Пересвідчилась, що від прес конференції до прес конференції поведінка допущених (слово акредитованих в даній ситуації не підходить) журналістів не змінюється. Частина запитань ні про що з очевидними відповідями, які навіть не запам’ятовуються. І це в такий вирішальний для України час журналісти притають про банальне, щоб отримати банальну відповідь.
Частина запитань задаються з попередньою прелюдією, щоб похвалити сім’ю Зеленських, як запитання про те, чим займається Олена Зеленська.
Справді важливих питань було одиниці. Вразила поведінка журналістів, які задають гострі питання. Здається, що вони шукають стіл, щоб сховатись під нього, але стола немає, тому закінчення питання звучить тихо, змазано і незрозуміло. Так задавала своє питання Вєдєрнікова із ДТ, хоча запитання були актуальними і змістовними. Відразу пригадалось, як вели себе журналісти на прес конференції Порошенка. Це повна протилежність. Запитання задавались зухвалі, часто навіть непристойні. Журналісти не шукали стола, щоб сховатись під нього, а навпаки почували себе в ролі переможця.
Із відповіді Зеленського зрозуміла, що той, що все про@бав, навіть зараз не готовий поділитись своїми повноваженнями з опозицією, щоб витягувати країну з прірви. Не допомагає ні безвихідна ситуація, ні навіть заклики Заходу.
Про 1000 безпілотників на 2024 рік говорив на повному серйозі, як і про мільярд дерев, як і про Кремнієву Долину, як і про Дісней Ленд.
Вразило те, що вперше почула подяки лідерам країн. Напевне, це єдине, що засвоїв на посаді президента. І засвоїв не через бажання засвоїти, а через те, що опинився в таких умовах, бо не хотів раніше нічого засвоювати.
Запам’яталось, що журналістка з Інтерфаксу не могла правильно прочитати з листочка питання українською мовою. Саме питання не запам’яталось, а гидка сцена і досі перед очима.
Все сумно, бо відповідей про те, що нас чекає далі, немає ні в діях влади ні на прес конференції. Були питання, що влада планує робити, якщо зменшиться підтримка Заходу. Жодного натяку на те, що є бажання щось робити в Україні, піднімати економіку, збільшувати фінансування ЗСУ за рахунок внутрішніх резервів (зменшення корупції, покращення умов ведення бізнесу, тощо). Відповідь –будемо далі просити.
Сумно ще й через те, що журналісти, які мали б бути ще однією гілкою влади для позитивного впливу на ситуацію, ведуть себе, як повії і їм за це зовсім не соромно. Вони не каються через те, що маємо зараз — це наслідок їх проституції і не бажають зараз робити те, що зобов’язані. А недопущені Буткевичі істерять, що їх не допустили до тіла.
Світлана Білуник
Мерзкая пресс-конференция человека, который за эти два года так ничего не понял и ничему не научился.
В этом трагедия Украины.
Ужасная драма разворачивается прямо сейчас на наших глазах и с нашим участием.
Кто там говорил, что хуже не будет, кто там говорил, что хоть посмеёмся. Ну смейтесь теперь те, кому стало лучше.
Эта банда негодяев никогда не пойдёт на объединение страны перед лицом страшной угрозы.
Они дискредитируют генерала Залужного и военных патриотов, их задача разогнать высшее военное командование и капитулировать под гарантии собственной безопасности.
Они сдадут страну и сдадут народ.
Нас ждут чудовищные испытания в следующем году.
Теперь можно сказать с полной определённостью — с Зеленским и его бандой у власти война будет проиграна.
У меня нет хороших ответов на эти вызовы. Мне страшно произнести тот ответ, который на самом деле я себе даю. Однако, может так случиться, что он станет единственно возможным. Не дай Бог.
Единственное, что я утверждаю — народ не может оставаться заложником кучки негодяев, воров и предателей.
Ирина Аниловская
Зеленський каже, що в нього немає нічого особистого, що стосується роботи (і України, типу Україна для нього — лише робота), але і тут він бреше.
Дуже нахабно бреше, бо тим, хто давно вивчив його міміку/тональність/слова при відповідях на питання, надзвичайно легко побачити цю брехню.
Із прес-конференції очевидна відверта неприязнь і незадоволення Зеленського Залужним, як би «завуальовано» він не намагався відповідати (завуальовано і метафорично в нього не виходить, не вистачає інтелекту і словникового запасу, тож виходить як в конкурсі «Размінка» — недолуго, не підготовлено, не смішно).
Те, що він наприкінці прес-конференції фактично прирівняв (поставив на один рівень) Безуглу і Залужного, кажучи про те, що йому не цікаво, хто там що викладає у фейсбуці, і тут же каже — «треба менше викладати селфі» — остаточно викриває його дрібну, жалюгідну і брехливу натуру, а також його реальне (особисте!) ставлення до Залужного. І звісно, це підтверджує те, що Безугла робить свої смердючі висери за вказівкою ОП.
Бреше, бреше, і знову бреше.
Дивлюсь. Погода сьогодні нельотна, тому… дивлюсь. Чесно?
Відверто?
Без якогось підтексту?
Це його найслабкіша пресконференція. Я не можу зрозуміти, що з ним? Він вже майже пʼять років президент країни. Робота, на яку він ходить щодня. Мусить бути як риба у воді. І тут таке. Навіть на журналістів кидається, хоча питання не складні. Ніхто в кут не загнав, навіть не намагався.
Мʼяко кажучи, він не в своїй тарілці. Таке враження, що то крісло нагріто до шаленої температури. Мені це нагадало мої шкільні роки, коли викликали до дошки, а я окрім двох строк вірша, більше нічого не знав! А відповідати треба. І тому молов шопопало, аби тягнути час до перерви.
І ще одне… Враження, що він хоче втекти з цієї кімнати, але хтось, той кого не видно, тримає його міцно за плечі.
Дивлюсь далі…
Депрес-конференція
Остап Дроздов:
Це жахливо. Катастрофічно плінтусний рівень усіх компонентів публічної політики без винятку. Це навіть не рівень району чи містечка. Це взагалі навіть не політичний рівень. Це навіть і не театр, бо КВН до театру взагалі ніякого стосунку не має.
Навіть натяку нема на компетентність і обізнаність. У жодному з питань. Хаотизм думки. Розірваність вербального мовлення. Майже патологічний плеоназм і тавтології (надлишковість і дублювання одних і тих же одноманітних висловів). Повне нерозуміння контексту. Хапання за старі звороти риторики, які, проте, вже давно охололі й вистуджені навіть для самого мовця. Абсолютна негнучкість ні в мисленні, ні в реакціях, ні в акцентах, ні навіть у тілесній кінесиці.
Цілковита неспроможність мотивувати свій народ. Ущент вигасле полум’я. Дотла вичахла ватра. Лідерські якості й харизма – навіть не нуль, а мінус. Пропаганда втоми, виснаги, знемоги, інтелектуальної поверхневості й астенії.
Абсолютна влада – в руках абсолютної пересічі. Це навіть не бліда серединка. Це щось украй аутсайдерське, притуплене, побіжне, плитке, мілке, застійне, прибите, пригнічене.
Коли з копій копії робляться наступні копії – кожна з них стає все блідіша.
