Це буде дуже неприємний для багатьох текст, але прописати все це я мушу. Ниття про легітимність Зеленського у коментах мене вже втомило, як втомлює будь-яке беззмістовне сотрясання повітря.
Я опускаю нюанси законодавчі. Я сам не юрист, а протягом останніх тижнів я прочитав кілометри доводів за і проти легітимності Зеленського. Зате я бачу інше, і це інше в рази вагоміше за всі юридичні доводи.
Зеленского легітимним президентом України визнали Організація Об’єднаних націй і еліти країн Заходу. Крапка. Як би хто не пояснював мотиви західних еліт, їхнє рішення от таке. І от тільки не треба просторікувати ніби Захід чогось про Україну не знає — смішно.
Чому колективний Захід чинить саме так? Власне, а який у колективного Заходу вибір? Передати владу Верховній Раді? Тобто — Стефанчуку, який без оглядки на ОПУ кроку не ступить?
Причина, рішення банальна — провести вибори в умовах війни неймовірно важко. Так, я знаю, що Ізраїль вибори проводить регулярно. Я знаю, що Південна Корея провела вибори прямо під час війни. Я лише не розумію — як?
Я згадую фронт в межах одної лише бригади де я служив (72-ї) і не уявляю, як можна провести голосування на кожному опорнику (включаючи Вугледар) — все це в умовах коли за кожною машиною полюватимуть снайпера, і ФПВ. Виборчі комісії треба буде набирати у три склади, бо кількість втрат у них буде нереальна.
Власне. Подивіться що каже опозиція. Ви не знайдете жодної заяви Петра Порошенка, мовляв, Зеленський — нелегітимний. Сам Порошенко і депутати його фракції вже заявляли, провести вибори в умовах війни неможливо. Бо це — правда.
Цікаво, до речі. Заявляючи, ніби за законом Зеленський нелегітимний, прибічники цієї тези фактично говорять, що колективний Захід щойно легалізував кричуще беззаконня, бо Заходу завжди було чхати на закони і міжнародні норми. Знаєте, хто зараз найгучніше про це волає? Скабеєва із Соловйовим.
Мені регулярно в коментах пишуть, ніби прибічники Зеленського невиправні і що вони оберуть його знову. Додайте сюди змобілізованність суспільства через війну. І що нам дали б вибори? Відповідь — вибори зацементували б легітимність Зеленського ще на п’ять років. Цього не сталося.
Залужний? Знову таки нікого не хочу розчаровувати, але. Ви чули бодай якийсь висловлений вголос намір Залужного іти в політику? Я — ні. Крапка.
Отут виникає ще один заклик, який лунає через комент, і вже відверто бісить. Заклик валити владу Зеленського силою через Майдан або збройний переворот. Зламаю такі ілюзії одним махом — нічого такого не буде. З двох причин. По-перше, армія не бачить сенсу влаштовувати криваві протистояння у власному тилу на радість ворогам, по-друге солдати категорично не хочуть стріляти в товаришів, що мають інші погляди. Вояки аж надто гарно знають ціну людського життя.
Бо так, чинна влада все ще має чималу підтримку, це підтверджує маса коментаторів, що ремствують «зелених — не переконати». Дивина — ті самі люди стверджують, що в разі силового повалення, зелених ніхто не підтримає. Все б добре, якби від такої шизофренії за кілометр не смерділо б Москвою.
Бо це ще одна реальність. Москві конче треба аби у нас в тилу виникла політична бійка, чим кривавіша — тим краще. Москві — треба. Нам — ні. Недаремно Москва волає про нелегітимність Зеленського, а Захід — про посилення російських ІПСО. Саме тому теми легітимності Зеленського взагалі не торкається опозиція, бо не хоче підігравати ворогу.
Що з цим робити нам? Те саме, що й завжди. Працювати на оборону нашої країни — як це робить весь час Петро Порошенко і його команда. Бо це наразі — основне.
А вибори будуть. Будуть, коли зелені свою діжу лайна зжеруть до кінця. Коли їхній рейтинг валятиметься на землі. Так — буде. І набагато швидше, ніж здається. Я вже писав — чому.
Ви не згодні? Ну, ніхто не заважає вам створити ініціативну групу для підготовки протесту. Як створите — покличте. Я хоч подивлюся.
Ідемо почергово по аргументах щодо нелегітимності правління Zе після 20 травня.
1. Перше й головне джерело права в цьому питанні – це вже наявне рішення Конституційного Суду від 16 травня 2014 року. КСУ – це фактичний орган конституційного права – він створює правові норми, а не просто робить висновки. Тому Стаття 151-2. Конституції чітко вказує: «Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені». А остаточними – це означає й переглянутими.
