Минуло понад 48 годин з того часу, як більшість сусідів Ірану в Перській затоці та Ізраїль востаннє повідомляли про ракетну або безпілотну атаку з боку Тегерана, що свідчить про те, що двотижневе припинення вогню між США, Іраном та Ізраїлем здебільшого триває вже другий день. Кувейт — єдина держава Перської затоки, яка заявила, що її ППО перехопила атаку безпілотника у четвер увечері, згідно із заявою міністерства оборони країни у соціальних мережах.
У заяві не було уточнено, звідки були запущені дрони. Корпус вартових ісламської революції Ірану «категорично заперечував», що іранські сили безпеки здійснювали будь-які ракетні або безпілотні атаки на будь-яку країну «вздовж південного краю Перської затоки» під час періоду припинення вогню, згідно з інформацією державного телеканалу Press TV Ірану у п’ятницю.
Бахрейн востаннє повідомляв про влучання дронів 8 квітня близько 7 ранку за місцевим часом. Близько 40 годин не надходило жодних повідомлень про ракети чи дрони, що летять у напрямку Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів чи Катару.
Ізраїль приєднався до США у припиненні атак проти Ірану, але продовжує наступ у Лівані. Ізраїль і США заперечують, що припинення вогню між США та Іраном охоплює цей конфлікт. Останній раз ізраїльські військові зафіксували напад в напрямку північного Ізраїлю в четвер увечері. «Хезболла» заявила, що націлилася на ізраїльську військову інфраструктуру в північному місті Хайфа. У п’ятницю ЦАГАЛ повідомив про знищення пускових установок, які брали участь в обстрілі.
Віце-президент Дж. Д. Венс, вирушаючи на переговори між США та Іраном у Пакистані, заявив, що Вашингтон «готовий простягнути відкриті руки» у переговорах цього вікенду, але попередив Тегеран не «намагатися нас обдурити». Разом із Венсом до Пакистану їдуть спеціальний посланець Стів Віткофф та зять Трампа Джаред Кушнер.
Ніхто, здається, не погоджується з тим, що міститься у «10 пунктах», які запропонував Іран і які Трамп назвав здійсненними. Також існує плутанина щодо того, чи є Ормузька протока технічно відкритою і чи є військова операція Ізраїлю в Лівані частиною припинення вогню. Ключовою метою переговорів для американців залишається повне відкриття Ормузької протоки, де президент Трамп у двох дописах у соціальних мережах заявив, що Іран «дуже погано справляється» з пропуском нафти, і застеріг країну від збору плати з суден за прохід.
Разом з тим спікер іранського парламенту, який, як очікується, буде частиною переговорної групи, здається, висунув нові умови для початку переговорів. «Два з взаємно погоджених між сторонами заходів досі не реалізовані: припинення вогню в Лівані та звільнення заблокованих іранських активів перед початком переговорів», — написав Галібаф у соціальній мережі X.
Офіційні особи провели підготовчий візит у п’ятницю напередодні прямих переговорів між Ізраїлем і Ліваном, запланованих на наступний тиждень у Вашингтоні. Погодження відбулося на рівні МЗС за участі представника Держдепартаменту.
Лідер Хезболли Наїм Касем у п’ятницю закликав ліванських чиновників припинити те, що він назвав «безкоштовними поступками» Ізраїлю, заявивши, що опір цієї групи триватиме «до останнього подиху». У письмовому листі він представив конфронтацію як єдині національні зусилля, заявивши, що «разом — як держава, армія, народ і опір — ми захищаємо нашу країну, відновлюємо її суверенітет і виганяємо окупанта», і відкинув ізраїльські загрози як неефективні.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер у п’ятницю заявив, що він і Трамп обговорювали, як відкрити протоку за день до того. «Ми об’єднуємо коаліцію країн… працюємо над політичним, дипломатичним планом, а також розглядаємо військові можливості і… логістику фактичного переміщення суден через протоку», — сказав Стармер.
Повторне відкриття водного шляху звільнить сотні застряглих танкерів та інших суден і є умовою двотижневого припинення вогню, оголошеного 7 квітня.
У п’ятницю лише одне велике судно, не пов’язане з Іраном, перетнуло протоку для виходу з Перської затоки за останні 24 години, за даними відстеження суден, повідомляє Reuters. Вантажне судно Oceana Sky під панамським прапором вийшло з іракського порту Хор-аль-Зубайр і прямує до Йорданії, як показали дані з платформ Kpler і Lloyd’s List.
Іран заявив, що домовленості про припинення вогню включали зупинку бойових дій Ізраїля в Лівані. І попередив: США порушують 3 з 10 пунктів припинення вогню. А Пезешкіан натякнув: «переговори стають безглуздими».
Венс у відповідь заявив не щось грозне, типу: «тут наші бомби рішають, що порушує, а що не порушує! к ногє!», а тявнув мляве: «сталося непорозуміння, двотижневе перемирʼя, яке погодили США та Іран, не передбачає припинення атак Ізраїлю по Лівану. Я думаю, іранці вважали, що перемир’я охоплює й Ліван, і що ми це обіцяли, але цього не було».
