Огляд австрійського воєнного аналітика Тома Купера про вчорашній та початок сьогоднішного дня

«Доброго ранку всім!

Ось мій огляд за останні 24-36 годин. [Опубліковано 9.03 об 11.40 за Києвом – перекл.]

СТРАТЕГІЯ

Потрохи стомлююсь від американо-польських суперечок про поставки МіГ-29 в Україну. Спершу якісь популісти в Варшаві оголосили, що вони готові негайно перегнати всі польські МіГи в Рамштайн (це головна американська авіабаза в Німеччині), потім Пентагон – помітьте, Пентагон, а не Держдепартамент (всупереч тому, що всі кажуть, саме Пентагон заправляє міжнародною політикою в США) – заявив «ми не знаємо, про що ви говорите».

Вочевидь, все мали організувати напів легально. МіГи повинні були просто «зникнути», а на їх місця з’явилися б зужиті F-16 зі США. Та й по всьому. Така собі «свята брехня». …АЛЕ популісти не можуть нічого зробити нелегально – тому що вони зацікавлені набрати побільше очок у очах електорату: ну точно, давайте спровокуємо Третю світову, щоб пару-трійку популістів могли залишатися при владі.

Що поробиш… натомість, ось дещо тим, хто любить «вибуховий контент»:

Побачити загальні підтверджені втрати в техніці можна, перейшовши за посиланням на блог Oryx:

[Там дуже суперечливі цифри, але йдеться лише про точно підтверджені втрати – з обох боків; якщо загалом, то російські війська втратили 949 машин всіх видів, а українські 275 – перекл.].

Ці дані корисні, оскільки так можна вирахувати коефіцієнт «виграш-програш», який зараз принаймні щодо бойових машин 3,5 до 1 на користь української армії.

ОСОБИСТА ПРИМІТКА

Оскільки всі мої окремі ламентації перестати мене френдити провалилися (кількість 5000 перейдена вже 5 днів тому, а я все одно отримую по 150-200 запитів щодня), мушу сказати ще тут: якщо вам не важко, будь ласка, просто натисніть «follow». Зараз я не маю часу знайти якесь інше рішення.

ПІВНІЧ

«Росіяни повернулися». 35-а армія наступає піхотними відділками з заходу: упродовж останніх двох днів вони витісняють українців з Бородянки, Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Копилова та Демидова… Йдуть жорстокі вуличні бої за кожен будинок, численні випадки рукопашної; втрати значні – з обох боків.

Далі на південь українська 14-а механізована бригада з перемінним успіхом винищує залишки підрозділів ВДВ тої ж 35-ї армії в районі Макарова: таким чином, поки що траса, що пов’язує Київ із заходом, залишається блокованою.

ПІВНІЧНИЙ СХІД

Жорстокі бої йдуть довкола Чернігова, проте особливо на півдні, де росіяни перерізали останній наземний зв’язок між цим «вогнищем опору» (утримуваним приблизно трьома українськими бригадами [це може бути від 4.000 до 15.000 бійців – перекл.]) та рештою України. Так само точаться бої на сході, де 90-й танкова БТГ російської 41-ї армії зробила спробу зайти в місто, проте була відбита.

Далі на південь є ще один великий осередок опору, утримуваний українськими військами довкола Ніжина. Вони тримаються і я не думаю, що там ближчим часом щось відбуватиметься: росіяни мають клопоти на інших напрямках.

На східних підступах до Києва, як того й слід було очікувати, 2-а танкова армія, вочевидь, разом із 15-ю гвардійською мотострілецькою бригадою, по трасі М01, яка з’єднує Київ з Черніговом, досягнула вчора Богданівки – це 15 км. до Києва. (Відповідно, далі я події на цьому напрямку переношу в розділ ПІВНІЧ). Видається, що 1-а українська танкова витримала концентровану трибічну атаку 41-ї мотострілецької та 2-ї танкової армій і відступила… «кудись в район Києва».

Десь далі на схід безнадійно застрягла російська 1-а танкова армія: вона все ще відбиває українські контратаки з південного флангу. Її славетна «Таманская» гвардійська механізована дивізія – підрозділ, знаний за участю в парадах перемоги у Москві – не може зробити нічого путнього взагалі. Пригадую, ще в 80-х говорили, що це підрозділ тільки для парадів та військових шоу. Але те, що вони роблять зараз … ой-йой … доки 2-а танкова вчора на всіх парах прямувала до Києва, «Таманская» не змогла взяти навіть Прилуки. Щиро кажучи, як завше, я дуже сумніваюся, що командування дивізії знає, де зараз її підрозділи.

Ще далі на схід (не на південь) не менш відома 4-а танкова «Кантєміровская» дивізія [тієї ж 1-ї армії] полишає по собі довжелезний слід із підбитих Т-80 на всьому проміжку від Конотопу (досі в українських руках) до Ромнів. Іншими словами, 1-а танкова не виконала своїх воєнних завдань навіть на третину.