Тоді також ішлося про визначення термінів президенства. Справді, в інших обставинах – щодо позачергових виборів. Може хтось і спробував би через це відкинути це рішення, мовляв: «єто софсєм другоє!» А ні! Я наведу основні уривки з мотивувальної та аргументуючу частини. Там висновки універсальні на всі випадки й подання, де б тільки не йшлося про тривалість терміну президента. Отже
Мотивувальна частина з моїми декількома акцентами:
«В Основному Законі України встановлено строк, на який обирається Президент України, врегульовано питання щодо призначення і проведення чергових та позачергових виборів Президента України.
У частині першій статті 103 Конституції України визначено, що Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Згідно з частиною п’ятою цієї статті чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України; у разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.
Таким чином, виходячи з Основного Закону України главу держави може бути обрано як на чергових, так і на позачергових виборах. Конституційний Суд України наголошує, що положення статті 103 Конституції України та інших її статей, які визначають конституційно-правовий статус Президента України, не містять норм, які встановлювали б інший строк, крім п’ятирічного, на який громадяни України можуть обирати главу держави, незалежно від виду виборів (чергових або позачергових).
Отже, закріплений частиною першою статті 103 Основного Закону України п’ятирічний строк – єдиний конституційно встановлений строк, на який обирається Президент України. Цей строк однаковою мірою поширюється як на Президента України, обраного на чергових виборах, так і на Президента України, обраного на позачергових виборах.
Резолютивна частина.
1. Положення частин першої, п’ятої статті 103 Конституції України необхідно розуміти так, що Президент України обирається громадянами України на позачергових, як і на чергових, виборах строком на п’ять років.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
== Це перший і основний аргумент. Його вже достатньо, щоб більше не вертатися до цієї теми. Тому опозиції, тій же ЄС і нема потреби робити подання. Так, вони, не акцентують на цій обставині, я пояснював причину такої їх позиції. Але вони стоять на конституційних основах. І для них більше не треба нічого, окрім уже наявного рішення КСУ. Та й підписів треба 45, а в них хіба 25.
А от, якщо Зе і його опа хотіли б доказати щось протилежне, то якраз їм би треба звертатися до КСУ й наполягати в поданні, що на їхній погляд те рішення не застосовне до нинішніх обставин.
Але є дві непереборні речі – нема аргументів на користь продовження легітимності Зе у владі після 5 років. Не існує.
=А ще вони порахували, що нині в КСУ є більшість суддів, які за Конституцію, а не проти неї разом із Зе та його ляльководами. Єрмак і його Zеленський можуть чекати на відставку Сергія Головатого, коли баланс у КСУ буде зламаний. Але то вже буде таке тупе шахрайство, що його ніхто в світі не сприйме.
2. Термін повноважень 5 років. Чітко і без варіантів, на відміну від того, як це допускається щодо ВРУ:
Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.
… Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.
Нема ніяких понадчергових виборів, як це пробували вигадати слуги й недоюрист Стефанчук. Тобто, можуть бути дострокові й чергові у встановлені конституцією терміни. А після них їх бути не може!!!!! На цю норму чомусь забувають посилатися, а вона ж чітко відкидає можливість якихось пролонгованих виборів. Ні, це не є однозначною вимогою в умовах воєнного стану проводити вибори. Тут для президента є опосередковані конституційні обмеження (не прямі, як для Верховної Ради). Але з цих норм ми чітко бачимо, що після збігання 5-річного терміну посада президента має бути звільнена. Тому і є передбачений виконуючий обов’язки, який повинен невідкладно (очевидно, що після скасування воєнного стану) провести законні вибори. Просто процес неперевності президентської влади буде розірвано. І це не цілком відповідає Конституції. Але про це буде в наступних текстах.
А стаття 103 Конституції дає нам чітке визначення того, про що написав раніше – безальтернативності граничного терміну в 5 років. І ще чітку вказівку на те, що окрім чергових виборів оті позачергові – це тільки дочасні. Тому для однієї особи президента пролонгація неможлива – нема таких виборів, які мали б завершити його кар’єру. Але для президента є передбачений Конституцією замінник.
3. Слуги з нижчого ешелону та їхні наймані пропагандисти на виправдання своєї позиції роблять посилання на статтю 108 Конституції. Важливіші в ієрархії та більш грамотні уникають таких посилань, щоб не ганьбитися й не підставляти себе під майбутні звинувачення про причетність до узурпації влади. Адже в 108 статті йдеться про передачу влади новообраному президенту після строкових виборів:
Стаття 108. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
Скажете, що тут нема фрази «обраного на строкових виборах». А на яких? Ми в попередньому епізоді розібрали з вами прямі наслідки статті 103. Там, окрім фіксації граничного 5-річного терміну, визначено, що є лише чергові й дочасні вибори в рамках однієї нерозривної каденції президента. І все. А зміст цієї статті 108 дійсно закладає певний люфт, але мінімальний та обмежений чіткою умовою для терміну президенства.
