Голова Служби безпеки України Василь Малюк погодився подати у відставку з посади. Рішення було ухвалене після тривалих консультацій та тиску з боку Офісу президента.
За даними журналістів, під час зустрічі з президентом у суботу Василь Малюк спочатку відмовився писати заяву про відставку та переходити на іншу посаду. Свою позицію він пояснював тим, що перебуває на завершальній стадії кількох масштабних операцій.
“У нього на завершальній стадії перебуває кілька операцій масштабу “Павутини”, кидати їх зараз було б злочином”, – зазначають журналісти.
Водночас Малюк наголосив, що у разі наполягання з боку президента питання може бути передане на розгляд Верховної Ради. За інформацією УП, відмова генерала викликала роздратування у Володимира Зеленського.
Журналісти зазначають, що радники з комунікацій переконували президента, нібито кампанія публічної підтримки Малюка була організована самою СБУ. Після цього глава держави пригрозив відстороненням керівника Служби безпеки у разі відмови написати заяву добровільно.
В УП нагадують, що на початку повномасштабного вторгнення парламент надав президенту повноваження відсторонювати посадовців, яких він призначає. Водночас частина народних депутатів побоюється суспільного резонансу від застосування такої процедури щодо Малюка.
За інформацією журналістів, в Офісі президента Малюку також закидали участь СБУ у тиску на бізнес та зв’язок із конфліктами навколо НАБУ і САП. У команді самого Малюка вважають, що можливу відставку пов’язують із давніми конфліктами всередині влади.
Попри значну підтримку з боку військових, партнерів і депутатів, Василь Малюк, за даними УП, вирішив не загострювати конфлікт із президентом і погодився на відставку. Остаточне рішення про звільнення має ухвалити Верховна Рада найближчим часом.
=======·
Прикро не те, що Зеленський звільняє Малюка- прикро те, ЗА ЩО він його звільняє.
Не за незаконне слідкування за Бігусами.
Не за тотальну корупцію серед СБУшного генералітету та взагалі у Службі, про яку Василь Васильович не міг не знати, а значить, щонайменше толерував.
Пригадаймо також, як Малюк рвав на собі сорочку проти НАБУ/САП: “…Це буде правильно і логічно. Наскільки я розумію, це просто повернення до Конституції.”
Одночасно і паралельно за керівництва Малюка
були ліквідовані татарський, прилєпін, ківа,
проведена операція “Павутина”, морські дрони Sea Baby фактично звільнили Чорне море від ворожого флоту.
Тобто і з точки зору “війни”, і з точки зору “охранки” Малюк був добросовісним та слухняним, в міру ініціативним, у міру сміливим. І завжди підкреслено-лояльним.
Але дві його риси все ж не дозволяють Зеленському залишити на посаді такого цінного кадра.
І головна з них – це популярність Малюка. З незрозумілих причин “простий нарід” забуває про його політичну заказушність, але пам’ятає про славні подвиги СБУ під керівництвом Василя Васильовича.
Володимир же Зеленський така людина, що популярності ніяк не може простити. Це б’є його прямо у серденько. Рве вразливу акторську душу.
Друге, через шо Найвеличніший все ж позбувся Малюка: бо у того, як у досвідченого спецслужбіста, є інстинкт самозбереження, нюх на Великі Проблеми особисто для себе.
І цей інстинкт підказав Малюку не йти на відверті фальсифікації проти противників режиму під час останньої політичної кризи у Верховній Раді (спричиненої викриттям НАБУ “системи замовних голосувань”).
Потужний Лідер зробив вигляд “ну, ладно, не прокотило”, але не забув і не простив. Бо це був страшний удар по самолюбству людини, яка не переносить навіть натяку на тінь непокори чи нелояльності.
Ну, і остання з можливих причин примусового закінчення кар’єри В. В. Малюка: імітація Зеленським реформ.
Замість вирішувати проблеми- він просто міняє таблички.
Замість гасити пожежу “гарант” перефарбовує пожежний гідрант.
От і зараз: усі обговорюють “кадрові ротації”, але значно менше говорять, чи є у цьому хоч якийсь сенс для країни.
Чому за Малюка заступаються Мадяр, Редіс та Драпатий також цілком зрозуміло.
Вони бачать його лише зі свого боку- як ефективного бойового побратима.
І не бачать (чи не хочуть бачити) у ньому загрози – політичної чи електоральної. Бо це їх не цікавить. Поки що. Начебто.
