Рейтинг влади на тлі депресивних (переважно) новин з фронту й зруйнованих обʼєктів енергетики стрімко знижується
Навіть у перші місяці після вторгнення, коли геть не ясно ще було, чи здатні ми чинити тривалий ефективний опір агресорові й чи обсяг західної допомоги буде достатнім для цього, я не відчував такої депресії в суспільних настроях, як нині.
Не бачив ще останньої соціології, але враження таке, що рейтинг влади на тлі депресивних (переважно) новин з фронту й зруйнованих обʼєктів енергетики стрімко знижується. А заява Зеленського про неготовність України до літнього наступу московитів багато кого просто розчавила.
Не знаю й не можу бути впевненим, що продовження служби Залужного на посаді ГК суттєво вплинуло б на ситуацію (адже ряд факторів від армії не залежать). Але точно бачу, що для багатьох українців взаємозвʼязок між відставкою й поганими новинами з фронту є очевидним.
Сподіваюся, ви памʼятаєте, я багато разів писав, що навіть з погляду суто шкірного інтересу президента (про державний і не кажу) звільнення Залужного було величезною помилкою, адже всі неуспіхи у війні (а передбачити їх було нескладно) тепер будуть повʼязуватися з усуненням найпопулярнішого воєначальника й нищити незаслужено високий рейтинг ВГК.
Однак емоції й комплекси впливають на рішення Зеленського набагато більше, ніж розум. А жодної людини, здатної з ним сперечатися, в оточенні немає. Боюся уявити, чим це закінчиться в нинішніх надскладних умовах.
Зеленський робить усе, щоб викликати страх, паніку й небажання йти захищати Україну.
Хоча я маю враження, що основний мотив цього — не реальні військові питання, а політичні в контексті 20 травня.
Наприкінці інтерв’ю, коли журналіст запропонував йому звернутися до американських конгресменів, Зеленський висловився в тому сенсі, що не дасте грошей — Україна програє. Частково, поступово будемо здавати території, а визволяти їх — це втрачати людей.
Я чув цю відмову знаєте коли?
В його ж інтерв’ю рівно два роки тому, 30 березня 2022 року, де він сказав те саме тими ж самими словами: «Ну, це ж тільки території! Ми про людей дбаємо, а це території…».
Ти здав ці території!
Ти їх умисне здав, тому ти від них і відмовлявся, тому ти й розказував, що їх повертати непотрібно, саме тому й були такі розмови!
І зараз, коли знову запахло цією відмовою, постає основне питання: а хто зірвав повернення цих територій, коли це ще було можливо, коли можна було дуже багато відбити від ворога?
Пригадуєш, Володимире Олександровичу, як ти відкликав з півдня генерала Марченка у квітні 22-го року, коли він звільнив практично всю Миколаївщину і вже повним ходом збирався йти на Херсон?
Пам’ятаєш, як він був терміново відкликаний з фронту й був поставлений інший командувач, що слухняно виконував накази й нікуди більше не рухався, навіть Снігурівки в Миколаївській області не рухав, тому що був запрєт — партньори нєдовольни билі!
Ти пригадуєш це?
А пригадуєш, як на Харківщині, коли Залужний обманув тебе і, замість іти на Херсон, пішов по Харківщині — туди, на Ізюм, далі, і як тоді ви з Резніковим, зірвавши постачання армії, зірвали подальший наступ!
А можна було йти до Сватового, яке було без оборони. Зі Сватового — до Мілова [?], до Айдара! Рашисти втікали, можна було виходити на північні межі колишньої так званої «лнр»!
Хто це зірвав?! Тоді це можна було зробити без великих жертв, а сьогодні — не можна! Про це теж згадай!
Можемо і про дрони згадати.
Ти в інтерв’ю сказав, що ми масовий випуск дронів зробили. Ти збрехав журналістові про цей масовий випуск. Ти тут ні при чім, влада — ні при чому. Держава зробила забезпечення на 5% — ви свою частину провалили.
Бізнес робить, суспільство робить, а влада? Влада гроші собі рахує, напевне. Зараз це все засекречено, колись подивимося! Влада за ці відмиті гроші кайданки купує, автозаки.
Хто винен у ситуації? Хто в нас верховний головнокомандувач?
То хто умисно створював такі умови — і до 24-го лютого, щоб ми не були спроможні повноцінно відбивати ворожі атаки?
А особливо після листопада 22-го року, коли була зруйнована система — добра, потужна система керування Збройними Силами України, коли Зеленський її руйнував через свою «ставку», з якої до росії витікають секретні дані.
А у вересні 23-го року — пам’ятаєте, як Зеленський зреагував — ревниво, істерично, дуже сильно зашкодивши — на дуже чітку стратегію Залужного?
Залужний написав тоді статтю в The Economist — дуже твереза стаття. Там є все те, про що ми зараз говоримо, — те, що Сирський змушений повторювати.
Адже Сирський, крім того, що він вихваляє Зеленського, в усьому іншому повторює постулати Залужного, повторює спрощено, дуже поверхово, але саме їх і нічого іншого!
Поява нових посилених загроз Україні, а вони справді існують, — це тільки наслідки вчиненого Зеленським погрому в Генштабі й командуванні ЗСУ…