До російської воєнної агресії Повітряні Сили України використовували лише чверть усіх військових летовищ на території країни. Сьогодні ця кількість зросла вдвічі. Минулого року після тривалого простою вдалося відновити аеродроми в трьох регіонах
На кожному з них здійснено масштабні роботи: від заміни аеродромних плит штучного покриття до заливання сучасного бетонного моноліту й будівництва стоянок для літаків. Нині цим займається всього кілька інженерно-аеродромних підрозділів. Тож навантаження на особовий склад є надзвичайно великим.
— Стан покриття аеродрому — це одне з ключових елементів безпеки польотів авіації, — каже начальник інженерно-аеродромного управління логістики командування ПС полковник Павло Яворський. — Визначаючи його якість, ми не застосовуємо проміжних оцінок. Вимоги дуже жорсткі. Навіть ямка або тріщина в армобетонному покритті впливає на виконання бойового завдання.
Торік відремонтували 9 летовищ. на 2018-й плани не менш амбітні
Злітно-посадкова смуга — складна інженерна конструкція. Вона має витримувати величезні фізичні навантаження й протистояти найскладнішим погодним умовам. Звичний для українських доріг «ямковий» ремонт тут не пройде. Фахівці інженерно-аеродромних батальйонів про це знають, і коли треба підлатати аеродром, роблять це якісно, дотримуючись норм і технологій виконання робіт.
Нині до планових ремонтів додалися заходи з відновлення аеродромів, які не використовували десятиліттями.
Хмельницький інженерно-аеродромний батальйон протягом багатьох років найкращий у Повітряних Силах. В управлінні логістики командування виду кажуть, що саме на цей колектив ліг основний тягар робіт із відновлення аеродромної мережі. 2017-го фахівці батальйону здійснювали ремонтні роботи на дев’яти об’єктах у різних областях України.
— Одна ремонтна група з березня по листопад минулого року постійно працювала в Чорткові, — розповів командир частини полковник Олександр Катюха.
Тільки із цього об’єкта силами й засобами групи з десяти осіб удалося демонтувати, завантажити й перемістити різними видами транспорту понад 800 аеродромних плит.
— За одну робочу зміну можна замінити від п’яти й більше аеродромних плит. Тобто на території з футбольне поле група інжбату здатна замінити плити за три місяці. А таких умовних «полів» за цей рік батальйон зробив аж чотири. Крім цього, залили 435 кубів бетону й розробили 163 тис. кубів ґрунту. Ці роботи було пов’язано з будівництвом ґрунтової злітно-посадкової смуги та обвалуванням об’єктів, — розповідає головний інженер батальйону майор Роман Мажар. — Один зварювальник за сезон у нас зварив понад тисячу плит.
Найвіддаленішим відрядженням для хмельницьких аеродромників став Краматорськ, де на групу інженерів чекала непроста робота. Спершу тут довелося попрацювали саперам. Та й відновлювали це летовище довше, аніж планували. Адже пошкодження злітно-посадкової смуги внаслідок ворожих артобстрілів були надто серйозними.
— Іноді важко точно вирахувати час, засоби й ресурси для відновлення летовища, — продовжує Роман Мажар. — Завжди є якісь чинники, які спрацьовують проти нас, — погодні умови, людський фактор, техніка, котра ламається. Попри це, головним для нас є якість. Кожен розуміє, що чим якіснішим буде укладання плит, тим менше матиме роботи інжбат у майбутньому.
Військові аеродроми в Україні мають різне покриття, і в кожного з них свій термін експлуатації. Якщо це плити, то їхній термін експлуатації не перевищує 12 років. Поверхні з монолітним армобетонним покриттям служать довше: до 20 років. Ремонтують їх також по-різному.
— Якщо в моноліт можна врізатися й покласти плиту, то замість плити ніхто не заллє моноліт. Тому плити укладати завжди простіше й швидше. Для прикладу, злітно-посадкова смуга Озернянського аеродрому монолітна. Плити здебільшого на руліжних доріжках. Там за найкоротший час ми залили півтори тисячі квадратних метрів армобетону, — розповідає полковник Олександр Катюха. — А от на Уманському аеродромі, наші фахівці замінили, дефектували й уклали понад шість сотень аеродромних плит.
Цьогоріч у хмельницьких аеродромників плани не менш амбітні. На черзі — поточні ремонти діючих і раніше вивільнених аеродромів по всій Україні. Не виключено, що групу інжбату буде залучено й до відновлення військових аеродромів у Миколаївській та Одеській областях. Їх не використовували понад десять років. Тож до заміни плит і заливання армобетону додадуться земляні роботи, пов’язані з розробкою ґрунту на ґрунтовій частині майбутнього льотного поля. Поки що інжбатівці перебувають у відпустках. Для них це завжди взимку. Чому? Бо в мороз, як і під час дощу, злітні смуги не ремонтують.
Аеродром у Вінниці реконструюють за сприяння місцевої влади
Наприкінці 2017-го у Вінниці підписали тристоронній Меморандум про основні засади спільного використання аеродрому «Вінниця» (Гавришівка). Ця домовленість між Міноборони й органами місцевої влади відкриває шлях до розбудови інфраструктури місцевого аеропорту, а також дасть змогу протягом найближчих років привести летовище у відповідність зі стандартами ІСАО.
Як зазначив мер Вінниці Сергій Моргунов, до сьогодні існувала юридична колізія, коли майновий комплекс аеропорту «Вінниця» разом зі злітною смугою належить територіальній громаді міста, а земля під ним — Міноборони. Це ускладнювало можливість розвитку летовища. Після підписання відповідних угод буде створено передумови для реконструкції аеродрому, що в перспективі дасть змогу інтенсивніше розвивати різні напрямки авіасполучень як усередині країни, так і за її межами, зробивши регіон комфортнішим для проживання та привабливішим для потенційних інвесторів.
За словами Міністра оборони генерала армії України Степана Полторака, досвід спільного використання аеродромної мережі — розповсюджена світова практика. Підписання меморандуму дасть змогу залучити зацікавлені сторони до розвитку аеродромної інфраструктури. А це своєю чергою підвищить безпеку польотів і сприятиме якісному виконанню завдань військовими льотчиками.
До речі, злітну смугу аеродрому було збудовано 1976 року, і відтоді її жодного разу капітально не ремонтували. Тож тепер з’явилася добра нагода і замінити штучне покриття, і оновити світло та радіотехнічне обладнання. І не тільки. Недавня домовленість пришвидшить процес законодавчого оформлення відведення земельної ділянки в державну власність із подальшою передачею її в постійне користування МО України.
— Землю, на якій розташувався аеродром (а це майже 300 га), закріплено за Міноборони відповідним рішенням іще 1983 року, — коментує ситуацію директор Юридичного департаменту МО України полковник юстиції Валерій Коваль. — Щоб дістати право державної власності на неї, потрібна згода облдержадміністрації, місцевих органів самоврядування тощо. Сьогодні цей процес зрушив із мертвої точки.
Андрій ЯЦИК