Вони чомусь не вважають реальною загрозу, наприклад того, що Малюк чи інший Голова СБУ по команді з Офісу сфальсифікують проти них справи і по-свавільному кинуть за грати – просто через “надмірну” популярність. Для Малюка це неприйнятно, але чи буде так вважати наступний Голова СБУ – хто зна.
Можливо, Малюк занадто сильно тримається за ці свої моральні обмеження, за поняття офіцерської честі, за “інтереси держави” кінець кінцем – і тому йому вже не місце у Системі Зеленського. Для нього Малюк — вже “відпрацьований ресурс”.
За заслуги перед ним особисто Зеленський йому подякує, але відправить на політичну пенсію: десь у ліси СЗР чи ще кудись у ср@ку світу.
Ідеальне рішення, щоб потенційні виборці почали когось поступово забувати- відправити послом, далеко за межі України.
Це варіант, багаторазово перевірений Зе-владою для “занадто популярних”.
Поки зомбомарафони та провладні блогери малюють нам «країну мрій» і щомісяця обіцяють неминучий крах росії, ворог тихо й методично робить свою роботу — модернізує зброю та адаптує її до реалій сучасної війни.
Не гаслами і не роликами воює росія.
Вона воює технологіями.
На території України вперше зафіксовано керований «Шахед», оснащений ПЗРК. Дрон має камеру, радіомодуль, а пуск ракети здійснює оператор, який керує ним безпосередньо з території росії.
Це вже не примітивний «мопед», з якого сміялися у телемарафоні.
Це — повноцінний елемент сучасної повітряної війни, який становить пряму загрозу нашим літакам, що полюють за дронами.
Тепер у зоні ризику вже вони.
І на цьому фоні особливо контрастно виглядає нікчемність української влади.
Поки країна тоне в корупції, а контрольовані медіа продають нам викривлену реальність «про перемоги та процвітання», реальність на фронті — діаметрально протилежна.
Противника роками показували як тупого і некомпетентного. Але факт у тому, що він забезпечений, навчається і розуміється на сучасному веденні війни.
Натомість українська держава фактично переклала забезпечення армії на волонтерів.
На четвертому році повномасштабної війни це виглядає не як «громадянська свідомість», а як повний провал державного управління та нездатність влади забезпечити власну армію.
Щороку росія збільшує витрати на війну й має ресурси воювати ще довго.
А Україна?
Україна тримається на донатах пенсіонерів, поки чиновники знімають пафосні відео про «незламність» і їздять світом клянчити гроші, частина яких традиційно осідає в кишенях чергових «друзів президента».
Ще один тривожний факт:
у цьому році росія планує масово встановлювати на «Шахеди» Starlink та використовувати елементи штучного інтелекту.
А ми й далі воюємо відосіками, гаслами та ілюзіями про «потужну державу», якої на папері багато, а в окопах — катастрофічно мало.
Питання, чи вистачить Україні сил за таких умов, — вже навіть не риторичне.
▪︎▪︎
Ідея Зеленського на всезагальне «перезавантаження» керівництва Збройних сил та цивільної влади — це потенційна катастрофа для держави.
Це пахне повним руйнуванням держапарату, коли замість худо-бідно вже працюючих чиновників він обіцяє особисто призначити нових — вірогідно, знову без досвіду, а можливо — і без жодного відношення до даної ділянки управління — ви лише подивіться на кандидата на пост міністра оборони Федорова!
Оголошена ідея зняти главу СБУ Малюка, який зі своєю командою знищує російські нафтові та військові обʼєкти в глибокому тилу — ще один яскравий приклад.
Чи мало нам було «перезавантаження» зі зняттям Залужного??? — після чого не було жодної перемоги!
Ми вже бачили одне таке піар-перезавантаження і у вигляді звільнення під копірку всіх керівників ТЦК — досвідчених, які виконували свою роботу, і призначення замість них «шнурків», які поняття не мали, як вербувати людей на війну, окрім як ловити їх на вулиці.
Тобто, раніше здійсненні Зеленським «перезавантаженння» закінчувалися катастрофою.
Це може закінчитися не більше, не менше як поразкою у війні проти росії — те, про небезпеку чого частина народу, сидячи в глибокому тилу з телемарафоном, вже й думати призабула.
Зеленському потрібен хаос, бо саме він головний союзник путіна в Україні.