Пишуть, у селі Хажин, що на Житомирщині, плачуть навіть не сімʼями, а вулицями.
Пишуть, ніби в серце кожному вистрелили двічі.
Неможливо читати те, що пишуть…
Два брати-близнюки, Сергій та Олександр Горобці, загинули разом.
— Мої горобчики — називала мама їх у дитинстві.
— Разом підемо — разом повернемося.
Повернулися горобчики разом…
Як це, що це? В один день народилися — в один день загинули…
В родині є ще один брат — старший, Юрій — також військовий. Неможливо уявити його стан…
Я не знаю, що написати. Це пекло…
Полетіли горобчики..
Маємо сьогодні отакий ювілейчик — річницю, відколи наше Zейло продемонструвало свідчення найвищої довіри своєму кумиру — сусідському амбалу путіну. Він тоді з гордістю заявив, що передає пуйлу список об’єктів, удари по яких зможуть завдати жахливих бід і стражаднь для українців, тому вірить, що той поступить, як джентельмен і їх атакувати не стане.
Це ще й було своєрідним актом в піку Трампу й Кіту Келлогу (тоді провладним авторам уже жорстко заборонили згадувати про цілком прийнятний мирний план Келлога «Мир до 100 днів Трампа»), мовляв, і без вашого заступництва ми з дядєй Vовой домовимося.
Дядя Vова збирав усі ці донесення від Vовочки й готував та наводив ракети, щоб ударити, коли буде особливо важко й болісно… Можна було б засипати питаннячками, наприклад, чи записував він туди ще й Львівське управління СБУ, по якому прилетіло під цю річницю чергової зради. Чи то вже новий список від Zеленського.
Але я просто нагадаю, що ця заросла особа завжди безмежно вірила лише одній істоті на світі. Не американським розвідникам, не своїм командувачам, навіть, як нині бачимо, не Єрмаку (його він просто трохи боявся та відчував себе залежним), а тільки путлєру.
Не вірите? А блювотні репризи із обдристаної юності в стилі «Vладзімір-Vладзіміричь, забєрітє мєня отсюда, хоть за долгі, хоть за газ…» А коли в Парижі буквально п’янів від змоги заглядати в свинячі зіньки кумира. Коли пуйло натякнув, що має для нього подарунок і здасть йому «змовників, які напад готують, а перед тим уже Шеремета вбили», то він ні на мить не піддав сумніву ту провокацію й сам побіг, підтягнувши штанці на брифінг, оголошувати без суду винуватими Антоненка-Ріфмастера з товаришами. А коли всі кричали, що буде війна, а він і пальцем не похитнув для захисту країни — чекав дядю Vову, як рятівника…
І особливо блювотне. Про це написав у своїй книзі найнятий Єрмаком для створення позитивного образу Zеленському Саймон Шустер. Йому на самому початку війни Zеленський розповідав, що «путін точно-точно навіть не здогадується, що творить в Україні його воєнщина. От якби він міг його взяти за руку й провести по наших зруйнованих містах, то той би жахнувся і негайно припинив війну».
Як бачимо з минулорічного акту зради, попередні три роки кривавої війни нічого не змінили в тій голові. А нинішні чотири? Думаю, що там і нині все без змін…
