Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 04.12.2025
1. Нафтогазові доходи федерального бюджету рф у листопаді знову суттєво знизилися, свідчать дані Мінфіну.
— За місяць уряд рф зміг зібрати лише 530,9 млрд рублів – на 34% менше, ніж роком раніше. Ключові статті наповнення бюджету демонструють ще глибше падіння: надходження від податку на видобуток корисних копалин просіли на 36%, а експортні мита – майже на 40%.
— За 11 місяців 2025 року росія отримала 8 трлн рублів нафтово-газових доходів – на 2,3 трлн менше, ніж за аналогічний період 2024-го. Темпи спаду прискорюються: якщо наприкінці весни зниження становило 14%, то на початок грудня – вже 22%.
— Тиск на бюджет формує поєднання санкцій США, зниження світових цін на нафту та зміцнення рубля. За оцінкою Яніса Клюге з Німецького інституту міжнародної безпеки, після включення «Роснєфті» та «Лукойла» до санкційних списків США дисконт на сорт Urals зріс до $20 за барель.
— Середня ціна російської нафти у листопаді впала до $44,87 – мінімуму з березня 2023 року.
— Ціновий показник у рублях, критичний для наповнення бюджету, знизився до близько 3250 рублів за барель – найнижчого рівня за останні два з половиною роки. На початку грудня котирування Urals опускалися до $41.
2. Мінфін рф у 56 разів збільшує продаж валюти та золота з ФНД, щоб латати бюджетну дірку.
— Мінфін росії змушений різко посилити розпродаж активів Фонду національного добробуту — продаж валюти та золота зросте у 56 разів.
— Причина банальна: у грудні держава не отримує потрібного обсягу нафтових і газових доходів і знову мусить гасити дефіцит резервами. За оцінками відомства, доходи від енергетики не дотягнуть до базового рівня майже 138 млрд рублів.
— Тому з 5 грудня до 15 січня Мінфін планує продати валюту на 123,4 млрд рублів — це приблизно 5,6 млрд рублів щодня. Для порівняння: зараз щоденні продажі становлять лише 0,1 млрд.
— Ліквідна частина ФНД на 1 листопада — 4,16 трлн рублів. Цей резерв повинен працювати як “подушка безпеки”, але фактично використовується для покриття хронічних бюджетних провалів, що поглиблюються через війну та падіння енергетичних доходів.
3. Інвестиції в російську економіку вперше за п’ять років перейшли до спаду, що підкреслює погіршення внутрішньої ділової динаміки на тлі війни, санкцій і високих ставок.
— За даними Росстату, в III кварталі вкладення в основний капітал зменшилися на 3,1% у річному вимірі — це перше падіння з 2020 року, коли економіка перебувала під впливом пандемії.
— Прогноз Мінекономрозвитку передбачав зростання на 1,7% за підсумками року, проте фактичне падіння почалося раніше, що демонструє деградацію інвестиційного клімату.
— Ключова причина — різке скорочення власних коштів компаній, які є головним джерелом інвестицій. Прибутки бізнесу за січень–вересень впали на 7,7%, а з урахуванням інфляції — майже на 15%.
— Паралельно держава урізує інвестиційні видатки через рекордний дефіцит бюджету: частка бюджетних коштів у структурі інвестицій впала до 12,9% із 14,7% торік, у тому числі частка федерального бюджету — до 5,8%.
— Відзначається сукупність факторів, які роблять інвестиційне відновлення малоймовірним: високі процентні ставки, нестача ліквідності в компаній, невизначеність щодо перспектив економіки та зовнішньополітичні ризики. На тлі зниження попиту бізнес скорочує капітальні витрати, і наступним кроком може стати урізання витрат на персонал.
4. Рахункова палата рф оприлюднила результати перевірки витрат на транспортну інфраструктуру, які засвідчили системну деградацію галузі.
— З 65 об’єктів, запланованих до введення у 2021–2025 роках, 57 уже мають суттєві перенесення строків — від одного до одинадцяти років. Основна причина затримок — помилки у проєктній документації, виявлені вже після початку будівельних робіт.
— Аудит також встановив дефекти на об’єктах, які були офіційно здані в експлуатацію: на злітно-посадкових смугах виявлено тріщини та пошкодження конструкцій, що свідчить про критичні порушення технології та контролю якості.
