Вляглися всі пристрасті всередині та зовні країни, президент повернувся з міжнародного турне та вже о 7 ранку сидів у себе в кабінеті, чухав зарості на лиці та час від часу потилицю. До кабінету зайшов, немов морок, Подоляк.
— Вітаю, президенте!
— Ой Божечки, Міша! Я зовсім не почув, як ти зайшов! У мене ж серце не сталеве, на відміну від сам знаєш чого. Не роби так більше. Я у вас один єдиний, як марафон по всім каналам.
Президент рвучко встав з крісла і підійшов до улюбленої кавомашини, яку подарував йому Ігор Валерійович на честь переїзду на Банкову. Він поставив чашку, засипав кави для перемелення та став як вкопаний спостерігати за довершеним процесом варіння кави.
— Міша, кофє піть будєш?
— Буду, але головне, щоб мене не спіткала доля вашого головного Бєнєфіціара…
— А шо такоє? Не хочеш з Ігорем Валерійовичем пити каву на Аскольдовому перевулку?
— Та якось обійдуся, — поморщився Подоляк.
— Та не бійся, скоро ІВК буде пити каву з нами.
— Ми що всі разом сядемо?, — перелякано закляк Подоляк.
— Тьфу на тебе, Міша! Тут, на Банковій буде пити. Трохи пограли в американську демократію, тепер можна і в українську рулєтку, тьфу, феміду зіграти!
— А ну добре. Ясно. А скажіть, Володимире Олександровичу, нас всіх у ОП цікавить одне питання…
— Яке, Міша?
— Коли ви були в Білому домі, на минулому тижні, в Овальному кабінеті, до вас підійшов Байден і щось сказав на вухо…
— Так, було таке.
— А що він сказав?
— Сказав: жени цього пса!
— Тобто? Якого пса, там же тільки люди були?
— Сказав: жени цього пса. І кивнув на Андрюху…
— На Андрія Борисовича?
— Ага.
— Нічого собі. І більші нічого не сказав?
— Ні, тільки це. Як думаєш, що це може означати?
— Ну тут як би один варіант…
— Та я розумію, але ж я Андрюхі обіцяв, що ми разом підем.
— Тоді точно тільки один варіант…Андрюха ж не Байден…
— Ай ну тебе, Міша! Що там мені той Байден. Мені головне, що там Бєня скаже. А він сказав: якщо разом прийшли, то сядемо тільки разом. Тому ІВК скоро вийде, а значить ми вже разом не сядемо)
— Ну логіка залізна, але ж це США, вони ж уже купу ревізорів призначили. Пенні Пріцкер… Я чув вона залізна баба, може з будь-яких залізних яєць зробити омлет…
— Міш, давай про хороше. Все буде добре. Бєня вийде і придумає, що нам далі робити, він ще ні разу не попадав в просак. Все буде добре. А як не буде, то сядемо всі разом.
— Щось мені перспектива не дуже…
— Знаю, але іншого Єрмака і Бєні у мене для вас нема. Тому пий кофє і насолоджуйся промінчиками сонця вересневого ранку.
Президент витягнувся у кріслі, попиваючи каву з апарату, подареного особисто Ігорем Валерійовичем. Він навіть сам його привіз, розпакував, ввімкнув, засипав кавові зерна, натиснув кнопку «еспресо», зварив першу каву та сьорбаючи сказав: Вова, першу каву завжди п’є хазяїн.
Цей спогад зірвав серце президента щоразу, коли він варив собі каву, адже таке забути не-мож-ли-во…
Ми ніколи не дізнаємося чи були такі діалоги вересневого ранку, але якщо і були, то виключно в голові автора)
Автор всі діалоги у своїй голові закінчив. На сьогодні…
Нда… люди, які прийшли до влади під гаслами «4000 доларів вчителям!», «зниження комуналки вдвічі!», «кінець епохі бідності!» і так далєє, і тому подобноє — тепер заявляють, що «українці зловживають соціальною допомогою та не бажають брати відповідальність за своє життя» (с)
Дивно, а ви ж саме це обіцяли, саме для цього вам народ вручив моновладу та терпить узурпацію повноважень, щоби ви за нього здєлалі їх вмєстє — то чого тепер обурюватись інфантильності, яку ви ж самі культивувавали в турбо-режимі різними «є-бабусями» з «лавинами інвестицій»?
…….
Вітаю з черговим бумерангом, бо коли сієш популізм, то ніколи не отримаєш умовну Польшу, зато точно отримаєш Венесуелу, про яку вас так довго попереджали.
Так що тепер нема на що жалітись, дивіться один в одного як в дзеркало до умопомрачєнія, це хороший урок, який має надовго відбити охоту експериментувати з «новимі ліцамі» та повернутись до здорового глузду.
Ще побачимо що буде далі, бо позітівна пропаганда не зможе вічно тримати більшість в коматозі, реальність за таке має властивість ламати окуляри склом всередину.
А пам’ятаєте був у нас такий найвеличніший міністр оборони, виключно завдяки якому нам давали «хаймарси» з «леопардами», і «тільки він міг» (тм) домовитись про F16, бо в НАТО крім нього ні з ким не хочуть розмовляти — а якщо його відправити у відставку через російські ІПСО про яйця по 17 за кубічний метр, ми тут же капітулюємо.
