Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 05.01.2026
1. Україна вдарила по критичному підприємству російського ВПК.
— Пізно ввечері 4 січня українські безпілотники атакували Липецьку область. Під удар потрапило ПАТ «Енергія» — найбільший у росії виробник акумуляторів для безпілотників, ракет, а також для авіації та флоту.
— Фото і відео з місця подій свідчать про масштабну пожежу на території підприємства; повідомляється, що горів один із цехів, пов’язаний із виробництвом продукції військового призначення.
— Атака по «Енергії» має системне значення: йдеться не просто про черговий удар по регіону, а про ураження ключової ланки російського військово-промислового комплексу. В умовах санкцій і дефіциту імпортних компонентів такі підприємства є критично важливими для підтримання виробництва дронів і ракет.
2. Нафта падає через ситуацію у Венесуелі.
— Світові ціни на нафту знизилися після дій США щодо Ніколаса Мадуро, що додало невизначеності навколо майбутнього венесуельської нафтової галузі.
— У понеділок Brent подешевшала на 0,5% — до $60,44, WTI втратила 0,6% — до $56,97. Хоча Венесуела зараз забезпечує менше 1% світового видобутку, країна володіє близько 17% підтверджених запасів нафти. Ринки вважають, що у разі зміни політичної ситуації частина цих обсягів може повернутися на ринок, що тисне на ціни.
— Також можливе формування надлишку сирої нафти, а трейдери дедалі менше реагують на геополітичні ризики, якщо вони не призводять до реальних перебоїв поставок.
— ОПЕК+ не стала змінювати політику: країни-виробники продовжили паузу в нарощуванні видобутку щонайменше до квітня. На цьому тлі ф’ючерси на американські фондові індекси показали зростання.
3. росія змушена підтримувати експорт санкціонованого арктичного ЗПГ фактично в «ручному режимі», використовуючи лише один криголам.
— Це яскраво демонструє вразливість російської газової логістики на тлі санкцій та дефіциту спеціалізованого флоту.
— Упродовж зимового періоду експорт із проєкту Arctic LNG 2, який перебуває під санкціями США, забезпечує лише танкер льодового класу Christophe de Margerie.
— Це єдине судно у так званому російському «тіньовому флоті» ЗПГ, здатне працювати в арктичних льодах цілий рік. За даними відстеження суден, саме воно наприкінці грудня та на початку січня виконало кілька рейсів між заводом і плавучим сховищем Saam у Мурманській області.
— Через товстий лід навколо Arctic LNG 2 звичайні газовози взимку не можуть підходити до терміналу: минулого місяця одне з суден навіть було змушене припинити завантаження.
— У результаті весь експорт тримається на одному криголамному танкері, що дозволяє заводу працювати лише приблизно на чверть його поточної потужності.
— Паливо зі сховища Saam далі перевантажується на звичайні судна і прямує до Китаю — фактично єдиного покупця російського санкційного ЗПГ. Така схема є тимчасовою і збережеться лише до літа, коли танення льодів відкриє коротший східний маршрут.
— Ситуація підкреслює, наскільки обмеженими є можливості росії після втрати європейського газового ринку. Минулої зими Arctic LNG 2 уже був змушений різко скорочувати виробництво через нестачу флоту та переповнені сховища.
— Навіть завершення будівництва першого вітчизняного танкера льодового класу для ЗПГ — «Олексій Косигін» — лише частково знімає проблему і не змінює загальної картини залежності від одиничних суден та обхідних схем.
— Проєкт Arctic LNG 2, плавуче сховище Saam і танкер Christophe de Margerie перебувають під санкціями США, що ще раз підкреслює: російський арктичний ЗПГ тримається не на системній стійкості, а на дефіцитних ресурсах і тимчасових рішеннях.
4. російська промисловість через санкції та заборону імпорту важливих технологій та обладнання ще більше залежить від Заходу та змушена шукати обхідні шляхи їхнього постачання, що лише підкреслює слабкість і технологічну вразливість економіки рф.
— У каталозі виставки «Металлообработка-2025» в москві були виявлені згадки про німецькі компанії Mahr і Spinner, хоча офіційно постачання їхньої продукції до росії заборонені.
— Окрім того, назви Mahr, Spinner та концерну Siemens у 2024–2025 роках фігурували в базах російського імпорту. Загальна вартість обладнання цих компаній, яке потрапило на російський ринок, перевищила 8 млн євро.