— Фактично, навіть базові інженерні роботи виконуються нижче мінімальних стандартів безпеки. Перевірка показала й гострий дефіцит нагляду. Наприклад, для мурманського транспортного вузла вартістю 8,5 млрд рублів нормативно передбачено 281 працівника технічного контролю, але фактично працювали лише четверо. Це створило умови для поширення неякісних виконаних робіт та невиправданих витрат.
— Додатково Рахункова палата зафіксувала схеми з переведення в готівку та виведення за кордон понад 25 млрд рублів у ланцюгах підрядників. У результаті кошти були виведені з проєктів, а інфраструктурні об’єкти залишилися недобудованими або з істотними дефектами.
— Поточні дані створюють чітку картину: російська система управління інфраструктурними проєктами втратила здатність забезпечувати якісне та своєчасне будівництво.
— Навіть формально завершені об’єкти найближчим часом потребуватимуть додаткових вкладень для усунення недоліків, що лише поглиблює фінансові та структурні проблеми галузі.
5. росія продовжує занурюватися у фінансову залежність від Китаю.
— Те, що ще вчора Bloomberg описувало як підготовку до першого розміщення юаневих держоблігацій, сьогодні вже підтвердилося фактичним стартом — москва випустила папери на 20 млрд юанів. Цей крок не демонструє силу, а лише масштаби ізоляції: країна, якій перекрили доступ до доларів і євро, тепер вимушено шукає фінансування там, де ще готові розмовляти — у Пекіна.
— москва випустила держоблігації на 20 млрд юанів ($2,8 млрд), скориставшись низькими ставками в Китаї — контрастом до російських реалій, де ключова ставка перевищує 16%, а інфляція тримається близько 7%.
— Мінфін розмістив 12 млрд юанів до 2029 року під 6% і 8 млрд — до 2033 року під 7%.
— Понад половину паперів придбали банки — переважно ті, що давно накопичують юаневу ліквідність через двосторонню торгівлю.
— Для Пекіна це частина стратегічної гри: він послідовно намагається інтернаціоналізувати юань і витісняти долар на тлі глобальних геополітичних зрушень.
— У 2024–2025 роках у Китаї вже розміщували позики Угорщина та емірат Шарджа, а низка країн Азії розглядає юаневі випуски у 2025 році. Для росії ж юань фактично став резервною валютою — після замороження активів ЦБ у 2022 році в ФНД залишилося близько $50 млрд, переважно в китайській валюті.
— Але навіть на ринку офшорних «димсам»-облігацій рф платить значно дорожче за інших емітентів: наприклад, Банк розвитку Казахстану брав під 3,3%, тоді як москва — під 6–7%.
— Санкції на доларове фінансування та падіння енергетичного експорту змушують росію шукати альтернативи для покриття зростаючого бюджетного дефіциту. Вихід на юаневі позики — це не лише економічна необхідність, а й демонстрація фактичної згоди москви рухатися в руслі геоекономічних інтересів Китаю.
— Як підкреслює експерт Максиміліан Хесс, Пекін «дав своє негласне схвалення», отримуючи в обмін ще більший вплив на російську фінансову систему — і ще одного залежного позичальника.
6. Україна втретє за рік вдарила по одному з ключових хімічних виробників російського ВПК.
— У ніч на 4 грудня українські дрони атакували об’єкти в Невинномиську Ставропольського краю. Місцева влада традиційно заявила про «відсутність руйнувань», але не уточнила, що саме стало ціллю.
— Удар був спрямований по хімкомбінату «Невинномысский Азот» — підприємству, що входить до групи «Єврохім» і є одним з найбільших російських виробників азотної хімії. Завод вже двічі зазнавав атак цього року — 14 червня та 25 липня, після чого роботу частини виробництв доводилося тимчасово зупиняти.
— Підприємство випускає аміак, карбамід, меламін, азотну та оцтову кислоти — компоненти, які російська оборонна промисловість використовує для виробництва вибухових речовин, зокрема октогену та гексогену.
— Удари по таких об’єктах створюють для росії зростаючі ризики в ланцюгах постачання хімічних компонентів, критично важливих для її воєнної індустрії.
7. Казахстан може заблокувати транзит російської нафти до Китаю через санкції проти «Роснефти».
— Транзит російської нафти до Китаю через територію Казахстану опинився під загрозою після запровадження США блокуючих санкцій проти «Роснефти».
