Окупанти зробили все, щоб зникли могили наших князів, королів, гетьманів

Петро Конашевич Сагайдачний

(близько 1582–1621):

видатний український полководець, реформатор козацького війська, гроза Чорного моря, нічний кошмар Москви та оборонець християнської Європи

Кошовий отаман Запорізької січі, Гетьман реєстрового козацтва (1614–1616, 1620–1621).

Представник української православної шляхти. “Сагайдачний” — псевдонім, отриманий на Запоріжжі за майстерну та влучну стрільбу з лука.

Здобув вищу освіту європейського взірця в Острозькій академії (вивчення семи вільних наук: граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії, а також вищих наук: філософії, богослів’я, медицини).

Набуття бойового досвіду з кінця 1590-х рр. у Війську Запорозькому:

—участь в поході козацького та польського військ на Молдовське та Волоське князівства (1600);

—участь у бойових діях у війську гетьмана Самійла Кішки проти шведів в Естляндії та Лівонії (1601–1603);

Морські походи в акваторії Чорного та Азовського морів з рейдовими, десантними та диверсійними операціями проти татарських і турецьких володінь:

—участь у морському поході запорожців до окупованого турками м. Варна (1606);

—участь в походах на Кримське ханство, штурми міст Перекоп і Очаків (1607);

—морські рейди на турецькі фортеці Кілія, Білгород та Ізмаїл в гирлі Дунаю (1608);

—морський рейд на міста Криму та до окупованого турками м. Варна (1608/1609);

—морський рейд на м. Трапезунд на південному березі Чорного моря та наліт на м. Сіноп (1614);

—морський рейд по Причорномор’ю та морський бій з турецьким флотом у гирлі Дніпра (1613);

—морський рейд до Малої Азії та наліт на м. Сіноп (1614);

—морський рейд на столицю турецької Османської імперії — м. Константинополь (1615).

Отримання гетьманської булави в Запорізькій Січі — 1616 р.

Організація наймасштабнішого та найрезультативнішого морського рейду: прорив через Дніпровський лиман, рейд на узбережжя Криму, штурм м. Кафа (суч. Феодосія) для припинення турецької работоргівлі християнськими полоненими, перетин Чорного моря, морські нальоти на турецькі міста Сіноп і Трапезунд.(1616). На чолі ескадри — гетьман Війська Запорізького Петро Конашевич Сагайдачний

Найвагоміші 10 здобутків Сагайдачного у царині бойової підготовки, тактики та забезпечення козацьких військ:

—для зміцнення дисципліни та підвищення бойової готовності викорінив вживання алкогольних напоїв у бойових походах;

—запровадив регулярну бойову підготовку та періодичні загальні огляди козацьких підрозділів;

—повністю замінив луки вогнепальною зброєю;

—ініціював 100% забезпечення козаків кінним складом для мобільності дій;

—зафіксував сотенно-полкову організаційно-штатну структуру регулярного козацького війська;

—налагодив мобілізаційну роботу для нарощення чисельності реєстрового козацтва покозаченим добровольчим складом;

—приділяв значну увагу польовим інженерно-фортифікаційним загородженням;

—впровадив у практику принципи “малої війни” — асиметричних бойових дій проти переважаючого за силами противника;

—розвивав тактику нічного бою та зосередженого залпового мушкетного вогню з близької відстані;

—розробив альтернативний логістичний маршрут для повернення на Запоріжжя через Азовське море та малі річки проти турецької морської блокади гирла Дніпра.

Умови Сагайдачного, висунуті польському королю Сигізмунду ІІІ для порятунку польського війська під Москвою в 1618 р.:

—збільшити козацький реєстр;

—розширити підконтрольну козацьку територію;

—відновити українську Православну церкву (вважалася поза законом в Речі Посполитій після Берестейської унії 1596 року).

Від Путивля до Москви: 1200 кілометрів з боями до лігва ворога.

липень 1618 р. — під командуванням гетьмана Петра Сагайдачного 20000 козаків при 17 легких гарматах розпочали похід у серце Московської держави, під час якого багато “московських міст, замків та поселень здобуті, спалені, висічені”: Путивль, Рильськ, Лівни, Єлець, Лебедянь, Данков, Рязьк, Скопин — населені пункти на території теперішніх Курської, Орловської, Липецької, Рязанської областей рф.

