнята світом так, як вимушено погодились рік тому з дванадцятиденною війною у червні. «Миротворець» Трамп, що «завершив вісім воєн і обіцяв за три дні завершити війну в Україні» тепер назавжди вийде в історію, як «Трамп, що програв війну з Іраном», якщо протягом найближчих кількох тижнів її не закінчить. Це не два-три тижні Арестовича для заспокоєння українців. Це термін, коли світова економіка має шанс оговтатися, якщо не буде нових ударів.
3. Нагадую, кораблі з американським десантом наближаються до Аравійського Півострова. Саудівська Аравія дозволила їхнє перебування на військових базах на власній території. Утримання в чужому регіоні навченого війська без проведення наземних операцій — марне витрачання коштів. А ще й ризики, що ППО не зможе зупинити іранські ракети у місцях зосередження цих військ.Думаю, за тиждень вони будуть задіяні. Після бомбардувань електростанцій та атомних обʼєктів? В пошуках урану? Думаю, ні, — після бомбардування однієї чи двох електростанцій відбудеться десантна операція на островах Затоки. В любому випадку, ми знаємо, що Іран вже у відповідь Трампу опублікував карту знаходження великих електростанцій регіону, а також попередив про удари по заводам з опріснення води, дата-центрам та місцям керування міжконтинентальними інетернет-мережами. Його система ударів у відповідь добре працює на залякування бізнес-спільноти Затоки та Заходу. До речі, щоденне використання Іраном 25 ракет говорить про відновлення керування збройними силами.
4. Чи є у Ірана приховані потужності ППО, що можуть захистити енергетику? Навіть, якщо є, питання знищення радарів при наявності в регіоні літаків стеження за ефіром — це лічені хвилини на виявлення і ще хвилини на удар з літаків. Захисту електростанцій не існує. Чи готовий Трамп бути вчергове названим військовим злочинцем разом з путіним — побачимо. Залишити десяти-мільйонну країну без енергії він швидко не зможе, а ось увійти в історію — так.
5. Путін теж став втрачати ППО надшвидкими темпами. Щоденно ми чуємо про вибивання одного-двох радарів, двох-трьох пускових у Криму, Брянській, Воронізькій областях, у Ростові, Краснодарі, Тамані, навіть у Курську та Орлі. Що це означає і що змінює?
Тільки Сили Безпілотних Систем, за словами Мадяра, за 22 дні березня знищили 26 одиниць російської ППО. Тільки за вчора на тимчасово окупованій території Донецької області знищено РЛС «Тріумф» зі складу новенького комплексу С-400, а на Брянщині — два ЗРК — Бук-М2 та новенький Бук-М3. Все це — техніка, якої на рік виробляються десятки, експорт зупинено, а постачання з баз довгого зберігання близиться до нуля через вичерпання запасів. Що ж відбувається зараз? Нещодавно опубліковано статистику по таких комплексах.
Всього на території європейської частини рф перед початком вторгнення було 229 радарів (з них Московський округ та Калінінград 44 та 16 відповідно), сьогодні — всього 132 (Московський округ та Калінінград 33 та 12 відповідно). Зрозуміло, що ці дані включають в те, що додавалося з нового виробництва та баз зберігання.
Без радарів пускові ЗРК — це просто сліпа купа металу.
Так ось кількість ЗРК (без малого фронтового ППО у росії на момент вторгнення було 927 одиниць, зараз же — 528. Біля Москви кількість впала з 179 до 132, біля Калінінграду з 58 до 41, а, наприклад, Ленінградський округ роздягнули з 334 установки до 77.
Все, що буде далі братися з цих «тилових», а насправді, вже бойових позицій ППО автоматично додасть можливостей бити українським дронам та ракетам по військових та нафтових обʼєктах у глибині росії. Ніякого корейського або іранського ППО росія не має, Китаю свої комплекси потрібні для захисту численних обʼєктів у середині країни та на узбережжі. Ми зараз наближаємося до останнього періоду в житті російського ППО, як чотириколової системи, що у першу чергу захищає москву. Як бачите, Петербург вже принесено у потенційну жертву. Дякую СБС, СБУ, ССО, іншим підрозділам Сил Оборони, які зробили неможливо — розділили навпіл міцну радянську систему ППО. Нагадаю ще одну річ, про яку я писав в романі «Післязавтра». Головний диспетчерський центр російського ПРО та ППО знаходиться в Ближньому Підмосковʼї, в Одинцово, поруч з Новоогарьово, державною резиденцією президента росії.
6. І наостанок ще одна інформація. Майже рік тому наш союзник і новий член НАТО, Швеція, виділив кошти на переоснащення двох старих літаків, що мають абсолютно унікальний профіль — літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління Saab 340 AEW&C Argus, створений у 1994 на базі транспортного SAAB 340 ще 1984 року випуску. Таких машин створено всього 12. Ми розуміємо, для чого була піврічна підготовка:
— стандартна модифікація має бачення радару на максимум 400 км. Чи замінено радар?
— базування в Україні ризиковано. Чи вирішено питання безпечного базування всередині країни або зовні?
— навчання не тільки пілотів, а і операторів складного обладнання, інженерних служб аеродромів, створення ремонтної бази;
— інтеграція комплексу, що базується на літаках (нагадаю, їх два) з програмним забезпеченням нашого ППО. Чи є сигнал з цього літака на планшеті, подарованому нашим президентом британському монарху?
7. Нагадаю, українці поступово знищували російський потенціал літаків-радарів: над ставропольским краєм (С-200 або диверсант із Сиінгером), над Чорним Морем (С-200 або Петріот), під час «Павутиння» (не точно), нещодавно на заводі у Таганрозі (2), зовсім недавно на ремонтному заводі в Старій Руссі на Новгородщині. Це означає тільки одне — українці зачистили небо від літаків, що можуть скласти конкуренцію нашому радару Сааб.
8. Що далі? Відомості з інтегрованого радару дають змогу у режимі реального часу бачити кожне включення радару ППО на 400 км від літака (а може, 600?), кожного запуску ракети ППО, кожного літака, кожного запуску ракети з літака, кожної крилатої ракети, що наближається до нашої території. Цей літак не бере участі в РЕБ, не робить росіян сліпими, він просто ВСЕ БАЧИТЬ і підказує бійцям Сил оборони, що робити далі.
А що буває далі ми бачимо у Перській Затоці.
9. Поки я писав цей текст, Дональд Трамп повідомив, що війну у Ірану виграно, на порядку денному Куба.
Ноу комментс.