На це підключився прем’єр Пакистана, який виступає посередником переговорів, і заявив, що узгоджене перемир’я однозначно поширюється на Ліван.
Іран, не чекаючи, підкріпив слова діями: знову обмежив прохід суден в Ормузькій протоці до 10 на день, а деякі кораблі отримали погрози з боку іранських ВМС бути знищеними.
В ці дні всякі смішні експерти ще продовжували по інерції стверджувати, як «Іран молить про переговори».
Але ввечері CNN підклало свиню: «Трамп 8 квітня подзвонив до Нетаньяху з проханням скоротити ізраїльські атаки в Лівані та розпочати переговори з ліванським урядом».
І розв’язка:
«Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу доручив своєму кабінету якомога швидше розпочати прямі переговори з Ліваном.»
На цьому місці, думаю, будь-кому з головою очевидно, хто диктує умови переговорів і хто хоче припинення бойових дій.
* Прямо в той час як Трамп писав грозні твіти на адресу Ірану (для лохів),
* а Ізраїль намагався зірвати переговори США з Іраном бомбами на Бейрут і утримати США в пастці конфлікту,
* і доки смішні експерти виправдовувалися перед публікою, чому ж оспреї так і не залетіли на острови—>
—>США виконували вимоги Ірану.
Іран досяг свого і диктує умови. Трамп намагається відповзти, а Нетаньяху — не допустити всієї цієї «перемоги», яку досягли два друга.
Ізраїль отримав тактичну перемогу, але стратегічну поразку.
Іран потріпали. Але для для «6000-літньої цивілізації» провести навіть повну реіндустріалізацію за наявності ресурсів — справа недовга. А Іран тепер має ресурси: шлагбаум в Ормузькій протоці залишається за ним, зняті санкції з його нафти і навіть репарації на відновлення, на які згодився Трамп. А крім того Іран виходить з-під санкцій, під якими сидів багато років. Тобто тепер оновлений іранський режим зможе продати свою нафту і взамін старим розбомбленим виробничім лініям купити у німців, південних корейців і китайців нові ще кращі.
Крім того до влади прийшли молоді і нові лідери, які отримали смак перемоги у війні, укріпили свій авторитет серед посіпак і у трикутнику з РФ і Китаєм.
Тож, якщо домовленості з США запрацюють в тому вигляді, як було озвучено, Іран здобуває перемогу стратегічну, а всі втрати стають тактичними.
А що у війні здобув Ізраїль?
Навіщо світу треба було потерпіти нафту по 90-120 (і вищі ціни в магазинах), а ізраїльтянам — удари балістикою?
Ізраїльська права пропаганда продає світу і своєму населенню переважно сценарії гіпотетичні: «а ви уявіть Іран з бонбою», «а ви уявіть якби напали тисячею рокет», а ви уявіть то, а ви уявіть сьо.
Ну уявили?
А далі висновок: ну вот, готовілось нападєніє, я тут карту с собой прівьоз, с трьох направленій. І саме тому «ми разбомбілі прєвєнтівно» — унічтожилі мєталургію, заводи і проізводство.
В перекладі: у грі в гляділки з Іраном Ізраїль вихопив зброю першим.
На ділі, оскільки Іран в реальності не нападав на Ізраїль, а для США не становив загрози навіть за висновками розвідки США, то нічого Ізраїль і не здобув, відвернувши сценарій гіпотетичної загрози.
Зате втрата Ізраїля стратегічна — Нетаньяху підірвав підтримку в США.
І ось це дійсно загроза епохального масштабу. Не того звісно розміру, як тоді, коли єврейські фанатіки роз’ятрили Римську імперію і євреїв депортували з Палестини, але рух в тому напрямку.
Яка проблема була ключовою для арабських країн у війні з Ізраїлем 1948 року?
Та підтримка Ізраїля ззовні, якої його не вдалося позбавити — СССР вступив на боці Ізраїля.
Мі6 і ЦРУ тих часів у численних звітах мету СССР по утворенню держави Ізраїль формулювали убойно:
—»Формування єврейської держави в Палестині дозволить СССР … розширити Совєтський вплив на Близькому сході і [підтримуючи правий рух зброєю, грошима і диверсантами] увічнити умови хаосу там.»
Це розсекречені і відкриті дані ЦРУ. Їх в принципі ніхто ніколи не заперечував.
— «…СРСР збільшить приплив навчених радянських агентів зі Східної та Центральної Європи до Палестини, де вони вже досягли значного успіху, проникаючи в банду Стерна, Іргун і, меншою мірою, Хагану» (той же звіт ЦРУ).
«5 февраля 1948 года Моше Шарет в беседе А. Громыко попросил помочь оружием. Действительно, началась продажа израильтянам оружия, в основном через Чехословакию».
Що криється за цим скромним формулюванням?
