Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 02.03.2026
1. Українські безпілотники атакували один з найбільших нафтових терміналів росії на Чорному морі.
— У ніч на 2 березня безпілотники атакували Новоросійськ. Основною ціллю був нафтоналивний термінал «Шесхаріс» у порту Новоросійська. Після атаки в районі об’єкта зафіксовано пожежу.
— «Шесхаріс» є одним із найбільших комплексів з перевалки нафти й нафтопродуктів на півдні росії та має стратегічне значення для експортної інфраструктури країни на чорноморському напрямку. Через нього проходить значна частина постачань російської нафти.
— Раніше українська сторона заявляла, що термінал використовується для забезпечення російських військових угруповань, які ведуть бойові дії проти України. Об’єкт розглядається як елемент логістики, що підтримує військові операції рф.
— Це вже не перша атака на інфраструктуру порту. У листопаді 2025 року безпілотники також завдавали ударів по об’єктах у Новоросійську — тоді пошкоджень зазнали нафтобаза, один із причалів та контейнерний термінал.
2. Промислове виробництво в росії у січні 2026 року скоротилося на 0,8% у річному вимірі після зростання на 3,7% у грудні 2025-го.
— Це перше падіння з лютого минулого року, що свідчить про вичерпання короткострокового відновлення наприкінці року.
— Формально спад пояснюють календарними чинниками, однак результати кон’юнктурних опитувань вказують на більш глибоку проблему. Після грудневого стрибка динаміка випуску повернулася до нульових або від’ємних значень, а цивільні галузі залишаються в стані стагнації.
— Сповільнення підтверджує структурну слабкість економіки, яка дедалі більше залежить від воєнних замовлень і не формує сталого зростання у мирних сегментах.
3. російська промисловість знову гальмує: плани скорочення виробництва переважають.
— російські промислові підприємства у лютому втратили надії на так звану «економічну відлигу» та знову переглянули виробничі плани у бік скорочення.
— Тепер кількість компаній, які планують зменшити випуск продукції, перевищує число тих, хто розраховує на його збільшення. Негативним очікуванням передували два фактори.
— По-перше, у січні обробна промисловість рф продемонструвала спад на 3% у річному вимірі — показник, що свідчить про поглиблення стагнації в секторі.
— По-друге, зберігається вже хронічне падіння рентабельності підприємств, яке підточує їхню фінансову стійкість і стримує інвестиційну активність.
— Зниження прибутковості означає менше коштів на модернізацію, оновлення обладнання та розширення виробництва.
— У результаті формується замкнене коло: скорочення випуску зменшує пропозицію товарів, що у перспективі може створити додаткові проінфляційні ризики для російської економіки.
4. Нафта різко зросла — акції російських компаній пішли вгору.
— Ціни на нафту марки Brent на перших торгах підскочили приблизно на 13% — до близько $82 за барель на тлі загострення ситуації на Близькому Сході.
— Ринок закладає ризики перебоїв у постачанні через можливі обмеження судноплавства в Ормузькій протоці. Очікується підвищена волатильність і нестабільність на нафтовому ринку.
— На фоні подорожчання нафти зросли й акції російських нафтових і газових компаній.
5. москва не приховує задоволення можливим стрибком світових цін на нафту на тлі війни навколо Ірану.
— Попри втрату політичного союзника після смерті верховного лідера Ісламської Республіки, у кремлі розглядають близькосхідну ескалацію передусім як шанс для наповнення військового бюджету.
— Закриття Ормузької протоки — одного з ключових маршрутів транспортування нафти й зрідженого газу — спровокувало спекуляції щодо різкого зростання котирувань.
— Наразі нафта марки Brent торгується близько 78 доларів за барель ( на піку до 83$), а WTI — приблизно по 67 доларів. Водночас у російських колах уже озвучують очікування понад 100 доларів за барель у разі подальшої дестабілізації регіону.
— Додатковим чинником називають посилення контролю США над венесуельськими поставками. За такого сценарію великі імпортери, зокрема Індія та Китай, можуть ще більше переорієнтуватися на російську сировину.
— Для москви, яка входить у п’ятий рік повномасштабної війни проти України та стикається з бюджетним тиском і санкційними обмеженнями, це означало б додаткові валютні надходження.
— Показово, що на офіційному рівні росія публічно засуджує удари по Ірану й попереджає про «дисбаланс» на світових ринках.
— Однак паралельно в провладному інформаційному просторі лунають відверті оцінки про те, що скорочення іранської пропозиції вигідне кремлю, оскільки посилює позиції росії як одного з небагатьох великих експортерів, здатних швидко наростити поставки.
— Будь-який нафтовий шок москва розглядає як можливість частково компенсувати втрати від санкцій і профінансувати подальшу агресію.
