Всім відома цитата Черчиля про те, що обираючи між ганьбою та війною обрали ганьбу, але отримали і ганьбу і війну. Здається, Україна збирається побити рекорд, і вже навіть не маючи вибору, а маючи повноцінну війну, притому війну далеко не програну, хоче добровільно обрати ганьбу на додаток до цієї війни.
Умови миру, які сьогодні оголосили Подоляк, Арахамія та Чалий — це умови де-факто нашої капітуляції, для якої нема жодної підстави з точки зору військової ситуації.
Це «гібридний» мир, який дає Росії все що їй потрібно, окрім програми «максимум», тобто тотального контролю над Україною.
Натомість РФ отримує де-факто визнання окупації Криму та Донбасу та гарантії що ми навіть не спробуємо їх визволяти, наш позаблоковий статус (тобто нашу відмову від шансу у майбутньому отримати захист згідно Атлантичної хартії), і головне — РФ отримує зняття санкцій.
У свою чергу зняття санкцій означає виживання та безкарність путінського режиму, який наразі вже тріщить по швах, та внаслідок військової поразки в Україні та збереження санкцій швидше за все довго не протримається. Натомість залишений безкарним він повернеться до виконання своєї програми збирання докупи «втрачених земель Імперії».
Тобто «у сухому залишку» ціною величезних жертв цивільного населення та героїзму захисників країни ми всього лише отримуємо повернення до ситуації станом на 23.02.2022 — тільки із тисячами смертей, мільйонами біженців, зруйнованими містами та розполовиненою економікою.
А РФ у «покарання» за агресію також просто повертається у 23.02, і отримує можливість спокійно провести роботу над помилками та підготоуватись до нової агресії, в ході якої таки виконати свою програму «максимум» — «остаточне вирішення українського питання» (с).
Тож «мир» про який нібито домовились у Стамбулі для нас є одночасно: ганебним морально, нічим не виправданим з військової точки зору, і самогубчим у середньостроковій часовій перспективі.
Допустити такий мир — те саме, що добровільно капітулювати перед путінським режимом, із усіма відповідними наслідками.
Наш реальний вибір — не між ганебним псевдомиром та війною, а між дуже важкою, але переможною війною сьогодні, і ще важчою та швидше за все програною війною у близькому майбутньому. Сподіваюсь, ми у цьому виборі не зхибимо.
Слава Україні.
Evgen Dykyj
1.Про другий ешелон атаки.
2. Про переговірників та переговори.
3. Що маємо робити ми
Ок. Без емоцій.
І навіть не про кричуще порушення Конституції, права на помсту і справедливість, права на мирне безпечне життя і права на відновлення міст і житла людей.
А про те що нам пропонують взамін.
Взамін нас пропонують «гарантії безпеки», яких не бачив цей світ. Куди там тому НАТО..
За 3 дні збираються, дають зброю і всьо, хана путіну.
А тепер я хочу трохи нагадати панам і паннам про НАТО, яке вже 2-й місяць намагаються дискредитувати клоуни заради цього гавна під назвою «гарантії безпеки».
Першою і ключовою відмінністю цього гавна від НАТО є те, що навідміну від НАТО, яке захищає свої кордони, Зеленський хоче заборонити Україні розміщувати іноземні військові бази. І САМЕ цього боявся хйло. В 2014 він виправдовував агресію в Криму тим, що в Севастополі могло бути НАТО. А могло. І якщо б було, то ми б жили у мирній процвітаючій країні.
Зараз він теж сциться перед ракетами і військами НАТО, які розміщені біля кордонів колишньої росії.
Що пропонує Зеленський в рамках гавна? — Правильно. Ніяких військових баз країн-гарантів. То про які небачені гарантії він трендить?
Поїхали далі. «зато за 3 дні збираються і швидко нададуть зброю». Серйозно? Швидко? А 3 дні війни це мало? За 3 дні вони дійшли до Бучі і гатили по Києву. Швидко з Ізраїлю і США? А хто сказав, що це «швидко» Ізраїль не затягне на місяці? Хіба ми не маємо прикладів коли Німеччина нам обіцяла ПЗРК, а надала списане лайно? І як бути з цим в в небачених гарантіях Зеленського?
Поїхали далі. Тобто, небачені досі гарантії імені Зеленського передбачають лише надання зброї? Вибачте, а чим це відрізняється від ситуації станом на зараз? Нам надають зброю, нам від того легко? Що міняється в плані наближення перемоги?
Поїхали далі. Бо міняється в плані наближення до поразки. Бо навіть якщо нам нададуть зброю, як ми хотіли (а про кейс німців треба пам’ятати), то хто зможе нею користуватися, якщо Зеленський пропонує погоджувати військові навчання українського війська на території України з окупантом? Хто нас навчить користуватися тою зброєю? То ж не ложка блін. Тут всі ці роки були інструктори. Зараз вже неможна, Путін має погодити. І в рамках гарантій безпеки.
Ба більше, будь-яке постачання зброї в період до агресії буде розцінено як порушення договору. І чемберлени підуть у відказ, посилаючись на договір, який ви самі підписали.
І підбираємося до головного питання: якщо ви такі оху*єнні пацани і у вас так багато гарантів неймовірної небаченої безпеки, то чого б вам не взяти зброю у того ж Ізраїлю ЗАРАЗ, а не на якийсь там третій день збираються і щось обговорюють і колись там дають?
Чому б вашим гарантам з Ізраїлю не надати вам зброю зараз, якщо вони щось там гарантують? Що кажуть з цього приводу зараз? … То саме скажуть і тоді.
Тому міняти НАТО (навіть кволе і неповоротке, навіть віддалені перспективи в ньому) на це гавно — це не тільки питання порушення Конституції, це питання свідомих антидержавних дій, за які українці обов’язково спитають цих дєятєлєй.