Третя окрема штурмова бригада ЗСУ офіційно стала Третім армійським корпусом.
Про це розповів нинішній очільник 3 ОШБр Андрій Білецький.
Там розповіли, що упродовж трьох років бригада впроваджувала технології, змінювала підхід до підготовки особового складу й створила кращий в країні рекрутинг, а зараз «настав час розширити горизонти».
«Наші плани — змінити принципи цієї війни. А значить змінити й сам хід війни на користь України. Si vis pacem para bellum. Слава Україні», — заявив командир бригади, а нині командувач корпусу Андрій Білецький.
У бригаді розповіли, що новий корпус будуватимуть на таких засадах:
бойова підготовка;
професійний сержантський корпус;
робота з управлінням, плануванням і технологічність.
В українській армії розпочався процес, про який говорили багато років: Збройні сили запроваджують нові великі формування — армійські корпуси.
Вони мають поліпшити координацію бригад та інших підрозділів під час оборони та наступів.
У військовій теорії армійський корпус — це постійне з’єднання, що складається з кількох бригад.
Головна функція корпусу – координація дій бригад у певній зоні під час наступу чи оборони. А також забезпечення своїх підрозділів ресурсами відповідно до поставлених задач та ситуації на полі бою.
До корпусу може входити від двох до п’яти бригад, а чисельність особового складу варіюється від 10 до 50 тисяч і більше бійців, залежно від країни, типу війська та задач.
Командування корпусу має у своєму розпорядженні досить багато ресурсів, щоб на власний розсуд перекидати їх на ті чи інші ділянки фронту для виконання поставлених задач.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський розповів, що корпуси замінять оперативно-тактичні угруповання (ОТУ) на фронті.
mil.in.ua
===================================
Щодо дивізій і корпусів.
Проблема створення дивізій і корпусів є нагальною, навіть перезрілою і потребує негайного вирішення, але це аж ніяк не говорить про те, що вона буде вирішена швидко і відзразу. Це досить тривалий процес і в умовах війни несе певні ризики, перш за все щодо втрати управління, що у свою чергу може вплинути на боєздатність і стійкість військ.
На мою думку, процес повинен охоплювати створення дивізій (3-4 бригади) та корпусів (2-3 дивізії та 2-4 бригади, або 6-8 бригад), варіанти можуть бути різні.
Основною проблемою формування управлінь дивізій, корпусів є відсутність кадрів відповідного рівня підготовленості. Сьогодні практично немає офіцерів, хто має досвід проходження служби на посадах начальників відділів, відділень у відповідних структурах, штабах, а тим більше у командуваннях, від слова взагалі.
Тому, як на мене, доцільно було б формувати ці управління на базі управлінь тактичних угруповань (ТУ), комплектуючи певні посади найбільш досвідченими офіцерами з управлінь бригад, не порушуючи їх згуртованість і злагодженість, які у свою чергу доукомплектовувати офіцерами за рахунок скорочення інших органів військового управління (ОВУ), що мають тенденцію до необгрунтованого розширення.
Отже, ми зберігаємо бригади як цілісні організми зі збереженою боєздатністю, що надзвичайно важливо під час війни.
Щодо управлінь корпусів, то їх формування здійснювати на основі управлінь оперативно-тактичних угруповань (ОТУ), посилюючи їх за рахунок вищих ОВУ. За умови створення «з нуля» комплектування їх здійснювати за рахунок вищих ОВУ.
Але формування дивізій (корпусів) — це не тільки формування управлінь, а це ще й комплектування з’єднань і військових частин: бойових, бойового та іншого забезпечення.
Тоді командир корпусу (дивізії) має можливість впливати на обстановку, реагувати на її зміни, надавати допомогу бригадам і брати виконання частини завдань на себе, що є підтвердженням його реального лідерства. Це не про те, щоб бути тією ланкою, що передає накази (розпорядження) «зверху» і лише доповідає про виконання завдань підлеглими «наверх».
Якщо формування так званого «дивізійного комплекту» можливо здійснити за рахунок перерозподілу сил і засобів бригад, то й «корпусний комплект» необхідно формувати заново, або передаючи частину з вищих інстанцій.
Ще одне складне питання — підготовка оперативного складу управлінь корпусів (дивізій), яка включатиме як теоретичну складову, так і практичну: злагодження (шт, ршт, сшт, кшт і т.п.). Це також передбачає наявність досвідчених викладачів (інструкторів).
Це можна організувати на базі НУОУ, або на іншій навчальній базі із залученням викладачів цього закладу та офіцерів , генералів ГШ, КСВ, командування родів військ (сил).
Вважаю, що формування корпусів у складі НГУ, ДПСУ наразі не доцільне, на крайній випадок достатньо дивизій цих структур.
Проведення всіх цих заходів оптимізує та покращить якість та ефективність системи бойового (оперативного) управління, забезпечить успішне виконання завдань, посилить прояв лідерства командирів (командувачів), їхню відповідальність за результат виконання завдань і створить умови для ПОСЛІДОВНОГО КАР’ЄРНОГО ПРОСУВАННЯ офіцерського складу, що в свою чергу впливатиме на підвищення їх професійного рівня кваліфікації і досягнення майстерності.
Що стосується зміни чисельності ЗС, то на мою думку, кількість штатних посад достатня, але вкрай потрібне доукомплектування вакантних посад.
Командування корпусу має у своєму розпорядженні досить багато ресурсів, щоб на власний розсуд перекидати їх на ті чи інші ділянки фронту для виконання поставлених задач.