Суми оточені її підрозділами, їх масовано обстрілюють із землі та бомбардують з повітря, проте захисники тримаються. Гарнізон навіть здійснює рейди проти російських колон постачання, котрі намагаються пройти біля міста. «Гуманітарний коридор» вчора дійсно відкрили й 3.500 цивільних були евакуйовані, проте зразу потому знову почались атаки. Як я писав кілька днів тому, ми побачимо ще багато таких шахрайств, доки все це триває, – для того є дві причини: російська пропаганда («ми евакуюємо бідних цивільних, яких використовують як людський щит») і розширення можливостей для масованих атак («цивільні евакуйовані, в місті залишилися тільки терористи, тому ми можемо бомбардувати й обстрілювати, як захочемо»).

Зважаючи на ситуацію, північний фланг російської 6-ї армії перейшов до оборони. Навіть до відступу: після здобуття контролю над Чугуєвом, українська армія заявила, що її підрозділи просунулись на 10 км. на північ. Учора росіяни відповіли спробою висадки десанту з гелікоптерів у Вовчанському районі, проте ця безглузда атака завершилася хіба панічним відступом залишків ВДВ. Щось десь мені підказує, що командир 6-ї армії буде наступним російським генералом, «убитим кулею нацистського снайпера». [Автор регулярно натякає, що за невдачі генералів РФ знищують свої – перекл.].

СХІД

20-а російська армія досягла Ізюма та Рубіжного з півночі й ослабленій українській 53-я механізованій бригаді, схоже, не вдасться її зупинити. Видається, росіяни хочуть оточити Сєвєродонецьк та Лисичанськ. За Ізюм йде запекла битва й українців поволі витісняють з міста. Я не знаю, чи це добра ідея для українських військ далі на південь – уздовж решток позицій на лінії розмежування [тобто довоєнних позицій між ЗСУ та ДЛНР – перекл.] – дозволити ворогу обійти свій північний фланг: принаймні я маю сумніви, що цю війну вирішать переговорами «вчасно», щоб їм можна було доти витримати блокаду. З іншого боку, в них там прекрасні оборонні споруди, в яких можна почуватися цілком безпечно.

Маріуполь – це кривава рана. Повідомляють про шалені бомбардування російської артилерії, масштабну руйнацію, тіла на вулицях… Що тут казати: близько 400.000 мешканців відрізані від води, електрики, їжі та інших припасів. Погоджуюсь із тими, хто вважає тепер це місто ціллю №1 для росіян – важливішим за Київ та Одесу. Це ж дало б їм сухопутну дорогу в Крим. Цілком виправдано з воєнної точки зору, російські частини наступають а аеропорт з півдня й через Старий Крим – на південь. На сході від міста вони зайняли Талаківку та Широкіне.

На північ від Маріуполя українські війська відбили Волноваху (вочевидь, у процесі розгромивши кращу частину сепаратистського батальйону «Спарта») і, як видається, рухаються на Старий Крим. Це сміливо, проте я сумніваюся, що в них є досить сил, щоб зняти облогу Маріуполя вже зараз: останні підрозділи 54-ї механізованої бригади захищають лінію розмежування, а 56-а мотострілецька заслабка, щоб виконати таке завдання. Більше того, росіяни, як видається, наперед намагаються обійти українські сили з флангу, рухаючись на Розівку за 15 км. на північ, а тоді на схід – тобто огинаючи східний фланг 56-ї армії.

ПІВДЕНЬ

Для росіян це напрямок, пов’язаний з численними «мусить». 58-а армія генерала Зуська мусить пробитися на захід, мусить досягти Одеси, мусить те, мусить се. Так наче 58-а це єдина російська армія, що здатна битися. Тому зараз, майже напевне через тиск керівництва Західного військового округу, після невдалих спроб взяти Вознесенськ та Миколаїв, Зусько запустив новий наступ – просто на північ. Швидке просування, звісно, «тішить» його батальйонних командирів, проте стан справ на західному фланзі 58-ї армії буквально за крок до катастрофи: кинутись на одне місто; втратити війська; кинутись на друге; втратити війська; а тепер залишити частину військ на підступах до цих міст, а самому наступати в зовсім іншому напрямку?

Нема нічого кращого, ніж розпорошити свої сили на великій території й дозволити ворогу порозбивати частини одна за одною … а, звісно, «все буде прекрасно», адже Західний округ надіслав підкріплення: цілий поїзд з батальйоном ВДВ (плюс пару броньовиків – БМД-4, БТР і т. д.). Це їх зазняли місцеві вчора на виїзді з Криму. [Вочевидь, відео про «бронепоїзд» — перекл.]

Тим часом, українці, що продовжують укріплювати Вознесенськ та Миколаїв, схоже були застигнуті зненацька. Більше того, їхня 17-а танкова бригада застрягла десь під Херсоном й не проявляє себе ніяк от уже тиждень: або вона зазнала серйозних втрат у попередніх боях, або лише частково мобілізувалася до дальших дій (здається, росіянам навіть вдалося щось захопити з її складу), або ж її командир вирішив дарувати Зуську повну свободу дій. Зважаючи на дії цього підрозділу від початку війни, я схиляюся до останнього.

І ще краще: зав’язнувши в операціях на заході, Зусько водночас віддав наказ відновити наступ на сході. Відтак, від учора східний фланг 58-ї армії виступив до Пологів та Гуляй-Поля – вочевидь, з метою виходу в тил українським силам, які тримають лінію розмежування.

Відтак, про Запоріжжя зараз можна не хвилюватися. Принаймні якийсь час».

Оригінал тут: https://www.facebook.com/keksifarm.hayday