— Залежність російських фінансів від зовнішніх криз лише підкреслює вразливість економічної моделі, що тримається на сировинній ренті та воєнних витратах.
6. росію звинуватили у скупці нерухомості поблизу військових баз по всій Європі.
— Пов’язані з Кремлем структури та агенти купують об’єкти біля військових баз, портів і стратегічної інфраструктури в низці країн континенту.
— Йдеться про придбання дач, складів, квартир, занедбаних будівель, земельних ділянок і навіть островів у Фінляндії, Норвегії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Німеччині, Греції, Італії та Великої Британії.
— За оцінками розвідки, ці об’єкти можуть використовуватися як пункти спостереження, бази для підготовки диверсій або прихованого зберігання обладнання.
— У низці випадків спецслужби підозрюють наявність на таких локаціях безпілотників, вибухових речовин та зброї, а також діяльність агентів під прикриттям. Йдеться про елементи гібридної стратегії, спрямованої на дестабілізацію держав-членів НАТО без формального переходу до відкритої агресії, яка автоматично активувала б механізми колективної оборони.
— Потенційними цілями таких дій називають транспортну інфраструктуру, енергетику та системи зв’язку. Системна скупка активів поблизу стратегічних об’єктів розглядається як ще один інструмент тиску москви на європейські держави на тлі затяжної війни проти України та зростання ізоляції росії.
7. Через ескалацію навколо Ірану Індія може частково повернутися до активніших закупівель російської нафти.
— Індійські державні НПЗ та урядовці провели екстрені консультації через ризики для постачання, пов’язані з блокуванням Ормузької протоки. Під загрозою опинилося до половини імпорту нафти в країну.
— Індія — третій за обсягами імпортер нафти у світі — розглядає можливість оперативного використання російських вантажів, які вже перебувають поблизу її вод.
— Станом на кінець минулого тижня в азійських акваторіях знаходилося близько 9,5 млн барелів російської нафти.
— Формально це тимчасове антикризове рішення, однак для Москви воно створює додаткове «вікно можливостей». Запасів Індії, включно з комерційними та стратегічними резервами, за оцінками, вистачить приблизно на два тижні. Водночас індійські чиновники наполягають на необхідності узгодження з Вашингтоном більшої гнучкості щодо санкційних обмежень.
— Для росії потенційне переорієнтування індійського попиту означало б короткострокову підтримку експортних доходів у момент, коли бюджет зазнає дедалі більшого тиску через війну та санкції.
— Однак така залежність від зовнішніх криз вкотре демонструє структурну слабкість російської економіки, яка змушена покладатися на геополітичні шоки для стабілізації нафтових надходжень.
8. Китайські нафтопереробні заводи захищені від впливу конфлікту з Іраном завдяки значним іранським та російським поставкам.
— Короткострокові перебої через конфлікт навколо Ірану навряд чи суттєво вдарять по переробці завдяки рекордним поставкам іранської та російської нафти, а також масштабному накопиченню державних резервів.
— Китайські нафтопереробні заводи можуть отримати принципово нові умови закупівель у разі можливого перегляду санкційного режиму щодо іранської нафти. На ринку обговорюється сценарій, за якого у випадку встановлення контролю США над іранським нафтовим експортом частину обмежень може бути знято.
— Наразі Іран забезпечує 11,5% морського імпорту Китаю, росія — 10,5%. Обидва постачальники конкурують за китайські незалежні НПЗ, пропонуючи значні дисконти.
— У лютому експорт іранської нафти оцінювався на рівні 2–2,15 млн барелів на добу — максимум за кілька років. Саме санкційний статус дозволяв Ірану продавати сировину зі знижкою до $11 за барель до ICE Brent, що робило її особливо привабливою для «чайників».
— Якщо ж іранська нафта втратить санкційний дисконт або отримає формальне послаблення обмежень, її ціна неминуче зросте, а канали постачання стануть прозорішими.
— У такому випадку Іран зможе активніше повернутися на ширший азійський ринок, не обмежуючись напівтіньовими схемами. Це посилить конкуренцію за Китай — ключовий ринок збуту для росії після втрати значної частини європейського напрямку.
— Для москви наслідки можуть бути негативними. російська нафта зберігає конкурентність саме завдяки знижкам і геополітичній ізоляції, яка змушує її продавати сировину з дисконтом.
— У разі нормалізації іранського експорту Китай отримає більше варіантів для диверсифікації, що послабить переговорні позиції рф.
— Додатковий тиск може проявитися у вимушеному зростанні знижок на російські сорти або у втраті частини обсягів.
— Таким чином, потенційне зняття санкцій з іранської нафти створює для росії ризик втрати цінової переваги та подальшого звуження маржі на її головному експортному ринку.