17 вересня — відкинувши московитський загін князя Волконського та перейшовши р. Ока, козацьке військо Сагайдачного вийшло на підступи до Москви.

20 вересня — біля Донського монастиря козацьке військо Сагайдачного з’єдналося з польськими загонами королевича Владислава для узгодження та координації подальших бойових дій.

1 жовтня — початок спільної козацько-польської облоги Москви.

10 — 11 жовтня — генеральний штурм Москви союзницькими козацькими та польськими загонами з боку Арбатських воріт, який московському гарнізону з великими труднощами вдалося відбити.

жовтень — листопад — користуючись оперативною паузою під час польсько-московських переговорів, Сагайдачний з козацькими загонами вирушає в блискавичні рейди на міста Серпухов та Калугу.

11 грудня 1618 р. — поляки та московити підписали перемир’я в селі Деуліно під Сергієвим Посадом: Річ Посполита отримала Чернігово-Сіверську й Смоленську землі, які до початку XVI ст. належали Великому Князівству Литовському; її територія зросла до 1 млн км².

кінець грудня 1618 р. — після Деулінського перемир’я військо Петра Сагайдачного через Болхов, Орел і Курськ повернулося в Україну, подолавши за три місяці 1200 кілометрів. Війська розташувалися на зимові квартири у Київському воєводстві, а гетьманський полк у самому Києві.

Найвагоміші результати Московської кампанії Петра Сагайдачного 1618 року:

—взяття штурмом низки населених пунктів у Московії та знищення гарнізонів;

—набуття бойового досвіду глибокого рейду по ворожій території на самозабезпеченні;

—відторгнення Чернігівщини та Сіверщини від Москви;

набуття козацьким військом статусу чинника регулювання зовнішньополітичних процесів;

—отримання військового контролю козацтвом над містом Києвом — історичною столицею України.

Внутрішньополітична боротьба Петра Сагайдачного:

травень — липень 1619 р. — конкурентна боротьба за гетьманську булаву в умовах соціального та правового конфлікту між ветеранами Запорозького війська, реєстровим козацтвом, новоприбулими козаками з міс і сіл руських воєводств Речі Посполитої. Конфлікт інспірований Варшавою з метою розколу та розпорошення козацтва як соціально-політичного фактора. Петро Сагайдачний повернув собі булаву як консолідуюча авторитетна постать для реєстрового козацтва та Війська Запорозького.

Воєнні дії проти Кримського ханства:

листопад 1619 р. — похід козацького війська до м. Перекоп.

березень 1620 р. — відбиття нападу татар на центральноукраїнські землі та убезпечення Києва під командуванням Петра Сагайдачного.

червень 1620 р. — комбінований морський та сухопутний похід на Крим із атакою на м. Перекоп

Українці в битві за Європу: хрест проти півмісяця

2 — 28 вересня 1621 р. — в ході завершальної фази турецько-польської війни козацька армія чисельністю близько 40000 бійців під командуванням гетьмана Сагайдачного спільно з польською армією коронного гетьмана Ходкевича в запеклих боях зупинили 150000 турків султана Османа ІІ під фортецею Хотин та завдали туркам вирішальної поразки.

На завершення Хотинської кампанії майбутній польський король Владислав IV Ваза вручив Петру Сагайдачному інкрустований меч з дарчим гравіюванням на клинку.

Політичні та гуманітарні здобутки гетьмана Петра Сагайдачного:

—закладення політико-правових основ для створення української козацької держави;

—ідеологічно-пропагандивна робота для формування нової національної ідентичності;

—відновлення Київської православної митрополії (1620 р., висвячений Митрополит Київський і Галицький Йов Борецький);

—посилення ресурсами Київського православного братства;

відкриття шляху до створення Києво-могилянського колегіуму.

Польський магнат Якуб Собеський – батько майбутнього короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського: “Цей Петро Конашевич, муж рідкісної мужності та зрілості у судженнях, винахідливий у словах і вчинках… Це був чоловік сміливий розумом, що шукав небезпеки, легковажив життям, у наступі був перший, а при відступі останній. В таборі він був сторожкий, мало спав”.