Знаєте, я сьогодні зрозуміла, що все в нас не так погано, як модно зараз нити.
По-перше, навіть ватний Харків починає говорити українською. І в нього виходить, трясця! Так, дуже повільно. Так, з деяким інерційним спротивом, але справа рухається з місця.
По-друге, кейс з нарваною тіктокеркою, яка вирішила хайпанути і трохи обіс*ралася. Ну добре, не трохи, а по самісінькі бакенбарди. Бо животне дурне настільки, що не розуміє, проти кого стартує, і що вміння вчасно стулити писок іноді рятує життя.
Шість українських брендів, з якими співпрацювала ця каза, розірвали з нею співпрацю, про що повідомили публічно. Тобто бізнес чітко розуміє, що залишатись в українському дискурсі для нього вигідно. Демонстративний вихід за його межі несе за собою репутаційні, а відтак і фінансові втрати.
І це прекрасно насправді.
Проте проблема аполітичної молоді, що бовтається тіктоками, як гівно в ополонці, нікуди не поділася, з нею треба працювати. А починати треба із закладів освіти. Правда, як це робити, коли у нас міністр-плагіатор я ху*йзна, але завжди так не буде.
Йуная но безудержная звизда тик-тока di.rubens, которая давеча хвост пружинила на ветеранов АТО и рассказывала, что между Россией и Украиной она выбирает Россию, теперь сменила амплуа на жертву.
Включила слабую девушку, затравленную злобными нациками, воюющими с мирным населением.
Тут такое дело, звизда, что выбирать ты можешь хоть Гондурас с Никорагуёй, вопросов нет. Потом пакуешь чемодан, покупаешь плац-карту, едешь в страну своей мечты и икаешь там от счастья всю свою биографию.
Любой другой расклад нас перестал устраивать после братских градов и миномётов, после Изоляции, после Дебальцево. Ты уж прости, звизда…
Радует, что украинский бизнес тоже смекнул, что звёзд тик-тока как говна за баней, а работать как-то надо, поэтому быстренько положил звезду на место и руки вытер: Алло, HARD, Nestle, Боржоми от услуг Таисии отказались. Бо бізнес понад усе, а в Сызрани дичайший дефицит звёзд тик-тока.