Про декілька рівнів перепон самодурству влади

137
В будь-якій державі існує декілька перепон, точніше декілька рівнів перепон самодурству влади.

Перший рівень перепон — це інституційні перепони. Це коли самодур у владі не може реалізувати свої дурні амбіції, бо перепоною йому є інститути суспільства і інститути держави.
Інститути суспільства в післямайданний час так і не були створені. Натомість були створені їхні симулякри у вигляді «антикорупціонерів-реформаторів», які цілком логічно злилися під чергового януковича.
.
Державні інститути теж дали збій ще до виборів, а після виборів й поготів.
Першою лягла сама Верховна рада минулого скликання. Депутати минулого скликання, замість того, щоб боротися за своє законне право бути депутатами, прогнулися. Як віддяку отримали забуття.
.
Другою лягла ЦВК. Цей колегіальний орган, сформований в основному БПП і НФ прогнувся під незаконним неконституційним указом про розпуск Парламенту. Потім прогнувся вдруге, незаконно заводячи в Раду депутатів з ізраїльським громадянством. В якості віддяки всі члени ЦВК через місяць-два, без будь-яких пояснень і причин (що суперечить Конституції) були розпущені ВР, під головуванням Разумкова.
.
Третім ліг Конституційний суд з його головою Тупицьким. Думаю, коментувати далі не варто.
Далі пішла СБУ, ЗСУ та інші структури.
До речі, коментуючи перепони самодурству з боку державних інститутів не можу не згадати злим недобрим словом всіх отих дятлів, які топили за НАБУ, антикорупційний суд та іншу дорогу і недієву бутафорію, яка в часи коли депутатам роздають бабло тонами готівки, не спромоглася хоча б відкрити кримінальні справи з цього приводу. Оце яскравий приклад результативності діяльності всього отого «антикорупційного» шобла-йобла.
Підсумовуючи: нам тут чекати нічого. Самодурство зімнуло державні інститути, а суспільних й не було, журналістики теж не було.
Другий рівень перепон — перепони з боку політичних еліт.
Тобто, опозиційна діяльність людей, які бажають повернутися до влади, чи здобути владу. Тому не дають самодуру сильно розходитися.
Тому я сьогодні дещо інакше уявляв голосування за відкликання Разумкова. Тобто, я розумію чому «за» голосували тушки. На то вони і тушки. Можу зрозуміти чому «за» голосували притулині голосята без політичного майбутнього, але з смішними амбіціями. Але мені важко зрозуміти чому до цього цирку приєдналася Йуля, маючи живі приклади того, як самодур віддячив ЦВК чи Тупицькому. Мені важко зрозуміти чому Разумков не знайшов хоча б 50 слуг, здатних мислити більш стратегічно ніж мислить типовий конверт з десяткою баксів всередині. Хоча, можливо, ймовірно, таких там дійсно немає.
І третій рівень перепон самодуру — це народ. Впевнений, попри оті всі завивання про 73% (яких давно вже немає і ніколи не було), прямого конфлікту з народом самодурія не переживе. Не маю в цьому жодних сумнівів.
Але цей пост не про народ.
Цей пост про політичні еліти. Точніше заклик до політичних еліт, бородитися з самодурством, реальними кроками, діями, реальними механізмами.
Бо після того, як самодур почне конфлікт з народом і закінчить своє існування, старі політичні еліти, які не змогли йому протидіяти щоб не допустити прямого конфлікту з смертями і кровопролиттям, народу потрібні не будуть.
Поделиться:
Загрузка...