Схоже, Том Купер втомився від нашої війни більше, ніж бійці ЗСУ. Будемо сподіватися, що всі ворожі наступи, про які він пише і яких не так вже й багато, незабаром будуть ліквідовані. А наші прориви, про які він пише теж, переростуть у значно більші успіхи.
Всім доброго ранку! [Опубліковано 8.06 о 10.00 за Києвом].
Загалом, війна в Україні зараз – це масштабна битва на виснаження з локальними наступами та контратаками з обох боків, результатом яких є значні втрати. Крім однієї місцевості (деталі – нижче), більша частина протистояння це совання «вперед-назад» і «артилерійські дуелі». Наслідки, як правило, тимчасові й залежать від того, яка зі сторін отримала підкріплення, в якому місці та коли.
«Єдиним винятком» є нова ідея генерала жидко (всупереч давнішим повідомленням він не «замінив» дворнікова, а діє під його керівництвом, координуючи дії суто на Донбасі. Ну й дворнікову всуціль бракує вигадливості: це саме через його командування всі оті нещодавні лобові атаки не принесли жодних успіхів). Так от, новий «генеральний» план жидка – це вже, певно, російський «план Д» – полягає у черговій спробі 29-ої загальновійськової армії рф закрити Сєвєродонецький мішок, але з нового напрямку.
з’явилися нові відео, де бачимо додаткові поїзди, що везуть важку російську артилерію в напрямку України. Та цих трьох стоп-кадрах із одного з них, наскільки можна зрозуміти, укомплектовані батареї 2С7 [самохідна 203 мм. гармата «Піон»] та БМ-27 [220-мм система залпового вогню «Ураган»], а також відповідна допоміжна техніка].
БИТВА ЗА ДОНБАС
Харків… десь 4-5 днів тому армія рф розпочала нову контратаку – цього разу в південному напрямку. Писали, що вони захопили Руські Тишки, Черкаські Тишки, Петрівку та Перемогу й рухалися на Михайлівку та до Шестакового й Федорівки, таким чином загрожуючи перетяти дорогу Т2104, що з’єднує Харків та Старий Салтів. Іншими словами, це серйозна контратака, за участі десь 6-7 батальйонних груп та значної підтримки артилерії, метою якої є змусити українські сили відступити від ріки Оскіл, а також від російського кордону й, зокрема, Вовчанська. Чого не знаю, то це, що там у Терновій: вчора не знайшов про це жодних повідомлень.
У принципі, це зусилля сил рф доволі безглузде, оскільки 155-мм гаубиці, нещодавно надані НАТО, можуть досягнути головних російських складів боєприпасів у Куп’янську, Сватовому та Старобільську зсередини контрольованої українцями території на захід від ріки Оскіл та на південь від Сіверського Дінця. Питання, чи знайдуть українські війська можливість регулярно обстрілювати залізниці в радіусі 35 кілометрів і далі. Зараз про це не йдеться, бо всі нові гаубиці задіяні в відбитті нових російських атак – як от, наприклад, оця, про яку далі.
Ізюм… після низки українських успіхів у обороні за останні кілька тижнів, от уже кілька днів з південно-східного напрямку від міста надходять погані новини. В попередньому своєму звіті я вказав на чутки, що, начебто, українці покинули Студенок: на жаль, це виявилось правдою – й негативні наслідки теж не забарилися. За час цього відступу росіяни зуміли полагодити залізницю від Куп’янська до Студенка – якраз щоб дати дворнікову з жидком можливість перекинути сюди цілковито нову частину: 29-ту загальновійськову армію.
Внаслідок появи такого підкріплення, українські частини останніми днями відступили ще з кількох важливих пунктів. Наприклад, 4 чи 5 червня вони відійшли з Довгенького, а тоді росіяни нанесли масований удар по Святогірську. Звісно, українці відступили організовано й висадили в повітря міст до Богородичного. Втім, це все одно здивувало, бо Святогірськ був надзвичайно добре укріпленим. Натомість, вранці 6 червня частини рф взяли під контроль більшість міста.
Вранці 7 червня росіяни розпочали атаку Долини й можливо таки взяли його, перш ніж наступати на Богородичне з заходу – та ще й із дороговартісною підтримкою вогнеметних систем ТОС-1. Я не певен, що український гарнізон все це витримає.
Тепер трохи аналізу… Принаймні можемо констатувати, що задуми дворнікова та жидка в цій частині фронту доволі зрозумілі. Так, частини рф захопили Лиман і досягли Сіверського Дінця в районі Райгородка. З іншого боку, якщо вони спробують у тому місці форсувати Сіверський Донець й рухатися з північного сходу на Слов’янськ, то їх, вочевидь, чекатиме така ж катастрофічна поразка, що й місяць тому [Купер має на увазі кілька розгромлених спроб форсувати Сіверський Донець в районі Білогорівки – перекл.]. Натомість, 29-та ЗВА, як видається, має завдання прорватися крізь дуже проблемний район між Студенком та Святогірськом і досягнути територій на північ від залізниці та дороги, що з’єднують Барвінкове та Слов’янськ. Українці, звісно ж, перекинуть сюди підкріплення, щоб відбити наступ, сподіваючись, що їхні підрозділи, котрі вже є на даній території, протримаються до підходу резервів – але якби в росіян залишилася хоча б якась можливість аналогічно атакувати ще й із півдня… [В попередніх звітах Купер писав, що сил на таку одночасну атаку в рф бракує й вони самі постійно перекидають більш-менш придатні до бою частини з одного напрямку на інший – перекл.].