На октябрь 1948 года только через Чехословакию в Израиль было направлено:
25 истребителей-бомбардировщиком Avia S-199
61 истребитель Supermarine Spitfire
34 500 винтовок Vz.24
5 515 пулемётов MG-34 с патронами
900 пулемётов Vz.37
500 пистолетов Vz.2
12 пистолетов-пулемётов ZK-383
10 полуавтоматических винтовок ZK 420
500 лёгких пулеметов Vz.26
91,500,000 патронов 7.92×57mm Mauser
15,000,000 патронов 9mm Parabellum
~1,000,000 других патронов
Тобто Сталін перед війною з арабами озброїв 50 тис штиків ізраїльської армії.
Це все відкриті дані. Навіть Голда Меїр теплими словами згадувала підтримку Совка.
Кремлівські гіркіни в рядах ізраїльських правих організовували напади на британські посольства, дипломатів ООН, палестинський мирняк.
Але через могутнє заступництво за Ізраїлем арабські країни навіть всі разом не могли впоратися з Ізраїлем. І дуже швидко це усвідомили, коли відгребли у 1948 році.
А потім Совок змінив сторону (він досяг мети: Іргун, Лехі і Менахем Бегін таки розв’язали нескінченну міжетнічну різанину) і тепер у Ізраїля могутнім непереможним заступником стали США.
Ось вона — ключова проблема всіх антиізраїльських стратегів на Близькому Сході!
Всі мрії «скинути у море» неможливі без позбавлення Ізраїля заступництва у вигляді першої країни світу.
І що тепер отримали Іран, Катар, Хезбола і Хамас?
Дивимося опитування громадської думки в США за позавчора — 7 квітня 2026 року.
80% демократів та прихильників партії тепер мають негативну думку про Ізраїль (до 2023 було навпаки).
До 58% впала частка республіканців, які підтримують Ізраїль. При цьому до 57% республіканців віком від 18 до 49 років зросла частка тих, хто мають негативне ставлення до Ізраїлю.
І загалом: вперше за 30 років 60% дорослих американців мають негативне ставлення до Ізраїлю.
Демократи і радикальні республіканці зійшлися в думках щодо непідтримки Ізраїля.
Якщо в попередні десятиліття симпатії США до Ізраїля сягали 70%, а підтримка в істеблішменті вважалась аксіомою, то тепер Нетаньяху це знищив.
Тепер двопартійна підтримка Ізраїля більше не існує.
Доводилося чути відповідь: та плювати, в Ізраїля всесильне лобі.
Колись і збройне лобі в США було всесильне. А потім стало токсичне.
І от в США з’явився новий, але чіткий політичний тренд: молоді кандидати у Конгрес на праймеріз і виборах почали публічно відмежовуватися від АІРАС.
Просто накидую приклади лише за березень.
У березні 2026 року сенатор Корі Букер (Нью-Джерсі), який раніше роками отримував кошти, зібрані AIPAC, публічно оголосив про розрив з групою. «Він заявив, що більше не прийматиме їхні гроші, намагаючись дистанціюватися від лобі на тлі підготовки до майбутніх президентських перегонів 2028 року».
Мер Деніел Бісс (Іллінойс) під час праймеріз у березні 2026 року переміг у 9-му окрузі Іллінойсу, попри те, що AIPAC витратила мільйони доларів на рекламу проти нього. Бісс побудував свою кампанію на критиці впливу AIPAC і війни в Ірані. Попри 7 млн дол від AIPAC на кампанію проти нього, виборці підтримали Бісса.
Конгресвумен Валері Фуші (Північна Кароліна), яка у 2022 році отримала понад 2 мільйони доларів від АІРАС, завдяки яким виграла вибори, зараз у березні 2026 року офіційно заявила, що відмовляється від їхніх внесків у поточному виборчому циклі.
…»Наприкінці березня 2026 року Галлего, який балотується до Сенату, публічно пообіцяв, що «більше не братиме грошей AIPAC»».
«У січні-березні 2026 року навіть кандидати-республіканці, як Нікі Конфорті (Іллінойс) та чинні конгресмени як Томас Массі публічно критикували вплив AIPAC на американський суверенітет та вибори.»…
Ну, а найпотужнішими анти-AIPAC спікерами з правого республіканського табору є ніхто інший, як той, чия інформаційна підтримка і привала Трампа до перемоги, — антисеміт і тепер ворог Ізраїля Такер Карлсон.
—-
Така от історія.
Іран по суті сидів, не рипався, не робив речей, щоб стати екзистенційною загрозою для США, яку американське суспільство хотіло б знищити попри будь-які втрати. А тим часом обклав Ізраїль своїми проксі з різних боків і на словах робив заяви про «скинем Ізраїль в море», які пропаганда Ізраїля любить згадувати.
І таки спровокував Ізраїль вистрілити першими.
Ізраїльські праві втягнули США в війну.
Яку США програли.
Наслідки розгрібатимуть майбутні покоління ізраїльтян.