Таким чином, з цього часу Велика Британія більше не є державою-членом ЄС і вважається третьою країною.
Велика Британія вийшла зі складу ЄС через майже чотири роки після того, як британці проголосували за Brexit на референдумі в червні 2016 року.
Угода передбачає впорядкований вихід Британії з блоку. Вона охоплює права громадян, фінансові питання, перехідний період, протоколи щодо Ірландії і Північної Ірландії, Кіпру та Гібралтару.
Набуття чинності угоди означає початок перехідного періоду, який триватиме до 31 грудня 2020 року. Цей перехідний період потрібний для того, аби громадяни і підприємства мали більше часу для адаптації до нових умов.
Протягом перехідного періоду Британія продовжить застосовувати закони ЄС, але більше не буде представлена в інституціях Євросоюзу.
Перехідний період може бути продовжений всього один раз на період до одного або двох років, якщо обидві сторони погодяться на це до 1 липня 2020 року.
Переговори про майбутнє партнерство між ЄС і Великою Британією почнуться після того, як країна вийде з ЄС.
Законопроект про Brexit був схвалений палатою громад Британії 9 січня. Це стало можливим після того, як на позачергових виборах консерватори на чолі з прем’єр-міністром Борисом Джонсоном завоювали абсолютну більшість місць в парламенті і в результаті змогли подолати блокування Brexit.
Після чого королева Великої Британії Єлизавета II схвалила законопроект про Brexit.
Напередодні угоду про умови виходу Великої Британії зі складу ЄС ратифікував Європарламент та затвердила Рада ЄС.