Поясню простою мовою. Є два зсуви по термінах: вибори проводять в неділю, а це +/- до одного тижня до тривалості каденції. Вибори можуть пройти в один чи два тури – це ще люфти на ймовірні 2 тижні. А далі йде встановлення результатів виборів, час на оскарження й підготовка до інавгурації. От Zеленський аж істерикував, так вимагав провести все в мінімальні терміни. А час на реальні й спокійні та цілком законні процедури може збільшити цей термін ще на пару тижнів.
Тепер уявимо, що в нас цього року таки пройшли вибори в останню неділю березня. Zе отримав владу в скорочені терміни через свої верески «Народ, ребята! Мы ж победу уже получили, победу заполучили… А где полномочия? Полномочия где?!». А новообраного на чергових виборах президента приведуть до присяги без істерик і поспіху. Тож інавгурація його б цілком могла пройти не 20 травня, а, наприклад 28 травня чи 1 червня. Це все в межах законної процедури. Але тоді б оце наше Zе пересиділо поза 5 років тиждень або два. То стаття 108 це дозволяє. Тільки це і не більше! Але тільки у випадку, коли пройшли чергові вибори й до інавгурації згідно законної процедури готують отого передбаченого Конституцією «новообраного президента».
Тут ідеться лише про таку обставину, щоб не створювати протиріч і різночитань. А коли виборів не було й новообраного президента нема, то до кого ви цю норму будете застосовувати??? Щодо позачергових, то ми вже розібрали – Конституція передбачає, що вони можуть бути лише дочасними. І тоді, згідно статті 112 після втрати повноважень попереднім президентом його обов’язки виконує голова парламенту. Конституція наводить такі обставини для дочасних виборів у випадку:
1) відставки;
2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Усе це не про наш випадок, бо терміни вже не лише дочасних, але чергових виборів збігли.
4. Добре, скажете ви. При чергових сам президент передає повноваження новообраному, при дочасних спікер сам переймає права виконувача обов’язків. А який механізм у такому випадку, коли ні один, ні другий варіант не відбулися? Точно не перевищення термінів, бо це порушення 103 статті Конституції й чинного рішення КСУ, а ще це буде узурпація, яка прямо заборонена статтею 5. Тут таке жорстке табу, що й мови бути не може. Узагалі без варіантів.
Але й з спікером, як в/о не все чітко та ясно. Бо, скажуть мені критики, є стаття 112 Конституції, де саме такий перехід влади описаний, включно з обмеженнями повноважень тощо.
Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.
Оті 4 статті якраз і є переліком підстав для дочасного припинення повноважень президента. Де тут про перевищений 5-річний термін перебування на посаді? Дійсно, це одна з прогалин у Конституції, при написанні якої ніхто й подумати не міг, що стануться такі дваі катастрофи: тривала війна та президент узурпатор, якому плювати на Конституцію. Чи є колізія? Так є. Але узурпація поза термінами заборонена чітко та ясно. Це не обговорюється. Натомість, Конституція визначила посаду замінника президента, яким є спікер. І подала певний перелік випадків для такого трансферу влади.
А коли ситуація виходить поза цей перелік? От януковича зняли за самоусунення від виконання повноважень. Нічого спільного з імпічментом це не мало. Але саме за 112 статтею й відбувся перехід влади до голови Ради, яким обрали Олександра Турчинова. Проти цього не виступив ні КСУ, ні жодна українська правова інституція. А виконувача обов’язків та всі його рішення визнав весь цивілізований світ. Не визнали тільки янукович, путін та всяка кремлядь. Ви в цій ситуації на чиєму боці? А саме рішення і визнання його за фактом створило прецедент невичерпності умов для переходу влади до в/о. Що й логічно, бо можуть виникнути й інші ніким не передбачені ситуації. Тим більше, що посади віце-президента в нас не існує. От що ви будете з цим робити, коли президент виявиться безвісті зниклим? У Конституції відповіді нема, а реагувати доведеться дуже швидко.
Тому оминути повністю табуйований варіант із узурпацією й знайти той, який випливає із самих основ права – реальне завдання правової системи в державі. Головне, щоб чи при чітко передбаченому в тексті Конституції випадку, чи в не виписаному безпосередньо, було виконано оті слова із 112 статті: «…на період до обрання і вступу на пост нового Президента України…». І це виконувач обов’язків повинен здійснити у визначені законом терміни. Негайно оголосити вибори (за 100 днів до їх дати) або ж відразу після припинення непереборної перешкоди (скасування воєнного стану). Я чесно не розумію: що тут може бути неясно або незрозуміло???