— За даними джерел у казахстанському нафтогазовому секторі, ситуація безпосередньо стосується поставок маршрутом Атасу—Алашанькоу, яким щороку транспортують близько 10 млн тонн російської нафти. Оператор системи, компанія «Казтрансойл», отримує $15 за тонну транзиту згідно з контрактом 2023 року.
— Однак після введення американської заборони на будь-які операції з «Роснефтью» подальше виконання контракту опинилося у юридичній невизначеності. Міністерство енергетики Казахстану вже звернулося до Мінфіну США по офіційні роз’яснення.
Подальший сценарій залежить від позиції Вашингтона:
— якщо США видадуть окрему ліцензію, транзит буде збережено;
— якщо ні — Астана ризикує потрапити під вторинні санкції та фактично змушена буде зупинити перекачку російської нафти.
— На тлі чинних санкцій США морські поставки російської нафти до Китаю вже впали на 30–40%, опустившись нижче 800 тис. барелів на добу — мінімуму з початку 2022 року, за даними Kpler.
8. ЄС готується офіційно віднести росію до переліку юрисдикцій із високим ризиком відмивання коштів та фінансування тероризму.
— Після початку війни FATF лише призупинила членство росії, але так і не внесла її до чорного списку — попри надані Україною докази масштабних порушень. Блокування цього рішення активно лобіювали країни BRICS.
— У Брюсселі вже тривалий час наголошували, що відсутність жорсткої реакції FATF створює лазівки для російських фінансових потоків та «сірих» схем. Тепер Єврокомісія планує закрити цю прогалину власним рішенням.
— Після включення до списку банки ЄС будуть змушені проводити поглиблену перевірку будь-яких операцій, пов’язаних з рф, і запроваджувати додаткові заходи контролю ризиків.
— Це ускладнить для москви доступ до міжнародних платежів і ще більше звузить фінансові канали, які кремль намагається зберегти попри війну.
9. ЄС відмовив мільярдеру Геннадію Тимченку та його дружині у знятті санкцій.
— Суд Європейського Союзу відхилив позови російсько-фінського бізнесмена Геннадія Тимченка та його дружини Олени щодо скасування санкцій, накладених ЄС.
— Санкції проти Тимченка були запроваджені через його ключовий вплив у Volga Group та статус одного зі значущих акціонерів банку «Россия» — фінансової структури, що залишається важливою для російського режиму.
— Суд зазначив, що попри зміну особистих обставин, Тимченко продовжує опосередковано володіти часткою в цьому банку, що зберігає підстави для його перебування у санкційному списку.
— За даними Forbes, статки Геннадія Тимченка становлять $23,2 млрд. Рішення суду означає, що обмеження проти подружжя залишаються чинними без змін.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 03.12.2025
1. російській нафтовій галузі дедалі складніше вдається підтримувати стабільний експорт, навіть попри формально високі обсяги відвантаження — понад 3 млн барелів на добу.
— Проблема змістилася на етап доставки: танкери застрягають у морі, маршрути подовжуються, а розвантаження перетворюється на вузьке місце.
— З кінця серпня обсяг російської нафти, що «зависла» у морі, зріс більш ніж на 20%. Причина — затримки, санкційні ризики та вимушені обхідні маршрути. Рейси з ESPO з Козьміно до Китаю в листопаді вже перевищують 12 діб — значно довше за норму.
— Частина суден простоює тижнями, інші вимушено обходять регіони з підвищеним контролем, щоб уникати перевірок і проблем із розрахунками.
— У підсумку наприкінці листопада російська нафта у плавучому зберіганні перевищила 180 млн барелів — на 21% більше, ніж протягом попередніх трьох місяців.
2. російська економіка заходить у затяжну стагнацію, і мінімум три роки зростання в країни не буде.
— Навіть аналітики Центру макроекономічного аналізу і прогнозування (ЦМАКП), який традиційно підтримує позицію влади, змушені констатувати різке погіршення перспектив.
— За їхніми оцінками, у 2025 році ВВП рф зросте лише на 0,8–0,9% після двох років «воєнного перегріву», коли підряд на озброєння штучно розганяв показники. У 2026 році ситуація не покращиться: прогноз — 0,8–1%. Це майже вдвічі менше, ніж сам ЦМАКП обіцяв на початку року. Прогноз на 2027-й знижено до 1–1,4%, а на 2028-й — до 1,2–1,5%, хоча раніше очікували до 2,3%.
