Добрий вечір всім!
Завдяки увазі численних самопроголошених «фанатів Ізраїлю», які, схоже, сповнені рішучості зберегти враження про себе як про найгірших у сліпому расизмі, ненависті та всіх інших видах найглухішого екстремізму наших днів, я був позбавлений можливості стежити за розвитком подій війни в Україні у своїй звичайній манері. Зрозуміло, скоро вийде Don’s Weekly, і він, як завжди, всебічно висвітлюватиме події. Отже, дозвольте мені цього тижня спробувати зосередитись на кількох «невралгічних» точках на лінії фронту.
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
Я затримався з роботою над повітряною війною, тому дозвольте мені згадати, як мені здається, «найбільшу новину» тижня щодо цього. Після втрати двох Су-35 (росіяни кажуть: через власні ЗРК, але я в цьому маю сумніви) ВКС перекинуло дві ескадрильї 98-го змішаного авіаційного полку з Мончегорська на авіабазу Бальбек. Обидва оснащені МіГ-31БМ, які зараз здійснюють інтенсивне бойове повітряне патрулювання над окупованим Кримом. Очевидно, це реакція на безперервні удари ЗСУ за допомогою Storm Shadow/SCALP-EG: через більшу експлуатаційну висоту і вищу максимальну швидкість МіГ-31 з більшою ймовірністю перехоплять Су-24, що наближаються, на великих відстанях.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Куп’янськ-Сватово-Кременна… було відносно тихо — за винятком рідкісних вибухів російських ОБТ у районі між Сватовим та Кремінним (див. фото нижче, зроблене близько 5 жовтня).
Проте обидві сторони ввели свіжі підрозділи, особливо росіяни, які зараз підтримують велику концентрацію артилерії за цим сектором (близько чотирьох артилерійських бригад та двох ракетно-артилерійських бригад).
Росіяни, здається, повернулися до посилення тиску вздовж річки Жеребець, але я все ще отримую надто мало інформації з цього району, щоб мати змогу серйозно проаналізувати її. Хіба було гарне відео, на якому видно ефектний вибух якогось Т-90М, підбитого українським ATGM.
Бахмут. південь … у районі Кліщівки росіяни на початку цього тижня провели серію, як повідомляється, масованих контратак. Усі були відбиті, і справді: українцям вдалося вистояти. У районі Андріївки українцям також вдалося продовжити поступовий наступ (схід залізничного насипу).
Курдюмівка… це був тиждень запеклих боїв, коли українці відмовлялися втягуватись у боротьбу за руїни села – навіть якщо росіяни утримують лише його східну частину. Натомість вони флангують на північ від нього – і, зважаючи на все, південніше, в районі Озарянівки. Тим не менш, розчищення пересіченої місцевості на північний схід та схід від Курдюмівки та Зеленополя, ймовірно, займе деякий час, особливо якщо врахувати, що росіяни перекинули на цю ділянку 51 полк ВДВ.
УКРАЇНСЬКИЙ КОНТРНАСТУП
Загалом… це був ще один тиждень важких боїв у трикутнику між Роботино, Новопрокопівкою та Вербовим, і в мене міцніє відчуття, що війська серйозно втомлюються та відчувають дедалі більший дефіцит техніки. Єдине, що справді працювало там «добре» цього й минулого тижня, — це артилерія ЗСУ.
Таким чином, не дивно, що українці втратили деякі позиції (цитата: «дві живі огорожі») на північ від Вербового і не досягли суттєвого поступу в Новопрокопівці або вздовж протитанкових ровів на південний схід від неї. Як і деякі військовослужбовці ЗСУ, я, як і раніше, вражений резервами росіян: якраз коли ця проклята висота 166 вже була готова впасти, цього разу вони ввели в бій 387 МСР. Те саме було і в районі Копані, на захід від Роботино: українці знову займали там позиції, коли росіяни повернули на місце події 810-у бригаду морської піхоти: звичайно, зараз це не що інше, як батальйон з точки зору того, як мало у них військ, але всю «гру» з їхнього пошуку та розстрілу доводиться починати заново.
Леопард-2 із 47-ї бригади в районі Новопрокопівки.
Є одна річ, про яку мене питали кілька разів цього тижня, і яку я не можу пояснити – це «виборча політика» ЗСУ. «Старі», досвідчені в бою бригади воюють у районі Бахмута вже 5-6 місяців, не виводячись на відпочинок та реорганізацію. Тим паче на переоснащення західним обладнанням. Все поповнення йде до «нових» підрозділів на півдні, останнім поповненням яких стала 14-та бригада «Червона Калина» (Національна гвардія). Схоже, найближчим часом цей підхід не планується змінювати.
І на тлі всього цього різні персонажі розповсюджують фейкові новини про нестачу військ у ЗСУ.
Тепер немає жодних сумнівів: певні висновки ґрунтуються на сильному виснаженні дуже конкретних підрозділів. Особливо багато поранених було цього літа.
Однак, насправді, якщо у ЗСУ чогось і «вистачає», то це військо. Критично не вистачає конкретних одиниць техніки (ви знаєте мій звичайний список), боєприпасів (для мінометів) та приладів нічного бачення. Але те, що у ЗСУ не вистачає військ – це вже було б великою новиною, хоча б тому, що вони ще мають щонайменше дюжину бригад у тилу чи резерві.
Так от, у чому причина і такої «кадрової політики», і голослівних чуток? Вибачте, не маю жодного уявлення.
