Сьогодні багато дітей моїх друзів ночували в бомбосховищах. Дисципліновано і без паніки.
Сьогодні в дитячий будинок у Ворзелі потрапив снаряд, як і осколок ракети в житловий будинок Києва, де загинули люди.
Сьогодні загинуло багато українців. І, росіяни, ми вам цього ніколи не забудемо і не пробачимо. Ні ми, ні наші діти, які вже добре знають як звучить сирена і чому треба швидко бігти вниз…
…Вниз, дуже низько, натомість, піде ваша економіка і ваша репутація в світі. Ви там вже — дика орда, яка вбиває ні в чому не винних дітей на чужій землі в різних країнах світу.
Вас зроблять ізгоями. Кожного окремо і всю вашу країну- ізгоєм та примарою. Без розвитку, без цивілізації, країною суцільної брехні і злоби! Ось ціна вашим потугам і претензіям на «русскую цивилизация».
Ви не просто дозволяєте, щоби вами правив хворий брехун. Ви виконуєте його накази, хоча знаєте, що їх віддати міг лише той, хто не сповна розуму. Бо ви його боїтеся…
Так от. Ви вже програли цю війну.
Ми будемо ненавидіти вас завжди. За наші зруйновані міста, за наші зруйновані життя і за кожного нашого українця… Бо ми — одна родина!
Вас будуть ненавидіти наші діти. І це вже ненависть на покоління, яку ви заслужили.
Вас буде не любити і остерігатися весь світ, окрім парочки хворих маніяків.
Вас виженуть з Ради Європи, бо ви не європейці зовсім, у вас заберуть спортивні турніри і не допустять на Євробачення.
Вас не прийматимуть аеропорти і до вас не літатимуть європейські авіакомпанії. Вам відмовлятимуть у візах, а ваших дітей будуть виганяти з нормальних університетів.
Це ваше майбутнє. Ви чесно заслужили своє пекло тим, що робите в мене вдома, в моїй Україні.
А ми ще голосніше казатимемо Слава Україні і Героям Слава, ще частіше говоритимемо українською і ще більше любитимемо один одного…
Люблю вас, мої українці