— Після трильйонних вливень у війну — більш як 20 трлн рублів за три роки — економіка рф виснажена. У третьому кварталі зростання ВВП просіло до 0,6% після торішніх 4,3%. Промисловість майже зупинилася: за даними Росстату, приріст ледь досяг 0,5%. Більшість цивільних секторів уже в рецесії.
— Попит населення падає, виробництво скорочується, а військова промисловість існує лише завдяки постійним бюджетним вливанням. Як тільки потік грошей слабшає — обвал стає неминучим.
— Навіть пропагандистські центри вже не можуть приховувати: російська економіка входить у період тривалої деградації, яку прискорила війна проти України.
3. У російській економіці стає очевидним новий глибокий спад, який уже не приховати навіть офіційною статистикою.
— Після двох років воєнного перегріву країна входить у фазу різкого уповільнення: за дев’ять місяців ВВП додав лише 1%, а в третьому кварталі зростання фактично зупинилося на рівні 0,6%.
— Падіння охопило більшість ключових галузей: у зоні мінусу перебувають 17 із 24 секторів, які формують понад 70% промислового виробництва.
— Зменшується випуск харчових продуктів, одягу, меблів, різко скорочується металургія — майже на 7%. Хімічна галузь також демонструє зниження.
— Окрема слабка ланка — енергетика. Виробництво нафтопродуктів падає: технологічна інфраструктура пошкоджена, галузь працює на межі можливостей і не може швидко відновлюватися. Це підсилює логістичні та фінансові ризики для всієї економіки.
— Додатковий тиск створюють санкції та зростання вартості кредитування. Прибутковість російських компаній знижується, а доступ до фінансування ускладнюється, що зменшує можливості для інвестицій і модернізації виробництва.
— Оновлений прогноз розвитку виглядає вкрай слабко: за підсумками року російська економіка зросте не більше ніж на 0,5–1% — у кілька разів нижче, ніж влада обіцяла на початку року.
— Після короткого періоду військової стимуляції рф опинилася перед реальністю: звужений внутрішній попит, проблеми у базових галузях і структурна втома економіки ведуть росію до затяжної стагнації, з якої дедалі важче вибратися.
4. російська влада фактично визнала провал імпортозаміщення та гострий дефіцит інвестицій: на економічному форумі представники уряду рф публічно попросили китайські компанії прийти й побудувати в рф заводи.
— Російська промисловість потребує нового обладнання настільки критично, що чиновники вже відкрито «зазивають» іноземних виробників. Особливо гостро стоїть питання енергетики: за оцінками уряду, до 2042 року росії потрібно звести близько 90 ГВт нових генеруючих потужностей — інвестиції на десятки трильйонів рублів. Власних ресурсів і технологій для цього немає, тому чиновники намагаються переконати Пекін взятися за проєкти, які москва не здатна реалізувати самостійно.
— Але Китай, попри статус «дружнього партнера», не поспішає занурюватися в російську економіку. Пекін заборонив своїм компаніям вкладати гроші в російський нафтогаз, відмовився фінансувати «Силу Сибіру-2» і навіть попередив автоконцерни, щоб ті не будували заводи в рф. Китайський бізнес не готовий ризикувати через санкції і токсичність російського ринку.
— Дані Центробанку рф лише підтверджують картину відтоку довіри: за роки війни прямі іноземні інвестиції падають щороку — мінус $138 млрд у 2022-му, мінус $80 млрд у 2023-му, мінус $63 млрд у 2024-му. У сумі росія вже втратила 57% усіх вкладень, а їх обсяг опустився до мінімуму з 2009 року.
— Запрошення китайців будувати заводи виглядає радше відчаєм, ніж стратегією: інвестори тікають, технологій немає, а «партнери» не готові підставити плече країні, яка стрімко котиться в економічну ізоляцію.
5. Товарообіг між росією та ЄС впав до історичного мінімуму — двостороння торгівля за перше півріччя становила лише €30,9 млрд, що на 8,3% менше, ніж рік тому.
— Порівняно з довоєнним рівнем падіння виглядає ще масштабнішим: мінус 74% від обсягів, які фіксувалися до початку агресії проти України. Причини очевидні й системні: санкції Євросоюзу, згортання закупівель російських енергоресурсів, заборонні тарифи та послідовна політика ЄС щодо економічного відмежування від москви.