— Фактично рф продовжує отримувати критично важливе обладнання через паралельний імпорт — зокрема через Китай, Туреччину, ОАЕ та інші країни, які не входять до ЄС. Без таких схем значна частина російського машинобудування та металургії просто не змогла б працювати.
— росія не здатна обійтися без західних технологій і не має повноцінних внутрішніх замін. Залежність від «сірих» каналів імпорту робить промисловість рф нестійкою та підвищує ризик нових обмежень, які можуть ще сильніше вдарити по виробництву і технологічному розвитку країни.
5. Україна розширила санкційний тиск на російські технологічні ланцюги, які поширилися одразу на вісім компаній з Китаю, які були пов’язані з рф та чутливими для неї галузями.
— Президент України підписав указ про новий антиросійський санкційний пакет, до якого, окрім російських компаній і фізичних осіб, увійшли також фірми з третіх країн.
— Під обмеження потрапили вісім китайських технологічних компаній, серед яких Skyrizon Aircraft Holdings, кілька структур груп Skyrizon і Xinwei, а також низка телекомунікаційних і високотехнологічних підприємств.
— Частина цих компаній безпосередньо пов’язана з історією довкола заводу «Мотор Січ» — одного з ключових для авіадвигунобудування пострадянського простору.
— Китайські інвестори контролювали до 75% акцій підприємства, яке має стратегічне значення і традиційно працювало в інтересах російського авіа- та оборонного сектору. Українська влада ще кілька років тому заблокувала ці активи, пославшись на загрози національній безпеці, фактично перекривши рф і її партнерам доступ до критичних технологій.
— Нові санкції демонструють, що спроби росії зберегти або відновити доступ до авіаційних і телекомунікаційних технологій через посередників у третіх країнах дедалі жорсткіше обмежуються.
6. США посилюють тиск на Індію через російську нафту, що створює нові ризики для експорту рф.
— Президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон готовий підвищити мита на індійські товари, якщо Нью-Делі не скоротить закупівлі російської нафти.
— За його словами, рішення може бути ухвалене швидко, а торгівельні обмеження — суттєво посилені. Заява прозвучала на тлі збереження індійсько-російської нафтової торгівлі, попри санкції проти ключових російських компаній.
— Індія стала головним покупцем морських партій російської нафти після втрати росією європейського ринку. Після нових санкцій і зростання політичного тиску поставки вже скоротилися до приблизно 1,2 млн барелів на добу — мінімального рівня за три роки.
— Ситуацію ускладнює те, що, хоча індійські нафтопереробні заводи після запровадження санкцій скоротили імпорт російської нафти, повної відмови від закупівель не відбулося.
— Це залишає Індію у так званій «стратегічній сірій зоні» — між збереженням доступу до дешевих російських барелів і ризиком нових торговельних обмежень з боку США.
— Для росії ж така невизначеність означає нестабільність ключового експортного напрямку: будь-яке подальше посилення американського тиску може швидко перетворити часткове скорочення поставок на повноцінний обвал індійського попиту.
7. Європа на початку року зберігає високі обсяги імпорту зрідженого природного газу, дедалі жорсткіше закріплюючи відмову від російських трубопровідних постачань.
— У перші дні січня до газотранспортної системи ЄС надходило майже 400 млн кубометрів ЗПГ на добу: 1 січня — близько 393 млн, 2 січня — приблизно 396 млн кубометрів.
— Хоча ці показники дещо нижчі за середні грудневі рівні, загальна динаміка залишається негативною для росії.
— У грудні 2025 року Європа імпортувала 12,7 млрд кубометрів ЗПГ — майже на 2% більше, ніж у листопаді, і більш ніж на 21% більше, ніж у грудні попереднього року. За підсумками всього 2025 року імпорт ЗПГ сягнув рекордних 142 млрд кубометрів, перевищивши минулорічний рівень на 27,5%.
— Ці цифри фіксують структурний зсув європейського газового ринку: ЗПГ остаточно став базовим джерелом постачання, тоді як роль росії як традиційного експортера газу продовжує звужуватися.
— Для «Газпрому» це означає втрату частки ринку, яку вже неможливо компенсувати навіть ціновими поступками чи переорієнтацією потоків.
