Україна нарешті повернула з Нідерландів Скіфське золото. Велика культурна перемога. Та це — лише маленька частина з нашої втраченої культурної спадщини. На 10000% більша частина вкрадена починаючи з 18 ст. до Ермітажу, Державного історичного музею Росії, приватних колекцій російських елітаріїв. Вивезені десятки тисяч одиниць культурної спадщини: https://texty.org.ua/d/2023/stolen_heritage/ Окрім того вивезені численні літописи, рукописи, ікони, картини, реліквії.
Сам Оркостан ніякого відношення ні до Русі, ні до скіфської доби не має. В свій час шамани цих племен вигадали якихось «сибірських скіфів», от тільки в Ермітажі десятки тисяч артефактів не з курганів Новосібірска, а з курганів Чортомлика, Куль-Оби, і всієї території України. Бо сучасник Скіфії Геродот чітко окреслює Скіфію: виключно територія нинішньої України:
— «Їхня країна рівнинна і рясніє травою і зрошується водою багатьох річок, яких стільки, скільки каналів у Єгипті. Я назову тепер ті з них, які найбільш відомі і судноплавні від самих своїх джерел. Це Істр (Дунай), а потім Тірас (Дністер), Гіпаній (Південний Буг), Борісфен (Дніпро), Пантікап, Гіпакірій, Герр і Танаід (Дон)».
І історіографія самого Києва уже в 12 ст прекрасно знала, що Велика Скіфія — це земля сучасних киянам уличів і тиверців, їхня столиця Пересічень (за Рибаковим на місці сучасного м. Дніпро) і їхні міста в нижній течії Дніпра, Бугу, Дністра:
— «Гради их до сего дня, да то ся зваху от Грек Великая Скуфь»(с).
Імперські ідеологи десятиліттями нав’язували казочку, що «зв’язку Скіфії з Руссю не існує».
А насправді кияни в 12 ст. власний політичний проект позиціонують як «Велика Скіфія»:
— «Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. Ці всі називалися «Велика Скіфія».»
Історико-ідеологічний твір київського літописця чітко позиціонує нашу державу в ті часи, як правонаступника Великої Скіфії.
А що греки? А вони теж бачать, що на них ідуть роси-скіфи:
— «Володар Риму послав Калокіра до Тавроскіфів, які зазвичай звані Россами».
— «…Але зі Святославом, ватажком раті Россів, він наважився примиритися…». Або в іншому місці: «…Святослав (Сфендосолав – так називався начальник Таврів)…»(с). Або «тавроскіфи взяли Херсонес». — це вже про взяття/звільнення Володимиром «сокрального» Херсонеса.
Це все всілякі «історики» оголошують не вартим уваги, «скіфи» у численних сучасників оголошуються просто таким синонімом «варвари». Але і тут облом. Етнонімія і політична географія чітко співпадають: країну росів князя Ігоря, Святослава, Володимира у 10 ст. греки називають — Скіфія:
— «… (Святославу:) З усією раттю загинеш у цій країні і жодне вогненосне судно не прийде в Скіфію з звісткою про жорстоку долю, що спіткала вас»». Або «посланий до Тавроскіфів Патрикій Калокір, що прийшов до Скіфії, сподобався начальнику Таврів» (про Святослава).
А у 18 ст. німкеня Катерина наказала вигадати для конгломерата неслов’янських фіно-угрів модну «давню історію». Але оглянулися, а доказів цим «очєркам історії прєімущіствєнно росії» не існує. Археологія племен у джунглях Залісся бідненька. Київські літописи (авторства дійсних «русічєй») щодо території Московії чітко вказують: етнічно чужі племена, київські конкістадори завоювали і беруть данину:
— «А по Оці-ріці, де впадає вона у Волгу, [сидить] окремий народ — мурома. І черемиси окремий народ, і мордва окремий народ. Бо се тільки слов’янський народ на Русі: поляни, деревляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани,— бо сидять вони по [ріці] Бугу,— а потім же волиняни.
А се — інші народи, які данину дають Русі: чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, перм, печера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, ліб. Ці мають свою мову».
Чорним по білому — племена ці не є ні руссю, ні слов’янами: платять данину. І ця чудя-меря служила в армії політичного проекту Велика Скіфія, як в британців — шерпи і індуси.
Сучасною мовою — КОЛОНІЯ.
І от саме тому ці племена без історії наші старі літописи і історичні артефакти викрадають, спалюють Києву його давні першоджерела і діють своїм ісконним способом описаним ще їхнім поетом Пушкіним:
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Обобрать гонца велят;
Допьяна гонца поят
И в суму его пустую
Суют грамоту другую
Дикуни без історії через комплекс меншовартості вигадують собі всяких «рускіх етрусків, які побудували піраміди», а насправді просто крадуть собі давню історію сусідів.
Так от.
Ніякому путіну «історічєскоє єдінство рускіх і українцев» ми обгрунтувати не дамо. Руські і українські це одне й те саме. А ви — неслов’янські племена.
А по-друге, ми маємо повернути не тільки скіфське золото з Нідерландів. Ми маємо повернути всю вкрадену культурну спадщину. Це буде ключовим пунктом репарацій для москви у її майбутній капітуляції.