— У результаті російський експорт фактично втратив європейський ринок, а імпорт високотехнологічної продукції з ЄС обвалився до мінімуму. кремль традиційно запевняє, що компенсує втрати співпрацею з «дружніми країнами», але фактичні дані свідчать про інше: заміщення європейської торгівлі залишається неповним, логістика дорожчає, а залежність від вузького кола партнерів зростає.
— Падіння товарообігу з Євросоюзом відображає глибшу проблему — поступову економічну ізоляцію росії, яка дедалі сильніше впливає на доходи бюджету, технологічний рівень промисловості та можливості розвитку.
6. США виявили, що гроші російського сенатора Сулеймана Керімова роками циркулювали в американській компанії — і тепер ця компанія змушена заплатити багатомільйонний штраф.
— Управління з контролю за іноземними активами OFAC Мінфіну США повідомило, що чикагська компанія IPI Partners, яка інвестує в дата-центри, погодилася сплатити $11,5 млн штрафу за порушення санкцій щодо росії та України.
— Як з’ясувалося, IPI у 2017–2018 роках отримувала інвестиції від російського мільярдера Сулеймана Керімова, а після введення санкцій у 2018 році компанія ще чотири роки продовжувала обслуговувати його структури.
— Керімов входить до політичної еліти, наближеної до кремля. Тепер же американська влада показово демонструє: російський політичний капітал, який намагались приховати в західних інвестиціях, не уникне покарання.
7. Турецька Besiktas Shipping оголосила про повний вихід із будь-яких операцій, пов’язаних з російськими вантажами, після інциденту біля Сенегалу, де її танкер Mersin отримав ушкодження внаслідок чотирьох зовнішніх вибухів.
— У компанії прямо заявили, що негайно припиняють усі рейси, пов’язані з росією, підкресливши, що останнім часом ризики для безпеки суден і екіпажу стали «неприйнятними».
— Besiktas Shipping наголосила, що завжди дотримувалася санкцій G7/ЄС і повністю виконувала всі цінові й торгові обмеження, однак ескалація небезпек у регіоні змусила ухвалити рішення про вихід з російського напрямку.
— Фактично один із найбільших танкерних операторів Туреччини, що має флот із 29 суден, дистанціюється від російської логістики через високі ризики, які москва не здатна контролювати чи компенсувати.
— Це ще один сигнал того, що працювати з російськими нафтопоставками стає не лише токсично, а й небезпечно в прямому сенсі.
8. ЄС на фінішній прямій до угоди, що остаточно відріже російське викопне паливо від європейського ринку.
— Брюссель узгоджує регламент, який визначить чітку дату повної заборони імпорту російського газу — незалежно від будь-яких майбутніх мирних домовленостей та політичних змін. Єврокомісія запропонувала заборонити поставки до кінця 2027 року, але Європарламент наполягає на пришвидшенні — до 2026-го.
— Заборона на морський імпорт російського газу в рамках санкцій уже діє, тож тепер ідеться про вирізання трубопровідних потоків.
— RePowerEU, довгостроковий план відмови від російських енергоносіїв, матиме силу постійного правила: він ліквідує залежність від москви навіть якщо війна завершиться.
— ЄС демонструє, що російський газ більше не розглядають як «надійний ресурс», а як інструмент шантажу, від якого Європа відмовляється раз і назавжди. Поки в ЄС формується політичний консенсус, ринок LNG рухається до профіциту, що знижує ризики дефіциту після відключення росії. Це спрощує ухвалення рішення, а в регіоні зростає підтримка повного розриву з російськими постачаннями.
— США тиснуть на Європу із закликом прискорити відмову і збільшити закупівлі американського ЗПГ — уже йдеться про потенційні угоди на $750 млрд у найближчі три роки.
— Хоча Словаччина та Угорщина просять перехідних винятків, ЄС готує компроміс. Але загальний напрям очевидний: російський газ буде повністю заборонений, і цю норму буде закріплено на рівні європейського законодавства.
— Прем’єрним каменем спотикання залишається також питання російської нафти — Європарламент вимагає її повної заборони вже з наступного року.
— Після узгодження в рамках трилогів документ буде затверджений та опублікований, набувши чинності. Це означатиме офіційний і незворотний кінець багаторічної енергетичної залежності ЄС від росії.