Фронт над Сіверським Дінцем… Ситуація між Старим Караваном та Райгородком, схоже, упродовж останніх 2-3 днів стишилася: росіяни заявляють, що витіснили українців на південь від Сіверського Дінця (і то на всій території між Райгородком та Стародубівкою), проте я не певен, що це цілковита правда. Лінія фронту вздовж Сіверського Дінця між цим районом і аж до Сєвєродонецька у ці дні затихла, проте українці втримують плацдарм на північ від ріки в районі Озерного.
Сєвєродонецьк… 3-4 дні тому в місто були введені підрозділи ще однієї української бригади. З допомогою свіжих сил оборонці, найперше, вибили росіян із центру міста. Тоді й росіяни підтягнули підкріплення – головним чином, сепаратистських резервістів – контратакували й витіснили українців із кількох вулиць. Але українці, тим часом, атакували ще й далі на схід і захопили Мельолкіне та Воронове [східні околиці Сєвєродонецька – перекл.], а може навіть досягнули лісів у напрямку на Новоохтирку. Проте наступна контратака росіян змусила їх відступити до Воронова та Борівського. Вчорашні повідомлення стверджують, що українці таки відступили з Метьолкіного, проте тримають Воронове…
Що мене дивує, це як український Генштаб умудряється належно постачати гарнізон у Сєвєродонецьку боєприпасами, водою та харчами. Будемо, однак, сподіватися, що українське командування не лише займатиметься Сєвєродонецьком, але й триматиме на думці, що відбувається на заході в районі Слов’янська; і що там також знайдеться достатньо резервів – більше ніж лише 3-тя та 4-та танкові бригади й 1-2 бригади тероборони.
Попасна… упродовж останніх 3-4 днів росіяни відтягнули усі свої потрощені підрозділи з Попаснянського виступу й замінилиїх кількома своїми «свіжими» батальйонними групами. Ну, наприклад, те, що залишилося від двох БТГр 31-ої бригади ВДВ (76-ої дивізії ВДВ), відступило, а на його місце заступила одна БТГр з 61-ої бригади морської піхоти. Нові війська потрібні, щоб спробувати оточити українські сили в Золотому на північний схід від Попасної (цю спробу вже робили – вона дуже дорого обійшлася й не дала жодних корисних результатів, хоча містечко обороняє «всього лиш» один батальйон тероборони, в якого особливо й немає важкого озброєння). Потім росіяни планують знову спробувати перерізати дорогу Т1302 між Бахмутом та Лисичанськом. Щоб уберегти цей свій наступ від українських контратак (та коректувальників артилерії) з півночі, вони знову зайняли принаймні західну частину Врубівки, атакували Миколаївку далі на північний захід. Учора вранці з’явилися повідомлення, що частини рф дійшли до Берестова, а отже таки взяли під контроль дорогу Т1302 у тому районі.
На південь від Попаснянського виступу росіяни спробували атакувати Вуглегірську електростанцію, проте, як повідомляють, відступили зі значними втратами.
Авдіївка… пишу про неї, бо почали ширитися чутки, що росіяни захопили це містечко: аж ніяк – 9-ий полк сепаратистів днр все ще перебуває (доволі) далеко.
ПІВДЕНЬ
Давидів Брід… Підтягнувши підкріплення, росіяни поновили спроби відрізати утримувані українцями плацдарми уздовж ріки Інгулець, здобуті в успішних наступах на Андріївку (південь) та Давидів Брід (північ) – обидва масовано обстрілювали з артилерії та Су-25. Поки що їм не вдалося добитися нічого більшого, ніж зупинити просування українських військ на Брускинське та Костромку. Доки фланги українських сил тримаються, все буде чудово. Але як ні…
Від 6 червня українці заявляють про наступ на першу лінію російської оборони під Херсоном і просування на 10 км., а також про звільнення села Благодатне, що за 35 км. на північний захід від Херсона. Видається, що це була підтримана артилерією успішна піхотна операція, що трохи дивно, зважаючи на значну концентрацію російської артилерії в цій частині України.
Але цей наступ не був аж таким безпроблемним: здається, росіяни завдали втрат одній із атакуючих бригад, обстрілявши її з артилерії та Су-25. Принаймні це можна «прочитати між рядків» у цьому відеорепортажі [чесно кажучи, ми тут такого не чуємо – послухайте ще ви – перекл.]
Переклад:
Rostyslav Semkiv
Том Купер — австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.
