Диспозиція зрозуміла. «Право» грубої сили руйнує наш світ. Росіяни виписали собі ліцензію на вбивство українців і їм не потрібен «casus belli», а якщо й потрібен – то лише для спілкування з Трампом, який анонсує російські удари по Україні. У росіян з цим все відлагоджено – натреновані поколіннями ідеологи війни вам швидко пояснять, що вбивати людей – навіть, немовлят у ліжечках, під час масованої ракетно-дронової атаки – це споконвічне, священне право російського народу з його великою культурою Достоєвського, Толстого і Чайковського.
Дивлячись на цю картину палаючого Києва, Дональд Трамп, напевно, лише скаже: «Ну, так вони ж вдарили по бомбардувальникам. Тепер їх гарненько розбомбили «як слід». Дональд Трамп не зважає на те, що Росія нас вбиває вже 12-й рік, а більше трьох років інтенсивно руйнує українські міста звірячими обстрілами з цих самих бомбардувальників. Це все-одно, якби Франклін Делано Рузвельт, під час оборони Британії, сказав щось таке: кажете «Люфтваффе» бомбардує британські міста і зруйнували центр Лондона? Ну так британці ж вдарили по заводу «Мессершмітів». Ось, тепер «вигрібають».
Світ демократії виявився не таким, як ми його собі уявляли – світом, у якому цінності є непорушними. З відповідними лідерами. Які за жодних обставин не підігрують вбивцям і руйнівникам. Маскуючи свій страх і жадібність, посилену бажанням добряче заробити. Свого часу вже згадана Британія «висіла на волосині». Захисникам островів не вистачало, навіть, звичайних болтових гвинтівок, а народну самооборону вони озброювали металевими піками. Але Черчилль не пристав на умови Гітлера з розподілу світу і не виправдовував окупацію європейських країн тезами геббельсівської пропаганди.
Світ демократії виявився слабким. Не лише фізично, а й морально. Новообраний президент Польщі Кароль Навроцький однією з перших своїх заяв вдарив по надії України на європейське майбутнє. Він запевнив своїх угорських колег, що зараз проти вступу України до ЄС. Отже, Навроцький і Орбан – проти вступу України до ЄС. Трамп і компанія – проти вступу України в НАТО. Не на часі. Треба враховувати інтереси Росії. Не можна сказати, що Україна зовсім не потрібна нашим західним партнерам. Певний інтерес до України вони мають. Трамп – до українських природних копалин, угоду про спільне використання яких вже підписано. Навроцький і його польські однодумці, напевно, як до країни-буфера. Основне призначення якого – відмежовувати агресивну Росію від їхніх чудових охайних будиночків. І вічно тримати удар від новітньої імперії зла. Щоби російський танк однієї поганої ночі, а росіяни часто діють вночі, або на світанку, як це сталося на початку масштабного вторгнення в Україну, чисто випадково не розвернувся на подвір`ї президента Польщі Кароля Навроцького. Можливо, Кароль сподівається, що його країну захистять західні партнери. Дай Боже. Але і це вже в історії Польщі було — десятиліття окупації спочатку гітлерівськими нацистами, а потім російськими комуністами.
Україна працює бампером, буфером і хвилерізом вже 12-й рік, амортизуючи удари Росії на собі. Навіть Генсек НАТО Марк Рютте несподівано заявив, що припинення бойових дій в Україні несе загрози для країн НАТО. Бо дозволить Росії накопичувати зброю вже проти країн Альянсу. «Хвилеріз» Європи стоїть попри фронтальні «м`ясні» штурми росіян і удари по глибокому тилу, під час яких Росія б`є стратегічною авіацією, крилатими ракетами, балістикою і переробленими іранськими дронами-вбивцями по сплячих мирних людях. Київ цієї ночі знову був у вогні. А велика західна цивілізація, як на мене, досі не збагнула, що демонстрація слабкості країн НАТО лише посилює ризики для цих самих країн. Адже Путін вже озвучив свою умову для країн, які свого часу вже дочекались російських танків у своїх столицях: блок НАТО має відкотитися до кордонів 1997 року! Ну що, наші дорогі західні сусіди – ви вже готові передати зброю росіянам і марширувати у російські концтабори? Думаєте, я вас лякаю? Жодним чином. Я просто нагадую старе, як європейська цивілізація, прислів`я, виголошене ще древніми греками: «Все може бути, бо все вже було». Просто згадайте, що росіяни з вами робили у Катині. І чому вони вам не передали рештки президентського літака, на якому загинув Лех Качинський і майже все керівництво Польщі?
Російські дрони і ракети вже залітають у повітряний простір країни ЄС і НАТО. І це викликає певний дискомфорт у західних політиків. Які БОЯТЬСЯ дати наказ своїм військовим збивати те, що мало б бути збито на законних підставах. А новообраний президент Польщі, в унісон із своїм угорським колегою – прем`єром Орбаном говорить про те, що він зараз проти вступу України до ЄС. Цікаво, що було б з Польщею, якби свого часу французи чи німці були проти її вступу до ЄС? Я пам`ятаю, якою була Польща після комуністичного паралічу. Згадую продуктово-товарні колони машин з України. І поляків, які ледве під колеса не кидались з вигуками «Co masz na sprzedaz?» За знецінені польські злоті люди в Польщі купували все – від ковбаси до кольорових телевізорів львівського заводу «Електрон». А вже за кілька років їх прийняли в ЄС. І тепер новообраний президент Польщі, з висоти свого геополітичного становища, виступає проти вступу до ЄС України. Зернове питання, яке можна вирішити й в інтересах польських фермерів, переважає і питання оборони, й інстинкт самозахисту. Але дякую панові Навроцькому вже за те, що він збирається й надалі підтримувати Україну. Принаймні, розуміє, що буфер має бути міцним і тримати удар. Багато ударів впродовж багатьох років.
Сьогодні Київ вчергове горів від російського обстрілу. Треба віддати належне росіянам – вони справді вміють знищувати цивілізацію. Випалювати вогнем квітучі міста. Вбивати людей. Я бачив, як російська армія знищувала Бахмут. Місто, у якому навіть під обстрілами працювали всі комунальні служби, лікарні, вчасно вивозили сміття і на центральній алеї висаджували троянди. Але чорний від кіптяви «русскій мір» вже насувався на місто, у якому ще працював водогін, електропостачання, ринки і дитячі садочки. Зараз «русскій мір» насувається на світ «різнокольорових метеликів». На Європу. Світ яскравих ілюзій проти світу іржавої броні, вихлопу солярки й гарі спалених росіянами міст. Моралі в цій статті не буде. Бо багато хто в Європі думає, що в разі загибелі України, Росія чемно зупиниться де треба і привітає своїх колег — польських, словацьких, угорських, румунських, молдовських прикордонників армійським салютом. На Заході дехто вважає українців травмованими війною і тому необ`єктивними. Навіть статті про цю війну, на думку багатьох західних редакторів, мають писати люди «не упереджені», тобто – іноземці. Ну що ж, з цим нічого не вдієш. У кожного в голові свій мозок. Але ви маєте знати, що у вас був і ще є шанс врятувати свій світ. Без України це зробити буде значно важче. Майже неможливо.
